- •Міністерство фінансів україни
- •Загальна редакція:
- •Керівник авторського колективу:
- •Заступник керівника авторського колективу:
- •Авторський колектив:
- •Наукові рецензенти:
- •Податковий кодекс україни
- •Розділ ііі. Податок на прибуток підприємств
- •Розділ іv. Податок на доходи фізичних осіб
- •Розділ V. Податок на додану вартість
- •Розділ ііі
- •134.1. У цьому розділі об’єктом оподаткування є:
- •134.1.2. Дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.
- •135.5. Інші доходи включають:
- •135.5.6. Суми невикористаної частини коштів, що повертаються з страхових резервів у порядку, передбаченому пунктом 159.2 статті 159 цього Кодексу;
- •Методичні аспекти облікового відображення інших доходів та рахунків, на яких враховують доходи в бухгалтерському обліку
- •136.1. Для визначення об’єкта оподаткування не враховуються доходи:
- •136.1.1. Сума попередньої оплати та авансів, отримана в рахунок оплати товарів, виконаних робіт, наданих послуг;
- •Порівняння методики відображення доходів, що не враховуються для визначення об’єкта оподаткування
- •Перелік нових доходів, що не враховуються для визначення об’єкта оподаткування
- •137.1. Дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар.
- •Порядок визнання доходів в цілях визначення об’кта оподаткування з податку на прибуток
- •Стаття 138. Склад витрат та порядок їх визнання
- •138.1. Витрати, що враховуються при обчисленні об’єкта оподаткування, складаються із:
- •138.1.1. Витрати операційної діяльності включають:
- •138.3. У цілях цього розділу суми, відображені у складі витрат платника податку, у тому числі в частині амортизації необоротних активів, не підлягають повторному включенню до складу його витрат.
- •138.10. До складу інших витрат включаються:
- •138.10.1. Загальновиробничі витрати:
- •138.10.2. Адміністративні витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством:
- •138.10.3. Витрати на збут, які включають витрати, пов’язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг:
- •138.10.4. Інші операційні витрати, що включають, зокрема:
- •138.10.6. Інші витрати звичайної діяльності (крім фінансових витрат), не пов’язані безпосередньо з виробництвом та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, зокрема:
- •Склад та порядок формування інших витрат, крім прямих, відповідно до норм пку та стандартів п(с)бо 16 «Витрати»
- •Порівняння загальновиробничих витрат відповідно до норм пку та стандартів п(с)бо 16 «Витрати»
- •Склад інших витрат платника податку та їх відображення на рахунках бухгалтерського обліку
- •139.1. Не включаються до складу витрат:
- •139.1.1. Витрати, не пов’язані з провадженням господарської діяльності, а саме витрати на:
- •139.1.7. Витрати на утримання органів управління об’єднань платників податку, включаючи утримання материнських компаній, які є окремими юридичними особами;
- •139.1.8. Дивіденди;
- •139.1.10. Вартість торгових патентів, яка враховується у зменшення податкового зобов’язання платника податку в порядку, передбаченому пунктами 152.1 і 152.2 статті 152 цього Кодексу;
- •Відображення в обліку витрат, що не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку
- •140.1. При визначенні об’єкта оподаткування враховуються такі витрати подвійного призначення:
- •2) Юридичної особи, яка відповідно до статті 154 цього Кодексу звільнена від сплати цього податку чи сплачує цей податок за ставкою, іншою, ніж встановлена в пункті 151.1 статті 151 цього Кодексу;
- •3) Особи, яка сплачує податок у складі інших податків, крім фізичних осіб, які оподатковуються в порядку, встановленому розділом IV цього Кодексу;
- •140.1.5. Витрати платника податку на проведення реклами;
- •140.4. Платник податку проводить оцінку вибуття запасів за методами, встановленими відповідним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку.
- •140.5. Установлення додаткових обмежень щодо складу витрат платника податку, крім тих, що зазначені в цьому розділі, не дозволяється.
- •Облік визнання витрат подвійного призначення з метою визначення об’єкта оподаткування
- •Методичні аспекти облікового відображення витрат за борговими зобов’язаннями
- •Облік витрат за борговими зобов’язаннями
- •Облік витрат на виплати фізичним особам згідно з трудовим договорам
- •143.1. До складу витрат платника податку відносяться суми єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, у розмірах і порядку, встановлених законом.
- •Облік витрат сум внесків на соціальні заходи
- •144.1. Амортизації підлягають:
- •144.2. Не підлягають амортизації та повністю відносяться до складу витрат за звітний період витрати платника податку на:
- •144.3. Не підлягають амортизації та проводяться за рахунок відповідних джерел фінансування:
- •Методичні аспекти розрахунку амортизації та її обліку
- •Облік амортизаційних витрат в цілях оподаткування
- •145.1. Класифікація груп основних засобів та інших необоротних активів і мінімально допустимих строків їх амортизації.
