Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Скачиваний:
20
Добавлен:
05.02.2016
Размер:
4.94 Mб
Скачать

168.4.5. Фізична особа, відповідальна згідно з вимогами цього розділу за нарахування та утримання податку, сплачує (перераховує) його до відповідного бюджету:

а) у разі коли така фізична особа є податковим агентом, - за місцем реєстрації в органах державної податкової служби;

б) в інших випадках - за її податковою адресою;

168.4.6. контроль за правильністю та своєчасністю сплати податку здійснює орган державної податкової служби за місцезнаходженням юридичної особи або її відокремленого підрозділу;

168.4.7. відповідальність за своєчасне та повне перерахування сум податку до відповідного місцевого бюджету несе юридична особа або її відокремлений підрозділ, що нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід;

168.4.8. відповідальність за своєчасне та повне перерахування сум податку до відповідного місцевого бюджету несе фізична особа у випадках, визначених цим розділом;

168.5. суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції у зв’язку з виконанням обов’язків несення служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.

168.1.1. Відповідно до п. 14.1.180 ст. 14 для цілей розділу IV Кодексу юридичні особи (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ чи її представництво), самозайняті особи, постійне представництво нерезидента – юридичної особи, які нараховують (виплачують) фізичним особам доходи, визначені п. 164.2 ст. 164 Кодексу з джерела їх походження в Україні, а також, здійснюючи господарську діяльність, використовують найману працю фізичних осіб на підставі укладених трудових або цивільно-правових договорів (контрактів) (тому несуть обов’язки зі сплати їм заробітної плати відповідно до Кодексу законів про працю України вiд 10.12.1971 № 322-VIII), – набувають статусу податкового агента. Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, водночас виконує обов’язки нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку до бюджету. Податок сплачується за рахунок найманого працівника шляхом відрахування із суми нарахованого оподатковуваного доходу за відповідною ставкою, визначеною п. 167.1 ст. 167 Кодексу. Обов’язок нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку покладено на податкового агента й у випадку виплати платнику податку інших оподатковуваних доходів, тобто у вигляді іншому, ніж заробітна плата, з джерелом їх походження з України (пп. а п. 171.2 ст. 171 Кодексу), за ставками, визначеними п. 167.2 п. 167 Кодексу.

168.1.2. Згідно з нормами Бюджетного Кодексу України від 08.07.2010 р. № 2456-VI податок на доходи фізичних осіб підлягає зарахуванню до відповідного місцевого бюджету. До бюджету податок сплачується (перераховується) шляхом подання до банківської установи податковим агентом єдиного платіжного документа, який відображає загальну суму утриманих податків на доходи всіх фізичних осіб такого податкового агента. Платіжний документ щодо сплати податку є обов’язковою умовою прийому банківськими установами документів на отримання коштів для виплати належних платникам податку доходів.

Відповідно до п. 5 ст. 341 Господарського Кодексу України вiд 16.01.2003 № 436-IV установи банків забезпечують розрахунки відповідно до законодавства та вимог клієнта на умовах договору на розрахункове обслуговування. Причому поняття «установи банків» ототожнюється з поняттям «банківські установи» (п. 2, 3 ст. 386 Господарського Кодексу вiд 16.01.2003 № 436-IV). У контексті уточнення змістовного наповнення поняття «банківська установа» потребує додаткового визначення поняття «банк». Згідно зі ст. 2 Закону України вiд 07.12.2000 № 2121-III «Про банки і банківську діяльність» банк – це юридична особа, яка має виключне право на підставі ліцензії Національного банку України здійснювати у сукупності такі операції: залучення у вклади грошових коштів фізичних і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, відкриття і ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб.

