159.2. Особливості формування резервів банками та небанківськими фінансовими установами.

159.2.1. Банки та небанківські фінансові установи, крім страхових компаній, недержавних пенсійних фондів, корпоративних інвестиційних фондів та адміністраторів недержавних пенсійних фондів, формують резерви для відшкодування можливих втрат за всіма видами кредитних операцій (за винятком позабалансових, крім гарантій) коштами, розміщеними на кореспондентських рахунках в інших банках, придбаними цінними паперами (у тому числі іпотечними сертифікатами з фіксованою дохідністю), іншими активними банківськими операціями згідно із законодавством, включаючи нараховані за всіма цими операціями проценти та комісії (далі  страховий резерв).

Для цілей цього підпункту під комісією розуміються платежі, що сплачені фінансовій установі за здійснення операцій з кредитами, цінними паперами та іншими активними банківськими операціями.

Страховий резерв формується та списується банком самостійно в розмірі та порядку, передбаченими методикою, яка визначається для банків Національним банком України, а для небанківських фінансових установ  спеціально уповноваженими органами виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг та цінних паперів відповідно до повноважень та включається до складу витрат.

159.2.2. Розмір страхового резерву, що створюється за рахунок збільшення витрат фінансової установи, не може перевищувати:

для банків  20 відсотків (на період з 1 квітня 2011 року до 1 січня 2012 року  30 відсотків) суми заборгованості за всіма видами операцій, зазначених у підпункті 159.2.1 пункту 159.2 цієї статті, а саме: суми непогашеної основної суми боргу та нарахованих процентів і комісій, а також суми наданих гарантій на останній робочий день звітного податкового періоду;

для небанківських фінансових установ – розміру, що встановлюється відповідними законами про відповідну небанківську фінансову установу, але не більше 10 відсотків суми боргових вимог, а саме: сукупних зобов’язань дебіторів такої небанківської фінансової установи на останній робочий день звітного податкового періоду. До суми зазначеної заборгованості не включаються зобов’язання дебіторів, які виникають під час здійснення операцій, що не включаються до основної діяльності фінансових установ. Під терміном "основна діяльність" слід розуміти операції, визначені відповідними статтями законів про небанківські фінансові установи.

159.2.3. У разі якщо за результатами звітного податкового періоду сукупний розмір страхового резерву, сформованого згідно з підпунктами 159.2.1 і 159.2.2 пункту 159.2 цієї статті, зменшився (крім випадків його зменшення внаслідок відшкодування банком безнадійної заборгованості позичальника в установленому законодавством порядку за рахунок страхового резерву кредитора та зменшення нормативу формування резерву згідно із законодавством), надлишкова сума страхового резерву, яка включена до витрат, спрямовується на збільшення доходу банку за результатами такого звітного періоду.

159.2.4. Порядок і джерела створення та використання резервів (фондів) для страхування вкладів (депозитів) фізичних осіб встановлюються окремим законом.

159.2.Цим пунктом визначаються особливості формування страхових резервів (далі – резерви) банками та небанківськими фінансовими установами під активні операції.

Суми страхових резервів, сформованих у порядку, передбаченому цією статтею, згідно із статтею 138, відносять до складу витрат банківських установ.

Банк формує резерви (страхові резерви) за кредитами та нарахованими за ними процентами самостійно в розмірі та порядку, установлених Положенням про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків, затвердженим Постановою Правління Національного банку України від 06.07.2000 р. № 279.

Резерв для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків (далі – резерв під кредитні ризики) є спеціальним резервом, необхідність формування якого обумовлена кредитними ризиками, що притаманні банківській діяльності. Створення резерву під кредитні ризики – це визнання витрат для відображення реального результату діяльності банку з урахуванням погіршення якості його активів або підвищення ризиковості кредитних операцій.

З метою недопущення збитків від неповернення боргу через неплатоспроможність позичальників (контрагентів банку) оцінка кредитних ризиків здійснюється за всіма кредитними операціями та коштами, що розміщені на кореспондентських рахунках, які відкриті в інших банках як у національній, так і в іноземній валюті.

Банки самостійно визначають рівень ризику кредитних операцій, оцінюють фінансовий стан позичальників (контрагентів банку) та вартість застави в межах чинного законодавства.

З метою розрахунку резерву під кредитні ризики банки мають здійснювати класифікацію кредитного портфеля за кожною кредитною операцією залежно від фінансового стану позичальника, стану обслуговування позичальником кредитної заборгованості та з урахуванням рівня забезпечення кредитної операції. За результатами класифікації кредитного портфеля визначається категорія кожної кредитної операції: «стандартна», «під контролем», «субстандартна», «сумнівна» чи «безнадійна».

Загальна заборгованість за кредитними операціями становить валовий кредитний ризик для кредитора.

Для цілей розрахунку резервів на покриття можливих втрат за кредитними операціями визначається чистий кредитний ризик (в абсолютних показниках) шляхом зменшення валового кредитного ризику, класифікованого за ступенями ризику, на вартість прийнятного забезпечення.