- •145.1.1. Нарахування амортизації нематеріальних активів здійснюється із застосуванням методів, визначених у підпункті 145.1.5 пункту 145.1 статті 145 цього Кодексу, протягом таких строків:
- •Облік груп основних засобів та інших необоротних активів
- •Порівняння складових первісної вартості згідно з нормами п(с)бо 7 «Основні засоби» та статті 146 пку
- •Різниця в обліку показників первісної вартості залежно від каналу надходження об’єкта
- •Порядок збільшення первісної вартості об’єктів основних засобів на суму витрат з їх ремонту та поліпшень
- •148.2. До витрат, що включаються до окремого об’єкта необоротних активів з видобутку корисних копалин платника податку, відносяться:
- •148.5. Норми амортизації для свердловин, що використовуються для розробки нафтових та газових родовищ, встановлюються у відсотках до їх первісної вартості в такому розмірі (в розрахунку на рік):
- •Декларація з податку на прибуток підприємства (схематично, умовно)
- •Сума об’єкта оподаткування
- •151.1. Основна ставка податку становить 16 відсотків.
- •151.2. За ставкою 0 відсотків прибутку від страхової діяльності юридичних осіб у випадках, встановлених пунктом 156.2 статті 156 цього Кодексу.
- •151.3. За ставками 0, 4, 6, 12, 15 і 20 відсотків доходів нерезидентів та прирівняних до них осіб із джерелом їх походження з України у випадках, встановлених статтею 160 цього Кодексу.
- •Загальна характеристика основних та додаткових ставок податку на прибуток підприємств в Податковому кодексі України
- •152.3. Доходи і витрати нараховуються з моменту їх виникнення згідно з правилами, встановленими цим розділом, незалежно від дати надходження або сплати коштів, якщо інше не встановлено цим розділом.
- •152.4. Порядок нарахування податку в разі наявності відокремлених підрозділів у складі платника податку – юридичної особи.
- •152.5. Податок, що підлягає сплаті до бюджету платниками податку, які провадять страхову діяльність, визначається в порядку, передбаченому статтею 156 цього Кодексу.
- •Перелік та загальна характеристика податкових пільг та звільнень від оподаткування податком на прибуток підприємств
- •153.1. Оподаткування операцій з розрахунками в іноземній валюті.
- •153.2. Оподаткування операцій із пов’язаними особами.
- •153.3. Оподаткування дивідендів.
- •153.3.5. Авансовий внесок, передбачений підпунктом 153.3.2 цього пункту, не справляється у разі виплати дивідендів:
- •153.3.6. Юридичні особи резиденти, які отримують дивіденди, не включають їх суму до складу доходу (крім постійних представництв нерезидентів).
- •153.4. Оподаткування операцій з борговими вимогами та зобов’язаннями.
- •153.4.1. З урахуванням особливостей, установлених цим розділом, не включаються в дохід і не підлягають оподаткуванню кошти або майно, залучені платником податку у зв’язку з:
- •153.4.2. З урахуванням особливостей, встановлених цим розділом, не включаються до витрат кошти або майно, надані платником податку у зв’язку з:
- •153.5. Оподаткування операцій з відступлення права вимоги.
- •153.6. При відчуженні майна, заставленого з метою забезпечення повної суми боргової вимоги, витрати та доходи заставодавця та заставоутримувача визначаються в такому порядку:
- •153.7. Оподаткування операцій лізингу (оренди) здійснюється в такому порядку:
- •153.8. Оподаткування операцій з торгівлі цінними паперами, деривативами та іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами.
- •153.10. Доходи та витрати від проведення товарообмінних (бартерних) операцій визначаються відповідно до договірної ціни такої операції, але не нижчої (вищої) від звичайних цін.
- •153.11. Податок, передбачений цим розділом, не справляється із суми перевищення доходів над витратами, пов’язаними з випуском та проведенням державних грошових лотерей.
- •153.11. Згідно з цим пунктом податок на прибуток не справляється із суми перевищення доходів над витратами, пов’язаними з випуском та проведенням державних грошових лотерей.
- •153.12. Оподаткування прибутку, отриманого платником податку в умовах дії угоди про розподіл продукції, здійснюється з урахуванням особливостей, встановлених розділом хvііі цього Кодексу.
- •153.14. Оподаткування спільної діяльності на території України без створення юридичної особи.
- •153.15. Особливості обліку під час реорганізації юридичних осіб.
- •1) Утворені в період після набрання чинності цим Кодексом шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення), приватизації та корпоратизації;
- •1. Основні умови:
- •2. Додаткові умови. Право на отримання пільги (у разі дотримання основних вимог) має підприємство, яке відповідає одному з критеріїв:
- •156.1. Об’єктом оподаткування від діяльності страховика є прибуток від провадження його діяльності.
- •Iнвестицiйного доходу, отриманого страховиком вiд розмiщення коштiв резервiв страхування життя;
- •Iнших доходів, отриманих страховиком.
- •156.1.2. До витрат страховика, крiм витрат, передбачених статтями 138, 139 цього Кодексу, належать також витрати, нараховані при здiйсненнi страхової дiяльностi, передбаченi цим пунктом.
- •Iншi витрати, пов’язанi зi страховою дiяльнiстю.
- •156.2. Особливості визначення прибутку страховика, що здійснює страхування життя.
