- •Житлово-комунальне господарство міст
- •Розділ 1. Житлово-комунальне господарство як система життєзабезпечення міст
- •Сучасний стан та особливості галузі
- •Склад і основні напрямки діяльності галузі
- •Комплекс систем та підсистем міського господарства
- •1.3. Вплив ресурсних обмежень на умови розвитку міст і міського господарства
- •Запитання для самоконтролю
- •Розділ 2. Житлово-комунальне господарство як об’єкт удосконалення міського середовища
- •2.1. Заходи з інженерного захисту міських територій
- •2.2. Озеленення та благоустрій території
- •Номенклатура структурних елементів території комплексної зеленої зони міста
- •Площа озеленення міських територій загального користування
- •2.3. Санітарне очищення міст
- •Нормативи стосовно знешкодження побутових відходів
- •2.4. Санітарна охорона від забруднення довкілля
- •Запитання для самоконтролю
- •Розділ 3. Державне регулювання у сфері житлово-комунального господарства
- •3.1. Заходи з реконструкції житлової забудови
- •Класифікація будинків за капітальністю
- •3.2. Управління житлово-комунальним господарством
- •3.3. Реформування житлово-комунального господарства
- •Запитання для самоконтролю
- •Розділ 4. Міські інженерні мережі
- •4.1. Водопостачання
- •4.2. Каналізація
- •4.3. Теплопостачання
- •4.4. Газопостачання
- •4.5. Міські електричні мережі
- •4.6. Принципи розміщення підземних мереж
- •Запитання для самоконтролю
- •Розділ 5. Зовнішнє освітлення міст
- •5.1. Класифікація видів зовнішнього освітлення міст
- •Норми середньої яскравості капітальних дорожніх покриттів
- •Величини середньої горизонтальної освітленості об’єктів, що підлягають освітленню
- •5.2. Характеристика електричних джерел світла
- •5.3. Обладнання для вуличного освітлення
- •Основні параметри сучасних розрядних ламп широкого застосування
- •5.4. Вибір типів світильників
- •5.5. Режим роботи зовнішнього освітлення і безпека руху
- •5.6. Генеральний план зовнішнього освітлення міста
- •Запитання для самоконтролю
- •Розділ 6. Господарська діяльність комунальних підприємств міста
- •Комунальна власність як основа забезпечення соціально-економічного розвитку міста
- •Особливості функціонування підприємств комунальної власності
- •Ресурсний потенціал підприємств жкг
- •Запитання для самоконтролю
- •Розділ 7. Фінансове планування на підприємствах жкг
- •7.1. Методи ціноутворення та розрахунку тарифів
- •На житлово-комунальні послуги
- •7.2. Склад доходів та витрат на підприємствах жкг
- •7.3. Управління фінансовими результатами в підгалузях жкг
- •Систематизація видів прибутку підприємства за основними класифікаційними ознаками
- •Запитання для самоконтролю
- •Список літератури Закони та постанови уряду України
- •Норми і стандарти України
- •Довідкові та навчально-методичні матеріали
- •Додатки (приклади практичних занять)
- •Визначення обсягів будівництва об’єктів жкг міста з чисельністю населення (n) на розрахунковий період – 350 тис. Жителів
- •Приклад розрахунку кількості прибирань проїжджої частини
- •Приклад поетапного складання балансу доходів і витрат (фінансового плану) підприємства
- •Вихідні дані для складання річного фінансового плану
- •Кошторис витрат на виробництво та реалізацію продукції
- •Розрахунок суми амортизаційних відрахувань
- •Розрахунок обсягу реалізації продукції та прибутку від реалізації товарної продукції на наступний рік
- •Розрахунок прибутку від звичайної діяльності та чистого прибутку на наступний рік
- •Розрахунок потреби підприємства у власних оборотних коштах, тис. Грн
- •Розрахунок джерел фінансування капіталовкладень на виробниче будівництво
- •Розподіл чистого прибутку підприємства
- •Розрахунок податку на додану вартість до бюджету
- •Перевірочна таблиця до балансу доходів та витрат, тис. Грн
- •Баланс доходів та витрат (фінансовий план) підприємства
- •Житлово-комунальне господарство міст
4.6. Принципи розміщення підземних мереж
Мережі прокладають переважно вздовж вулиць і доріг. Для цієї мети в поперечних профілях вулиць і доріг передбачають місця для укладання мереж різного призначення. Так, на смузі між червоною лінією і лінією забудови укладають кабельні мережі (силові, зв’язку, сигналізації і диспетчеризації), під тротуарами - теплові мережі або прохідні канали, на розподільчих смугах - водопровід, газопровід і господарсько-побутову каналізацію. Причому за ширини вулиці в межах червоних ліній 60 м і більше прокладання підземних мереж проектується по обидва її боки. Розміщення підземних мереж відносно будівель і зелених насаджень повинне унеможливлювати підмивання фундаментів будинків і споруд, а також давати змогу ремонтувати мережі без ускладнення руху міського транспорту.
Вибір схеми прокладання інженерних мереж у мікрорайонах залежить від рельєфу і планувальних рішень. В деяких випадках можливим є одночасне застосування різних прийомів прокладання інженерних комунікацій. За спільного прокладання інженерних мереж у напівпрохідних каналах розміщують водопровід, теплопроводи, каналізацію, поливальний водопровід, мережі гарячого водопостачання.
Газопостачання і низьковольтні електрокабелі рекомендується прокладати в окремих траншеях. Це зумовлено такими обставинами:
спільне прокладання в каналах електрокабелів і трубопроводів є рентабельним лише на ділянках, де їхні траси збігаються. Влаштування спеціальних каналів тільки для прокладання кабелів не може бути рекомендовано, тому що це призводить до значного подорожчання електричних мереж, тоді як риття неглибоких траншей не викликає особливих ускладнень.