168.1.3. Відповідно до положень Кодексу не оподатковуються під час нарахування чи виплати платникам податків такі доходи (прибутки):

дохід орендодавця у випадках, передбачених п. 170.1 ст. 170. Податок сплачується щоквартально;

інвестиційний прибуток (п. 170.2 ст. 170 Кодексу), крім випадку, передбаченого пп. 170.2.9 ст. 170, яким передбачено, що платник податку, який проводить операції з інвестиційними активами з використанням послуг професійного торговця цінними паперами, включаючи банк, має право укласти договір з таким торговцем про виконання ним функцій податкового агента. Податок сплачується за наслідками року;

дохід від відчуження за рішенням суду про зміну власника та перехід права власності на об’єкт нерухомості/рухомого майна (п. 172.5 ст. 172 та 173.4 ст. 173). Податок сплачується за наслідками року;

дохід у вигляді успадкованого майна (крім спадкоємців-нерезидентів) (п. 174.3 ст. 174). Податок сплачується за наслідками року;

іноземні доходи (п. 170.11 ст. 170). Податок сплачується за наслідками року.

Відповідно до пп. 168.1.3 ст. 168 Кодексу вищеперелічені доходи (прибутки) відображаються платником податку у річній податковій декларації.

168.1.4. Податковий агент може здійснювати нарахування та сплату оподатковуваного доходу на користь платника податку у грошовій (у тому числі готівкою, отриманою як виручка в касу підприємства), або в негрошовій формі. У випадку виплати оподатковуваного доходу у негрошовій формі або готівкою з каси та для цілей пункту 54.2 статті 54 розділу ІІ Кодексу граничним терміном сплати (перерахунку) податку до бюджету встановлюється один банківський день, що настає за днем такого нарахування чи виплати оподатковуваного доходу.

Відповідно до Постанови Правління НБУ 16.08.2006 № 3 20 «Про затвердження Інструкції про міжбанківський переказ коштів в Україні в національній валюті» банківський день у системі електронних платежів Національного банку – позначений календарною датою проміжок часу, протягом якого виконуються технологічні операції, пов’язані з проведенням міжбанківських електронних розрахункових документів через систему електронних платежів Національного банку, за умови, що підсумки розрахунків за цими документами відображаються на кореспондентських рахунках банків (філій) у територіальному управлінні на ту саму дату.

168.2.1. Платник податку за наслідками звітного податкового року обчислює загальний річний оподаткований дохід, включаючи отримані доходи від особи без статусу податкового агента та іноземні доходи. До доходів, отриманих від особи, яка не є податковим агентом, можуть належати:

доходи від продажу об’єктів майнових і немайнових прав, зокрема інтелектуальної (промислової) власності, та прирівняні до них права, доходи у вигляді сум авторської винагороди, іншої плати за надання права на користування або розпорядження іншим особам нематеріальним активом (творами науки, мистецтва, літератури або іншими нематеріальними активами), об’єкти права інтелектуальної промислової власності та прирівняні до них права (далі – роялті), у тому числі отримані спадкоємцями власника такого нематеріального активу (пп. 164.2.3 п. 164.2 ст. 164 Кодексу);

дохід у вигляді вартості успадкованого чи отриманого у дарунок майна у межах, що оподатковується згідно з цим розділом (пп. 164.2.10 п. 164.2 ст. 164 Кодексу);

інші доходи, крім зазначених у статті 165 цього розділу (пп. 164.2.18 п. 164.2 ст. 164 Кодексу).

Відсутність необхідних підстав для набуття статусу податкового агента в осіб, що виступають для платника суб’єктом виплати вищеперелічених доходів (пп. 168.2.2 п. 168.2 ст. 168 Кодексу), зобов’язує платника податку самостійно відобразити такі доходи в податковій декларації та сплатити податок до бюджету. У випадку коли джерело виплат будь-яких оподатковуваних доходів платника податків є іноземним, податковий агент як учасник відповідних правовідносин відсутній. Таким чином, платник зобов’язаний подати річну податкову декларацію, включивши суму таких доходів у загальний річний оподатковуваний дохід, що оподатковується за ставками, визначеними у пункті 167.1 статті 167 цього розділу, та сплатити податок до бюджету (пп. 170.11.1 п. 170.11 ст. 170 Кодексу).