- •156.2.1. Об’єктом оподаткування від провадження страхової діяльності зі страхування життя є:
- •157.2. Від оподаткування звільняються доходи неприбуткових організацій, визначених у підпункті "а" пункту 157.1 цієї статті, отримані у вигляді:
- •157.3. Від оподаткування звільняються доходи неприбуткових організацій, визначених у підпункті "б" пункту 157.1 цієї статті, отримані у вигляді:
- •157.4. Від оподаткування звільняються доходи неприбуткових організацій, визначених у підпункті "в" пункту 157.1 цієї статті, отримані у вигляді:
- •157.5. Від оподаткування звільняються доходи неприбуткових організацій, визначених у підпункті "г" пункту 157.1 цієї статті, отримані у вигляді:
- •157.6. Від оподаткування звільняються доходи неприбуткових організацій, визначених у підпункті "ґ" пункту 157.1 цієї статті, отримані у вигляді:
- •157.7. Від оподаткування звільняються доходи неприбуткових організацій, визначених у підпункті "д" пункту 157.1 цієї статті, отримані у вигляді:
- •157.16. Від оподаткування звільняються доходи неприбуткових організацій, отримані у вигляді коштів як третейський збір.
- •Класифікація неприбуткових організацій92
- •158.3. Норми пунктів 158.1 та 158.2 цієї статті діють протягом п’яти років з моменту отримання першого прибутку внаслідок підвищення енергоефективності виробництва.
- •159.1. Порядок урегулювання безнадійної та сумнівної заборгованості.
- •159.1.1. Зменшення доходів і витрат у платника податку – продавця
- •159.1.2. Збільшення доходів і витрат та нарахування пені у продавця
- •Зміни в податкових розрахунках
- •159.1.2. Зменшення витрат у платника податку – покупця
- •159.1.5. Збільшення витрат у платника податку – покупця
- •159.1.4. Умови, коли зміни доходів і витрат у продавця (кредитора) і витрат у покупця (дебітора) не відбуваються
- •159.1.3. Обов’язок платника податку – продавця (кредитора) або покупця (дебітора) про повідомлення зменшення доходів та витрат згідно з підпунктами 159.1.1. Та/або 159.1.2
- •159.1.6. Відображення безнадійної заборгованості у податковому обліку продавця (кредитора) та покупця (дебітора)
- •159.2. Особливості формування резервів банками та небанківськими фінансовими установами.
- •159.2.2. Розмір страхового резерву, що створюється за рахунок збільшення витрат фінансової установи, не може перевищувати:
- •159.2.4. Порядок і джерела створення та використання резервів (фондів) для страхування вкладів (депозитів) фізичних осіб встановлюються окремим законом.
- •159.3. Порядок відшкодування небанківськими фінансовими установами сум безнадійної заборгованості за рахунок страхового резерву.
- •159.3.4. Заборгованість, забезпечена заставою, погашається в порядку, передбаченому нормами відповідних законів.
- •159.4. Порядок відшкодування банками сум безнадійної заборгованості за рахунок страхового резерву.
- •159.5. Додаткові положення.
- •160.1. Будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними цією статтею.
- •160.5. Сума фрахту, що сплачується резидентом нерезиденту за договорами фрахту, оподатковується за ставкою 6 відсотків у джерела виплати таких доходів за рахунок цих доходів.
- •Розділ іv. Податок на доходи фізичних осіб
- •Стаття 163. Об’єкт оподаткування
- •164.2.14. Дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім:
- •164.2.17. Дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 Кодексу) у вигляді:
- •164.2.18. Інші доходи, крім зазначених у статті 165 цього розділу.
- •165.1. До загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються такі доходи:
- •165.1.2. Сума доходів, отриманих платником податку у вигляді процентів, що нараховані на цінні папери, емітовані Міністерством фінансів України;
- •165.1.3. Сума відшкодування платнику податку розміру шкоди, заподіяної йому внаслідок Чорнобильської катастрофи, у порядку та сумах, визначених законом;
- •165.1.4. Сума виплат чи відшкодувань (крім заробітної плати чи інших виплат та відшкодувань за цивільно-правовими договорами), що здійснюються з урахуванням пункту 170.7 статті170 цього розділу:
- •165.1.5. Сума внесків на обов’язкове страхування платника податку відповідно до закону, інших, ніж єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування;
- •165.1.22. Кошти або вартість майна (послуг), що надаються як допомога на поховання платника податку:
- •166.1. Право платника податку на податкову знижку.
- •166.3.6. Суму витрат платника податку на:
- •167.2. Ставка податку становить п’ять відсотків бази оподаткування щодо доходу, нарахованого як:
- •167.5. Ставка податку може становити інший розмір, визначений відповідними нормами цього розділу.
- •Cтаття 168. Порядок нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку до бюджету
- •168.4.5. Фізична особа, відповідальна згідно з вимогами цього розділу за нарахування та утримання податку, сплачує (перераховує) його до відповідного бюджету:
- •Стаття 169. Перерахунок податку та податкові соціальні пільги
- •169.1.4. У розмірі, що дорівнює 200 відсоткам суми пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 цього пункту, − для такого платника податку, який є:
- •169.2. Вибір місця отримання (застосування) податкової соціальної пільги.
- •169.2.1. Податкова соціальна пільга застосовується до нарахованого платнику податку місячного доходу у вигляді заробітної плати тільки за одним місцем його нарахування (виплати).
- •169.2.2. Платник податку подає роботодавцю заяву про самостійне обрання місця застосування податкової соціальної пільги (далі − заява про застосування пільги).