прокладання газових мереж разом з іншими інженерними комунікаціями допускається тільки за умови влаштування прохідних каналів, обладнаних припливно-витяжною вентиляцією. Ці додаткові вимоги призводять до значного підвищення вартості будівництва.
Для прокладання інженерних мереж можна використовувати канали під будинками. Канали під будинками проектуються з таким розрахунком, щоб для однієї зі стінок каналу можна було використати фундамент будинку, а для перекриття - підлогу першого поверху. Особливу увагу треба звертати на санітарні норми в проектуванні каналізаційних мереж у напівпрохідних каналах під будинками, у підвалах будинків [68].
За підземного укладання інженерних мереж мають бути дотримані відстані не тільки в горизонтальній, й у вертикальній площині як між мережами та спорудами, так і між самими мережами. Прокладання трубопроводів, що транспортують господарсько-питну або стічну воду побутового або виробничого походження, у північних і центральних районах країни виконують, враховуючи глибину промерзання і температуру транспортування води.
Відповідно до цих чинників найменша глибина закладення становить не менш як 0,5 м. Крім того, глибина закладення трубопроводів визначається санітарними вимогами. Зокрема, водопровідні лінії з водою господарсько-питного призначення завжди розміщуються вище каналізаційних трубопроводів, а також трубопроводів, по яких перекачують отруйні рідини. Відстань у світлі між такими трубопроводами повинна бути не меншою за 0,4 м.
Допускається у виняткових випадках водопровідні лінії прокладати нижче від каналізаційних за дотримання таких умов:
водопровідні лінії повинні бути із сталевих труб;
труби водопроводу необхідно розміщувати у футлярах, при цьому відстань від стінок каналізаційних труб до обрізу футляра повинна становити не менше, ніж 5 м у глинистих ґрунтах і не менш як 10 м у піщаних та інших великоблочних ґрунтах;
каналізаційні трубопроводи в місцях перетинання прокладають з чавунних труб;
допускається прокладання водопровідних введень діаметром до 150 мм нижче від каналізаційних без влаштування футлярів, якщо відстань у світлі між трубопроводами буде більшою за 0,5 м;
теплопроводи відкритих систем теплопостачання і трубопроводи гарячого водопостачання дозволяється прокладати нижче або вище каналізаційних мереж, якщо відстань між ними становитиме не менш як 0,4 м.
Відстань між трубопроводами різного призначення має дорівнювати 0,2 м, за винятком, як уже зазначалося, водопровідних, що перетинаються з каналізаційними і трубопроводами отруйних речовин [43].
Силові кабелі і кабелі зв’язку прокладаються вище від трубопроводів за дотримання між ними такої відстані: між силовими кабелями до 35 кВт і кабелями зв’язку і трубопроводами - 0,5 м, те ж 110-220 кВт і трубопроводами - 1 м.
Прокладання трубопроводів й електрокабелів під залізничними та трамвайними шляхами (від підошви рейки) або автодорогами (до верху труби, футляра або електрокабеля) здійснюється на глибині 1,0 м за відкритого способу провадження робіт і на глибині 1,5 м за закритого (продавлювання, горизонтальне буріння або щитова проходка).
За роздільного прокладання трубопроводів допускається монтаж різних мереж незалежно одна від одної в різний час. Таке прокладання є доцільним, коли відбувається заміна старих мереж на нові. Потрібні роботи виконують під час реконструкції інженерних мереж у містах. Окреме прокладання потребує більших розривів між трубопроводами і загалом більших витрат коштів. Крім того, якщо роботи виконуються різними будівельними організаціями в неузгоджений термін, вони нерідко розтягуються на тривалий час. У такому випадку порушується нормальний пішохідний і транспортний рух на вулицях.
Під час будівництва житлових комплексів, кварталів, мікрорайонів більш прийнятним і доцільним є сумісний спосіб прокладання підземних мереж в одній траншеї. Практика будівництва засвідчує, що одночасне прокладання трубопроводів в одній траншеї порівняно з окремим роздільним є дешевшим на 15-30%. За одночасного прокладання трубопроводів в одній траншеї їх розміщують паралельно один одному, за винятком каналізації, причому ухил для всіх ліній визначається однаковим. Відстань між мережами встановлюється мінімальна, що знижує вартість будівництва [35].
Іноді, відповідно до технічних умов, монтаж інженерних мереж виконують в колекторах (прохідних каналах). Прокладання рекомендується здійснювати таким чином: зверху силові кабелі, нижче – кабелі зв’язку, ще нижче – водопроводи. За однорядного розміщення зверху прокладають силові кабелі, під ними – кабелі зв’язку, нижче – тепло- і водопроводи. Водопровідні лінії завжди монтуються нижче від теплопроводів і кабелів [66].
Телефонні кабельні мережі є обов’язковою складовою міського господарства. Засади прокладання та влаштування цих мереж збігаються із принципами побудови силових електричних мереж. Прокладання траси міської телефонної мережі (МТМ) охоплює монтаж трубопроводів, каналів та експлуатацію кабелів зв’язку. Основним елементом МТМ є підземні трубопроводи, що прокладаються під пішохідними і проїжджими частинами вулиць. Кабельні телефонні мережі розміщують також на стовпах ліній зв’язку. Така лінія зв’язку починається з кабельної опори, обладнаної кабельними ящиками і кабельним майданчиком. Опори ліній встановлюються на пішохідній частині вулиць, а кабель підвішують на семижильному сталевому канаті.