168.2.2. Положення даного підпункту визначає перелік осіб, які не можуть мати статус податкового агента:

нерезидент (див. коментар до пп. 14.1.122 п. 14.1 ст. 14 Кодексу);

фізична особа, яка не здійснює господарську діяльність, визначену пп. 14.1.36 п. 14.1 ст.14 Кодексу;

фізична особа, яка не займається незалежною професійною діяльністю, визначеною пп. 14.1.226 п. 14.1 ст. 14 Кодексу.

168.3. При нарахуванні оподаткованого доходу (п. 164.2 ст. 164 Кодексу) платнику податків у джерела його виплати нараховувати, утримувати та сплачувати податок до бюджету від імені та за рахунок такого платника зобов’язаний податковий агент (пп. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14 Кодексу). Розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, та сум, утриманого з них податку (податкове зобов’язання відповідно до пп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 Кодексу), здійснює податковий агент за формою, встановленою Центральним органом податкової служби України. Податковий розрахунок подається окремо за кожний квартал (податковий період) протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного кварталу до органу державної податкової служби за місцезнаходженням податкового агента – юридичної особи або його відокремлених підрозділів чи до органу державної податкової служби за місцем проживання фізичної особи – податкового агента.

168.4.1. Згідно з нормами Бюджетного Кодексу вiд 08.07.2010 № 2456-VI податок, утриманий з доходів резидентів та нерезидентів, підлягає зарахуванню до бюджету. П. 2 ст. 64 Бюджетного Кодексу визначено, що податок на доходи фізичних осіб, зараховується до відповідного місцевого бюджету за місцезнаходженням (розташуванням) податкового агента – юридичної особи чи представництвом нерезидента – юридичної особи, а у випадку податкового агента – фізичної особи – зараховується до відповідного місцевого бюджету за місцем реєстрації такої фізичної особи у податкових органах.

168.4.2. Такий порядок сплати (перерахування) податку до бюджету повинні виконувати всі без винятку юридичні особи, а також і ті, що мають філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, розташовані на території іншої територіальної громади, ніж така юридична особа.

Відповідно до ст. 64 Господарського Кодексу вiд 16.01.2003 № 436-IV підприємство має право створювати філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи. Таким чином, такий порядок сплати (перерахування) податку до бюджету є обов’язковим і для відокремлених підрозділів, що наділені повноваженнями нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб згідно з визначеним статутом підприємства або іншими установчими документами їх функціями, правами та обов’язками.

Відповідно до статті 95 Цивільного кодексу вiд 16.01.2003  № 435-IV філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Представництвом є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює представництво і захист інтересів юридичної особи.

На випадок створення нового відокремленого підрозділу юридична особа зобов’язана повідомити про своє рішення органи державної податкової служби за своїм місцезнаходженням та місцезнаходженням таких новостворених підрозділів. Згідно з п. 63.2 ст. 63 Кодексу взяття на облік в органах державної податкової служби новостворених відокремлених підрозділів юридичних осіб здійснюється незалежно від наявності повноважень щодо сплати того або іншого податку та збору.

168.4.3. Відповідно до п. 2 ст. 64 Бюджетного Кодексу вiд 08.07.2010 № 2456-VI відокремлений підрозділ, що наділений повноваженнями нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, самостійно визначає суми податку на доходи (виходячи із загальної кількості громадян, які працюють у цьому підрозділі, суми виплаченого (нарахованого) оподатковуваного доходу) та перераховує до відповідного місцевого бюджету за його місцезнаходженням.

У випадку коли відокремлений підрозділ позбавлений повноважень щодо нарахування (сплати) податку, обов’язки податкового агента для працівників такого відокремленого підрозділу виконує юридична особа. Проте суми утриманого податку з нарахованих доходів працівників відокремленого підрозділу перераховуються до місцевого бюджету за місцезнаходженням такого відокремленого підрозділу.