- •169.2.3. Податкова соціальна пільга не може бути застосована до:
- •169.3. Вибір розміру податкової соціальної пільги та строк її дії
- •170.1. Оподаткування доходу від надання нерухомості в оренду (суборенду), житловий найм (піднайм).
- •170.1.1. Податковим агентом платника податку-орендодавця щодо його доходу від надання в оренду земельної ділянки сільськогосподарського призначення, земельної частки (паю), майнового паю є орендар.
- •170.1.4. Доходи, зазначені у підпунктах 170.1.1 − 170.1.3 цього пункту, оподатковуються податковим агентом під час їх виплати за їх рахунок.
- •170.1.5. Якщо орендар є фізичною особою, яка не є суб’єктом господарювання, особою, відповідальною за нарахування та сплату (перерахування) податку до бюджету, є платник податку-орендодавець.
- •170.2. Оподаткування інвестиційного прибутку
- •170.2.3. Якщо в результаті розрахунку інвестиційного прибутку за правилами, встановленими цією статтею, виникає від’ємне значення, воно вважається інвестиційним збитком.
- •170.2.7. Для цілей цього пункту:
- •170.2.8. Не підлягає оподаткуванню та не включається до загального річного оподатковуваного доходу:
- •170.7.4. Не включається до оподатковуваного доходу цільова благодійна допомога, що надається резидентами − юридичними чи фізичними особами у будь-якій сумі (вартості):
- •170.8.2. Податковий агент утримує та сплачує (перераховує) до бюджету податок за ставками, визначеними у пункті 167.1 статті167 цього розділу, з:
- •170.8.3. Не оподатковуються під час їх нарахування (виплати) податковим агентом:
- •170.9. Оподаткування суми надміру витрачених коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт та не повернутої у встановлений строк
- •170.10. Оподаткування доходів, отриманих нерезидентами.
- •170.11. Оподаткування іноземних доходів.
- •170.11.3. Не зараховуються у зменшення суми річного податкового зобов’язання платника податку:
- •171.2. Особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів, є:
- •173.1. Дохід платника податку від продажу (обміну) об’єкта рухомого майна протягом звітного податкового року оподатковується за ставкою, визначеною в пункті 167.2 статті 167 цього розділу.
- •173.4. Під час проведення операцій з відчуження об’єктів рухомого майна в порядку, передбаченому цією статтею:
- •173.7. Продаж резидентами та нерезидентами успадкованого (отриманого в подарунок) об’єкта рухомого майна підлягає оподаткуванню згідно з положеннями цієї статті.
- •173.8. Для цілей цієї статті під продажем розуміється будь-який перехід права власності на об’єкти рухомого майна, крім їх спадкування та дарування.
- •2) Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
- •Стаття 174. Оподаткування доходу, отриманого платником податку в результаті прийняття ним у спадщину чи дарунок коштів, майна, майнових чи немайнових прав
- •174.1. Об’єкти спадщини платника податку поділяються з метою оподаткування на:
- •174.2. Об’єкти спадщини оподатковуються:
- •174.2.1. За нульовою ставкою:
- •Стаття 175. Визначення суми процентів, сплачених платником податку за користування іпотечним житловим кредитом з метою нарахування податкової знижки
- •175.3. Коефіцієнт, що враховує мінімальну площу житла для визначення податкової знижки на суму процентів за іпотечним житловим кредитом обчислюється за такою формулою:
- •176.1. Платники податку зобов’язані:
- •176.2. Особи, які відповідно до Кодексу мають статус податкових агентів, зобов’язані:
- •Стаття 177. Оподаткування доходів, отриманих фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування
- •179.1. Платник податку зобов’язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до Кодексу або інших законів України.
- •179.2. Відповідно до цього розділу обов’язок платника податку щодо подання податкової декларації вважається виконаним, якщо він отримував доходи:
- •179.4. Платники податку звільняються від обов’язку подання податкової декларації в таких випадках:
- •Розділ V податок на додану вартість
- •Стаття 183. Порядок реєстрації платників податку
- •Стаття 184. Анулювання реєстрації платника податку
- •Стаття 186. Місце постачання товарів та послуг
- •Стаття 187. Дата виникнення податкових зобов’язань
- •– Встановлено дату визначення податкових зобов’язань у разі постачання товарів за договорами товарного кредиту (товарної позики, розстрочки), умови яких передбачають сплату (нарахування) відсотків;
- •Стаття 188. Порядок визначення бази оподаткування у разі постачання товарів/послуг
- •Стаття 189. Особливості визначення бази оподаткування у разі постачання товарів/послуг в окремих випадках
- •Стаття 190. Порядок визначення бази оподаткування для товарів, які ввозяться на митну територію України, послуг, які поставляються нерезидентами на митній території України
- •Стаття 191. Особливості визначення бази оподаткування для готової продукції, виготовленої з використанням давальницької сировини нерезидента, у разі її постачання на митній території України
- •191.2. База оподаткування у разі постачання на митній території України готової продукції, отриманої як оплата за постачання послуг з переробки, визначається згідно із статтею 188 цього Кодексу.