Банки зобов’язані створювати та формувати резерви для відшкодування можливих втрат на повний розмір чистого кредитного ризику за основним боргом, зваженого на відповідний коефіцієнт резервування, за всіма видами кредитних операцій у національній та іноземних валютах.

До початку 2009 р. банки повинні були формувати резерв під валютні кредити в іноземній валюті (у міжнародній практиці формування резервів під кредитну заборгованість у валюті здійснюється у валюті кредиту), однак у квітні 2009 р. під час чергової хвилі нестабільності на валютному ринку Постановою НБУ № 109 було змінено підхід до розрахунку резервів: відтоді резерви під кредитну заборгованість в іноземній валюті банки формують у гривні.

Страхові резерви під операції з цінними паперами банк формує в розмірі та порядку, установлених Положенням про порядок формування резерву під операції банків України з цінними паперами, затвердженим Постановою Правління НБУ від 02.02.2007 р. № 31. Вказана редакція Положення затверджена Постановою Національного банку України від 23.07.2008 р. № 211, за якою банки були зобов’язані сформувати резерв під операції з цінними паперами відповідно до цієї постанови до 1 березня 2009 р. До цього оприлюднені котирування та біржові курси використовувалися для розрахунку резерву за цінними паперами, незалежно від того, чи відносяться цінні папери, що обліковуються в портфелі банку на продаж, до біржового реєстру.

Згідно з п. 3.2 зазначеного Положення банк для розрахунку резерву за цінними паперами, що обліковуються в портфелі банку на продаж та внесені до біржового реєстру, має брати справедливу вартість цінного папера, визначену за його котирувальною ціною покупця (ціною bid) за даними оприлюднених котирувань лістингових цінних паперів на фондових біржах за станом на час закриття останнього біржового дня звітного місяця. У разі відсутності таких котирувань на зазначену дату банк має визначати справедливу вартість цінного папера, який внесено до біржового реєстру, за його останнім біржовим курсом, що визначений за результатами біржових торгів, які відбулися протягом останніх п’яти робочих днів звітного місяця.

Комерційні банки в останні роки досить успішно уникали необхідності формувати значні резерви під ризиковані операції з цінними паперами. Частка резервів під знецінення цінних паперів у загальній сумі резервів, що формуються банками за категоріями активів, постійно скорочувалася: з 2,16 % у 2006 р. до 0,88 % у 2008 р. Однак у 2009 р. у результаті суттєвого зменшення ринкової вартості цінних паперів внаслідок глобальної фінансової кризи резерви банків під знецінення інвестиційного портфеля зросли з 0,39 млрд грн до 1,95 млрд грн, тобто вп’ятеро. При цьому частка резервів під знецінення цінних паперів у загальній сумі резервів зросла до 1,72 %. Відсоток сформованих резервів до обсягу цінних паперів у портфелі банків зріс за півріччя з 0,96 % до 4,89 %; для порівняння: в середньому по активах банків, у першу чергу, за рахунок формування резервів під кредитні операції, – з 4,77 % до 12,95 %.

159.2.4.Порядок і джерела створення та використання резервів (фондів) для страхування вкладів (депозитів) фізичних осіб встановлюються Законом України «Про Фонд гарантування вкладів фізичних осіб» (далі – ФГВФО).

Суми коштів, внесені до ФГВФО, згідно із статтею 138, відносяться до складу витрат банківських установ.

Учасниками ФГВФО є банки і філії іноземних банків, які включені до Державного реєстру банків, який веде Національний банк України, та мають банківську ліцензію на право здійснення банківської діяльності. Учасники (тимчасові учасники) ФГВФО повинні дотримуватися стандартів ФГВФО, виконувати встановлені Національним банком України економічні нормативи щодо достатності капіталу і платоспроможності та виконувати свої зобов’язання перед вкладниками.

Банки та філії іноземних банків сплачують до Фонду:

– початковий збір;

– регулярний збір;

– спеціальний збір.

Банки та філії іноземних банків самостійно нараховують та сплачують збори до ФГВФО. Після переведення до категорії тимчасових учасників ФГВФО банк, філія іноземного банку, вклади фізичних осіб до яких залучені до дня їх переведення до цієї категорії, зобов’язані сплачувати збори до Фонду до повного виконання зобов’язань перед вкладниками щодо виплати їх вкладів та нарахованих відсотків.

Початковий збір перераховується учасником ФГВФО на рахунок ФГВФО протягом 30-ти календарних днів з дня одержання банківської ліцензії на здійснення банківської діяльності.

Розмір початкового збору становить 1 відсоток від зареєстрованого статутного капіталу банку (приписного капіталу філії іноземного банку) на день отримання учасником ФГВФО ліцензії від Національного банку України на здійснення банківської діяльності.

Протягом тижня після отримання від Національного банку України ліцензії на здійснення банківської діяльності учасник Фонду повинен надати ФГВФО документи, які засвідчують обов’язковість і правочинність сплати учасником Фонду початкового збору до ФГВФО.