168.4.4. Сплата (перерахунок) утриманого податку здійснюється юридичною особою за своїм місцезнаходженням та місцезнаходженням неуповноважених сплачувати податок відокремлених підрозділів та відокремленим підрозділом, що має відповідні повноваження за своїм місцезнаходженням одночасно при поданні документів на отримання коштів для виплати належних платникам податку доходів. Податок вважається сплаченим з моменту надходження відповідного податкового платежу на розподільні рахунки, відкриті в територіальних управліннях Державної казначейської служби України. Податкові платежі здійснюються платниками через банківські установи, у яких вони обслуговуються, та через підприємства поштового зв’язку за місцезнаходженням (місцем проживання) платника.

Ст. 65 Бюджетного Кодексу вiд 08.07.2010 № 2456-VI визначає нормативи відрахувань податку на доходи фізичних осіб до бюджетів місцевого самоврядування, у тому числі до доходів бюджетів міст районного значення, сіл, селищ чи їх об’єднань, відповідно до яких територіальні управління Державної казначейської служби України здійснюють розподіл зазначених коштів.

168.4.5. Якщо фізична особа, яка виконує обов’язки щодо нарахування та утримання податку, є податковим агентом, то сума податку перераховується до відповідного бюджету за місцем реєстрації фізичної особи – податкового агента в органах державної податкової служби.

Якщо фізична особа нараховує та утримує податок, не маючи статусу податкового агента, то сума податку перераховується до відповідного бюджету її податкової адреси, тобто місця постійного або переважного її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків в органі державної податкової служби (ст. 45 Кодексу).

168.4.6. Відповідно до пп. 41.1.1 п. 41.1 ст. 41 Кодексу органи державної податкової служби є контролюючими органами щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту. Відповідно вони контролюють правильність та своєчасність сплати податку за місцезнаходженням юридичної особи або її відокремленого підрозділу, уповноваженого самостійно нараховувати, утримувати та сплачувати податок до бюджету.

Відповідно до абзацу першого пп. 37 п. 22 розділу ХІХ «Прикінцеві та перехідні положення» Кодексу місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснюється управління й облік.

168.4.7. Юридичні особи або відокремлений підрозділ, уповноважений самостійно нараховувати, утримувати та сплачувати податок до бюджету, маючи статуси податкових агентів, зобов’язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, який виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок (пп. а п. 176.2 ст.176 Кодексу).

168.4.8. Відповідно до пп. а) п. 176.2 ст. 176 Кодексу фізичні особи зобов’язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) суми податку до відповідного місцевого бюджету у випадках, коли:

фізична особа має статус податкового агента;

у випадку, визначеному в пп. 168.2.2 п. 168.2 ст. 168 Кодексу.

168.5. Керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення), включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах фонду заробітної плати (грошового забезпечення), затвердженого для бюджетних установ у кошторисах (п. 1 ст. 51 Бюджетного Кодексу вiд 08.07.2010 № 2456-VI). Відповідно до Постанови КМУ від 7 листопада 2007 року № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Відповідно до положень пункту 168.5 Кодексу військовослужбовці, особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції мають право на отримання рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян у зв’язку з виконанням обов’язків несення служби.

До таких витрат належать: забезпечення форменим одягом, речовим майном, службовим обмундируванням; забезпечення безоплатною медичною допомогою; надання санаторно-курортного лікування та відпочинку для оздоровлення; надання жилого приміщення або виплата грошової компенсації за піднайом (найом) жилого приміщення; зниження плати за користування житлом (квартирної плати), паливом, телефоном та плати за комунальні послуги (водопостачання, газ, електрична та теплова енергія); безоплатний проїзд і перевезення багажу; безоплатне встановлення квартирної охоронної сигналізації і користування нею; безоплатне відправлення та одержання листів військовослужбовцями строкової служби (п. 2 ст. 51 Бюджетного Кодексу вiд 08.07.2010 № 2456-VI).

Така компенсація здійснюється за рахунок коштів у розмірі фактично сплаченого податку на доходи фізичних осіб, що утримується з доходів такої категорії громадян, та в межах видатків на грошове забезпечення, передбачених основними розпорядниками коштів у Державному бюджеті України.