- •Стаття 192. Особливості визначення бази оподаткування в окремих випадках (порядок коригування податкових зобов’язань та податкового кредиту)
- •Стаття 193. Розміри ставок податку
- •193.1. Ставки податку встановлюються від бази оподаткування у таких розмірах: а) 17 відсотків; б) 0 відсотків.
- •Стаття 194. Операції, що підлягають оподаткуванню за основною ставкою
- •196.1. Не є об’єктом оподаткування операції з:
- •Стаття 197. Операції, звільнені від оподаткування
- •197.1.28. Ця пільга була відсутня у попередньому законодавстві.
- •Стаття 198. Податковий кредит
- •Стаття 199. Пропорційне віднесення сум податку до податкового кредиту
- •Стаття 201. Податкова накладна
- •Стаття 202. Звітні (податкові) періоди
- •Стаття 203. Порядок надання податкової декларації та строки розрахунків з бюджетом
- •Стаття 205. Порядок оподаткування вивезення з митної території України давальницької сировини українського замовника та ввезення виготовленої з неї готової продукції
- •Стаття 206. Особливості оподаткування операцій при переміщенні товарів через митний кордон України
- •Стаття 207. Порядок оподаткування туристичних послуг
- •Стаття 208. Оподаткування послуг, що постачаються нерезидентами, місце постачання яких розташоване на митній території України
- •Стаття 209. Спеціальний режим оподаткування діяльності у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства
- •Стаття 210. Спеціальний режим оподаткування діяльності з виробами мистецтва, предметами колекціонування або антикваріату
- •Науково-практичний коментар до податкового кодексу україни у трьох томах
- •08201, Вул. К. Маркса, 31, м. Ірпінь, Київська обл., Україна
Розділ ііі
ПОДАТОК НА ПРИБУТОК ПІДПРИЄМСТВ1
Стаття 133. Платники податку
133.1. Платниками податку з числа резидентів є:
133.1.1. суб’єкти господарювання – юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами;
133.1.2. управління залізниці, яке отримує прибуток від основної діяльності залізничного транспорту. Перелік робіт та послуг, що належать до основної діяльності залізничного транспорту, визначається Кабінетом Міністрів України. Доходи залізниць, отримані від основної діяльності залізничного транспорту, визначаються в межах надходжень доходу, перерозподіленого між залізницями в порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України;
133.1.3. підприємства залізничного транспорту та їх структурні підрозділи, які отримують прибуток від неосновної діяльності залізничного транспорту;
133.1.4. неприбуткові установи та організації у разі отримання прибутку від неосновної діяльності та/або доходів, що підлягають оподаткуванню відповідно до цього розділу;
133.1.5. відокремлені підрозділи платників податку, зазначених у підпункті 133.1.1 цього пункту, визначені відповідно до розділу І цього Кодексу, за винятком представництв.
Для цілей цього розділу представництво платника податку – відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням, та який здійснює представництво і захист інтересів юридичної особи, фінансується такою юридичною особою та не отримує інших доходів, окрім пасивних доходів.
133.2. Платниками податку з числа нерезидентів є:
133.2.1. юридичні особи, що створені в будь-якій організаційно-правовій формі, та отримують доходи з джерелом походження з України, за винятком установ та організацій, що мають дипломатичні привілеї або імунітет згідно з міжнародними договорами України;
133.2.2. постійні представництва нерезидентів, які отримують доходи із джерелом походження з України або виконують агентські (представницькі) та інші функції стосовно таких нерезидентів чи їх засновників.
133.3. Постійне представництво до початку своєї господарської діяльності стає на облік у податковому органі за своїм місцезнаходженням у порядку, встановленому центральним податковим органом України. Постійне представництво, яке розпочало свою господарську діяльність до реєстрації у податковому органі, вважається таким, що ухиляється від оподаткування, а одержані ним прибутки вважаються прихованими від оподаткування.
133.4. Національний банк України здійснює розрахунки з Державним бюджетом України відповідно до Закону України "Про Національний банк України".
133.5. Установи кримінально-виконавчої системи та їх підприємства, які використовують працю спецконтингенту, спрямовують доходи, отримані від діяльності, визначеної спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань виконання покарань України, на фінансування господарської діяльності таких установ та підприємств, із включенням сум таких доходів до відповідних кошторисів їх фінансування, затверджених зазначеним органом виконавчої влади.
133. Платниками податків є суб’єкти податкових правовідносин, на яких за наявності об’єкта оподаткування покладено певний комплекс податкових обов’язків і прав, установлених статтями 16 та 17 ПКУ.
Ст. 1 ПКУ визначає відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов’язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження й обов’язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до пп. 7.1.1 п. 7.1 статті 7 ПКУ платник податку визначається основним елементом будь-якого податку.
Згідно зі ст. 15 ПКУ платниками податку визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об’єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об’єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами і на яких покладено обов’язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом. Кожний з платників податку може бути платником податку за одним або декількома податками та зборами.
Поняття та види юридичної особи регламентуються ст. 80 та 81 ЦКУ. Згідно зі ст. 24 ЦКУ від 16.01.2003 № 435-IV людина як учасник цивільних відносин вважається фізичною особою.