Такими документами є:

• засвідчена в нотаріальному порядку копія ліцензії Національного банку України на право здійснення банківської діяльності;

• розрахунок суми початкового збору.

Розрахунок суми початкового збору подається ФГВФО на паперових носіях і має бути завірений підписами керівника і головного бухгалтера банку, філії іноземного банку та відбитком печатки банку, філії іноземного банку.

Національний банк України зобов’язаний у тижневий строк інформувати ФГВФО про надання банку, філії іноземного банку банківської ліцензії на право здійснення банківської діяльності.

Банки, створені в результаті реорганізації шляхом їх злиття, приєднання або перетворення (у разі сплати початкового збору до ФГВФО банками, які реорганізувалися), звільняються від сплати початкового збору та набувають усіх прав і обов’язків реорганізованих банків щодо участі у ФГВФО.

Регулярний збір нараховується учасником (тимчасовим учасником) ФГВФО двічі на рік у розмірі по 0,25 відсотка від загальної суми вкладів, включаючи нараховані за вкладами відсотки, за станом на 31 грудня року, що передує поточному, та 30 червня поточного року. Для проведення нарахування регулярного збору за вкладами в іноземній валюті вони перераховуються у національну валюту України за офіційним (обмінним) курсом, установленим Національним банком України, відповідно на 31 грудня року, що передує поточному, та 30 червня поточного року.

У строк до 1 березня та 1 вересня поточного року учасник (тимчасовий учасник) ФГВФО надає ФГВФО розрахунок суми регулярного збору, що підлягає сплаті протягом поточного року. Розрахунок заповнюється у гривнях з копійками і надається в електронному вигляді та на паперових носіях. Розрахунок регулярного збору в паперовому вигляді завіряється підписами керівника і головного бухгалтера банку, філії іноземного банку та відбитком печатки банку, філії іноземного банку. Сплата нарахованих регулярних зборів проводиться банком, філією іноземного банку щокварталу, рівними частками, до 15-го числа місяця, наступного за кварталом.

Спеціальний збір до ФГВФО здійснюється, якщо поточні доходи ФГВФО є недостатніми для виконання ним повним обсягом своїх зобов’язань щодо обслуговування та погашення залучених кредитів, спрямованих на відшкодування коштів вкладникам учасників (тимчасових учасників) ФГВФО. Рішення про встановлення спеціального збору приймає адміністративна рада Фонду за погодженням з Національним банком України.

Внесення спеціального збору учасниками (тимчасовими учасниками) ФГВФО проводиться у строки та згідно з умовами, встановленими адміністративною радою ФГВФО.

При реорганізації учасників (тимчасових учасників) ФГВФО шляхом злиття, приєднання або перетворення правонаступник набуває всі права і обов’язки щодо участі у ФГВФО в обсягах, які мали учасники (тимчасові учасники) ФГВФО, права яких він наслідує. Правонаступник повинен протягом тижня з дня реєстрації відповідних змін Національним банком України письмово повідомити ФГВФО про проведену реорганізацію з посиланням на відповідний документ Національного банку України і подати уточнені розрахунки сум зборів, які підлягають сплаті до ФГВФО.

У разі зміни місцезнаходження або статусу банк, філія іноземного банку письмово повідомляють Фонд про ці зміни у тижневий строк. Контроль за правильністю нарахування та повнотою і своєчасністю сплати учасниками (тимчасовими учасниками) ФГВФО зборів до ФГВФО здійснюється самими учасниками (тимчасовими учасниками) ФГВФО. ФГВФО здійснює контроль за достовірністю наданих йому звітів та повнотою і своєчасністю сплати учасниками (тимчасовими учасниками) ФГВФО зборів на підставі:

• розрахунків і звітів, що надаються банками, філіями іноземних банків до ФГВФО;

• даних, отриманих від Національного банку України;

• матеріалів, отриманих під час перевірок ФГВФО учасників (тимчасових учасників) ФГВФО.

Після закінчення терміну сплати зборів до ФГВФО протягом десяти робочих днів на підставі отриманих від банків, філій іноземних банків звітів проводить звіряння розрахунків зі сплати банками, філіями іноземних банків зборів і вживає таких заходів:

• у разі несвоєчасної або неповної сплати суми зборів ФГВФО виставляє до банку, філії іноземного банку відповідні вимоги про сплату збору і нараховує пеню;

• надає Національному банку України інформацію про стан розрахунків банків, філій іноземних банків за зборами до ФГВФО;

• вживає інших передбачених законодавством заходів щодо стягнення з банків, філій іноземних банків сум несплачених зборів та пені за несвоєчасну сплату зборів.

За несвоєчасне або неповне перерахування початкового, регулярного або спеціального зборів учасники (тимчасові учасники) ФГВФО протягом місяця сплачують пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від розміру не перерахованої суми за кожний день прострочення. У разі невиконання учасником (тимчасовим учасником) ФГВФО вимог частини третьої статті 6 Закону України «Про Фонд гарантування вкладів фізичних осіб» керівники банку, філії іноземного банку підлягають адміністративній відповідальності відповідно до Закону.