133.1. Даний пункт окреслює платників податку на прибуток з числа резидентів. Пп. 14.1.213 п. 14.1 ст. 14 розділу І ПКУ визначає резидента (в цілях оподаткування прибутку підприємств) як юридичну особу та її відокремлені особи, які утворені та провадять свою діяльність, відповідно до законодавства України, з місцезнаходженням як на її території, так і за її межами (див. детально коментар до даного підпункту).
133.1.1. Відповідно до коментованого підпункту платниками податку на прибуток з числа резидентів є суб’єкти господарювання – юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами.
Поняття суб’єкта господарювання міститься в ст. 55 глави 6 розділу ІІ ГКУ від 16.01.2003 № 436-IV. Згідно з частиною 1 ст. 55 ГКУ суб’єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов’язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов’язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.
Відповідно до частини 2 ст. 55 ГКУ суб’єктами господарювання є:
1) господарські організації – юридичні особи, створені відповідно до ЦКУ України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього ЦКУ, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому Законом порядку;
2) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані, відповідно до Закону, як підприємці.
Згідно з ч. 1 ст. 3 ГКУ під господарською діяльністю розуміється діяльність суб’єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
Тобто платниками податку на прибуток – суб’єктами господарювання, – є юридичні особи, які здійснюють діяльність у сфері суспільного виробництва, спрямовану на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність та провадять її як на території України, так і за її межами.
133.1.2. Згідно з коментованим підпунктом платниками податку на прибуток з числа резидентів є управління залізниці, яке отримує прибуток від основної діяльності залізничного транспорту. Перелік робіт та послуг, що належать до основної діяльності залізничного транспорту, визначається Кабінетом Міністрів України. Доходи залізниць, отримані від основної діяльності залізничного транспорту, визначаються в межах надходжень доходу, перерозподіленого між залізницями в порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Управління залізниціє територіально-галузевими об’єднаннями, які засновані на державній власності, тобто зазначені суб’єкти господарювання є державними підприємствами. Перерозподіл доходів залізниць визначається Постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.98 № 173 «Про перелік робіт (послуг), що належать до основної діяльності залізничного транспорту, та Порядок розподілу доходних надходжень від основної діяльності залізничного транспорту».
Згідно з цією Постановою розподіл доходних надходжень залізниць здійснюється з урахуванням частки виконаних робіт та наданих ними послуг в єдиному перевізному процесі, а доходні надходження – платежі, нараховані за перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу, пошти і пов’язані з ними послуги, що підлягають розподілу між залізницями, які беруть участь у перевезеннях. Розподіл нарахованих доходних надходжень від перевезень вантажів і пасажирів здійснюється за тарифним принципом за кожним перевізним та проїзним документом з виділенням окремих видів сполучень та статей доходів.
133.1.3.Платниками податку на прибуток з числа резидентів є підприємства залізничного транспорту та їх структурні підрозділи, які отримують прибуток від неосновної діяльності залізничного транспорту.
З врахуванням викладеного у коментарі до пп. 133.1.2 п. 133.1 статті 133 ПКУ прибуток підприємств залізничного транспорту та їх структурних підрозділів, одержаний від операцій, не пов’язаних з перевезенням пасажирів, вантажів, вантажобагажу, пошти тощо, вважається прибутком, одержаним не від господарської діяльності залізничного транспорту.
Згідно зі ст. 64 ГКУ підприємство може складатися з виробничих структурних підрозділів (виробництв, цехів, відділень, дільниць, бригад, бюро, лабораторій тощо), а також функціональних структурних підрозділів апарату управління (управлінь, відділів, бюро, служб тощо). Функції, права та обов’язки структурних підрозділів підприємства визначаються положеннями про них, які затверджуються в порядку, визначеному статутом підприємства або іншими установчими документами.
133.1.4. Платниками податку на прибуток з числа резидентів є неприбуткові установи та організації в разі отримання прибутку від неосновної діяльності та/або доходів, що підлягають оподаткуванню відповідно до розділу ІІІ ПКУ.
Згідно з пп. 14.1.121 п. 14.1 ст. 14 ПКУ неприбуткові підприємства, установи та організації – підприємства, установи та організації, основною метою діяльності яких є не одержання прибутку, а провадження благодійної діяльності та меценатства й іншої діяльності, передбаченої законодавством.
Відповідно до ст. 1 Закону України „Про благодійництво та благодійні організації” благодійна діяльність – це добровільна безкорислива діяльність благодійних організацій, що не передбачає одержання прибутків від цієї діяльності, а благодійна організація – недержавна організація, основною метою діяльності якої є здійснення благодійної діяльності в інтересах суспільства або окремих категорій осіб згідно із цим Законом. Також, згідно зі ст. 1 цього ж Закону, меценатство – добровільна безкорислива матеріальна, фінансова, організаційна та інша підтримка фізичними особами набувачів благодійної допомоги; а спонсорство – добровільна матеріальна, фінансова, організаційна та інша підтримка фізичними та юридичними особами набувачів благодійної допомоги з метою популяризації виключно свого імені (найменування), свого знака для товарів і послуг.
При цьому треба враховувати, що п. 1 ст. 3 Господарського кодексу України господарська діяльність, яка здійснюється без мети одержання прибутку, називається некомерційною господарською діяльністю.
Згідно з п. 1–3 ст. 52 ГКУ під некомерційним господарюванням розуміється самостійна систематична господарська діяльність, що здійснюється суб’єктами господарювання, спрямована на досягнення економічних, соціальних та інших результатів без мети одержання прибутку.
Некомерційна господарська діяльність здійснюється суб’єктами господарювання державного або комунального секторів економіки у галузях (видах діяльності), у яких, відповідно до статті 12 Господарського кодексу, забороняється підприємництво на основі рішення відповідного органу державної влади чи органу місцевого самоврядування. Некомерційна господарська діяльність може здійснюватися також іншими суб’єктами господарювання, яким здійснення господарської діяльності у формі підприємництва забороняється Законом.
Не можуть здійснювати некомерційну господарську діяльність органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи.
Статтею 86 ЦКУ дозволено непідприємницьким товариствам (споживчим кооперативам, об’єднанням громадян тощо) та установам поряд зі своєю основною діяльністю здійснювати підприємницьку діяльність, якщо інше не встановлено Законом і якщо ця діяльність відповідає меті, для якої вони були створені, та сприяє її досягненню.
Таким чином, діяльність неприбуткових установ та організацій, спрямована на отримання прибутку та/або доходи, що підлягають оподаткуванню, відповідно до розділу ІІІ ПКУ, оподатковуються згідно зі статтею 157 Розділу ІІІ ПКУ.
133.1.5. Платниками податку на прибуток з числа резидентів є відокремлені підрозділи суб’єктів господарювання – юридичних осіб, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами, визначені відповідно до розділу І ПКУ, за винятком представництв.
Відповідальність за своєчасне та в повному обсязі внесення сум податку на прибуток та авансових внесків з цього податку до бюджету за місцезнаходженням відокремленого підрозділу несе платник податку – юридична особа, до складу якої належить такий відокремлений підрозділ.
Пп. 14.1.30 п. 14.1 статті 14 ПКУ визначає, що відокремлені підрозділи розуміються у значенні, наведеному у Цивільному кодексі України. Стаття 95 ЦКУ надає можливість створення відокремлених підрозділів юридичної особи у вигляді філій та представництв. Відомості про них обов’язково вносяться до єдиного державного реєстру. Різниця між філією і представництвом полягає в обсязі й характері функцій цих підрозділів. Якщо філія здійснює всі або частину функцій юридичної особи, то представництво лише здійснює представництво та захист її інтересів.
Відповідно до ст. 95 ЦКУ від 16.01.2003 № 435-IV філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій.
Для цілей розділу ІІІ ПКУ представництво платника податку – відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та який здійснює представництво і захист інтересів юридичної особи, фінансується такою юридичною особою та не отримує інших доходів, крім пасивних доходів.
Тому фактично відокремленим платником податку можуть виступати тільки філії і тільки ті, які розташовані на території іншої, ніж головне підприємство, територіальної громади 2.
Якщо філія розташована на території тієї ж територіальної громади, що й юридична особа (головне підприємство), така філія не є самостійним платником податку. У даному випадку головне підприємство та його філія розглядаються як єдиний платник податку, відповідно, головне підприємство сплачує податок, виходячи із загального результату діяльності самого підприємства та його філій.
Порядок оподаткування відокремлених підрозділів суб’єктів господарювання – юридичних осіб дивись у коментарях до п. 152.4 статті 152 ПКУ.
133.2.Даний пункт окреслює платників податку на прибуток з числа нерезидентів. Відповідно до пп. 14.1.122 п. 14.1 статті 14 ПКУнерезидентами є: а) іноземні компанії, організації, утворені відповідно до законодавства інших держав, їх зареєстровані (акредитовані або легалізовані), відповідно до законодавства України, філії, представництва та інші відокремлені підрозділи з місцезнаходженням на території України; б) дипломатичні представництва, консульські установи та інші офіційні представництва інших держав і міжнародних організацій в Україні; в) фізичні особи, які не є резидентами України (див. коментар до даного підпункту).
133.2.1. Платниками податку на прибуток з числа нерезидентів є юридичні особи, що утворені в будь-якій організаційно-правовій формі, та отримують доходи з джерелом походження з України, за винятком установ та організацій, що мають дипломатичні привілеї або імунітет згідно з міжнародними договорами України.
Перелік доходів з джерелом їх походження з України надається у пп. 14.1.54 п. 14.1 ст. 14 розділу І ПКУ.
Основи дипломатичних відносин, зокрема в частині дипломатичних привілеїв або імунітетів, встановлено Віденською конвенцією про дипломатичні зносини від 18.04.1961 р. З метою забезпечення належних умов для здійснення дипломатичними представництвами та консульськими установами іноземних держав в Україні їх функцій Президентом видано Указ від 10.06.1993 № 198/93 «Про Положення про дипломатичні представництва та консульські установи іноземних держав в Україні».
133.2.2. Платниками податку на прибуток з числа нерезидентів є постійні представництва нерезидентів, які отримують доходи із джерелом походження з України або виконують агентські (представницькі) та інші функції стосовно таких нерезидентів чи їх засновників.
Детальне визначення постійного представництва наведено у пп. 14.1.193 п. 14.1 ст. 14 розділу І ПКУ, згідно з яким постійне представництво – це постійне місце діяльності, через яке повністю або частково проводиться господарська діяльність нерезидента в Україні, зокрема: місце управління; філія; офіс; фабрика; майстерня; установка або споруда для розвідки природних ресурсів; шахта, нафтова/газова свердловина, кар’єр чи будь-яке інше місце видобутку природних ресурсів; склад або приміщення, що використовується для доставки товарів.
Перелік доходів з джерелом їх походження з України надається у пп. 14.1.54 п. 14.1 ст. 14 розділу І ПКУ.
Особливості оподаткування нерезидентів містяться в статті 160 ПКУ (див. коментар до даної статті).
133.3. У цьому пункті зазначено, що постійне представництво до початку своєї господарської діяльності повинно стати на облік у податковому органі за своїм місцезнаходженням у порядку, встановленому центральним податковим органом України. Постійне представництво, яке розпочало свою господарську діяльність до реєстрації у податковому органі, вважається таким, що ухиляється від оподаткування, а одержані ним прибутки вважаються прихованими від оподаткування.
Особливості державної реєстрації юридичних осіб, у тому числі в органах державної податкової служби, визначено у ЗУ від 15.05.2003 № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців» та Главі 5-1 розділу ІІ ПКУ.
133.4. Цим пунктом визначено, що Національний банк України здійснює розрахунки з Державним бюджетом України відповідно до Закону України «Про Національний банк України».
Згідно з ч. 2 ст. 4 ЗУ від 20.05.1999 № 679-XIV «Про Національний банк України» Національний банк є юридичною особою, має відокремлене майно, що є об’єктом права державної власності і перебуває у його повному господарському віданні. Ст. 5 Закону визначає порядок формування доходів і видатків Національного банку України.
Плановані доходи та витрати НБУ відображаються в кошторисі його доходів і витрат. Кошторис доходів і витрат повинен забезпечувати можливість виконання НБУ його функцій, встановлених Конституцією України та Законом «Про Національний банк України».
НБУ за підсумками кожного кварталу поточного року у разі перевищення кошторисних доходів над кошторисними витратами вносить до 20 числа місяця наступного за звітним кварталу позитивну різницю до Державного бюджету України поточного року. Позитивна різниця перевищення кошторисних доходів над кошторисними витратами за підсумками четвертого кварталу вноситься до Державного бюджету України поточного року на підставі затвердженого кошторису доходів та витрат Національного банку України до 10 грудня поточного року.
Позитивна різниця між сумою перевищення кошторисних доходів над кошторисними витратами, затвердженою у звіті про виконання кошторису НБУ за підсумками року, та сумою перевищення кошторисних доходів над кошторисними витратами, внесеною до Державного бюджету України протягом звітного року, вноситься до Державного бюджету України до 20 січня наступного за звітним року.
133.5. Цим пунктом встановлено, що установи кримінально-виконавчої системи та їх підприємства, які використовують працю спецконтингенту, спрямовують доходи, отримані від діяльності, визначеної спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань виконання покарань України, на фінансування господарської діяльності таких установ та підприємств, з включенням сум таких доходів до відповідних кошторисів їх фінансування, затверджених зазначеним органом виконавчої влади.
Правові основи організації та діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України, її завдання та повноваження визначає ЗУ «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» від 23.06.2005 р. № 2713-IV.
Згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 10.06.2009 № 587 «Про затвердження Положення про Державний департамент України з питань виконання покарань» департамент є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через міністра юстиції. Департамент забезпечує реалізацію державної політики у сфері виконання кримінальних покарань, виконує правозастосовні та правоохоронні функції, спрямовує, координує та контролює діяльність Державної кримінально-виконавчої служби України.
П. 1 статті 6 Закону України від 23 червня 2005 року № 2713-IV «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» в структуру Державної кримінально-виконавчої служби України відносить і підприємства установ виконання покарань, інших підприємств, установ і організацій, створених для забезпечення виконання завдань даної служби. Стаття 13 даного Закону регламентує специфіку діяльності таких підприємств та визначає, що вони є казенними підприємствами, які здійснюють некомерційну господарську діяльність без мети одержання прибутку для забезпечення професійно-технічного навчання засуджених та залучення їх до праці. Пункт 10 статті 13 даного Закону встановлює, що підприємства установ виконання покарань мають право на пільги зі сплати податків і зборів (обов’язкових платежів) відповідно до законів з питань оподаткування.
Відповідно до коментованого пункту установи кримінально-виконавчої системи та їх підприємства, які використовують працю спецконтингенту, є окремою категорією платників податку на прибуток, але отримані доходи (які фактично підпадають під дію пільгового режиму оподаткування) повинні направляти виключно на фінансування власної господарської діяльності. В іншому випадку отриманий прибуток підлягає оподаткуванню на загальних підставах за ставкою, встановленою п. 151.1 статті 151 ПКУ з урахуванням п. 10 підрозділу 4 розділу ХХ ПКУ (з 01.04.2011 р. – 23 %, з 01.01.2012 р. – 21 %, з 01.01.2013 р. – 19 %, з 01.01.2014 р. – 16 %).
Враховуючи, що підприємства установ виконання покарань не підпадають під визначення неприбуткових установ та організацій, то податкова звітність подається такими платниками податку на загальних підставах відповідно до глави 2 розділу 2 ПКУ.
Стаття 134. Об’єкт оподаткування