3.Форма та строк довіреності

Довіреність – документ, що повинен відповідати встановленим для документу вимогам. Наразі практикуються письмові документи та електронні. Перші мають класичну письмову форму, що підпорядкована загальним правилам про форму правочину, містять визначену нормою права верифікаційну та уповноважуючи інформацію і призначені для візуального ознайомлення з ними. Зміст других може бути розпізнаний лише за допомогою електронних ідентифікаційних пристроїв. Це можуть бути картки або інші носії із вмонтованими у них чіпами. Використовуються також комбіновані документи які можуть розрізнятися як візуально, так і за допомогою електронних зчитуючих терміналів. Відповідно повідомлення іншій особі електронного коду електронного документу, що не має особистих ідентифікаційних ознак (зображення його власника тощо) відкриває можливість для учинення правочинів іншою особою, у тім числі й на правах представника.

Чинним законодавством визначена форма довіреності – спосіб вираження волевиявлення особи, яку представляють за довіреністю. За ст. 245 ЦК форма довіреності повинна відповідати формі, в якій відповідно до закону має вчинятися правочин. Це є виправданим, оскільки надає відносинам із договірного представництва стабільну основу, гарантує інтереси як самого представника так і третіх осіб.

Форма довіреності може бути проста письмова, а може бути письмова кваліфікована – нотаріально посвідчена, яка надається для представництва у тих правочинах, які за чинним законодавством вимагають нотаріального посвідчення, наприклад продаж нерухомості. Довіреність, що видається у порядку передоручення, підлягає нотаріальному посвідченню, крім випадків видачі довіреності на отримання заробітної плати, стипендії, пенсії, аліментів, інших платежів та поштової кореспонденції (поштових переказів, посилок тощо). Такі довіреності можуть бути посвідчені посадовою особою організації, в якій довіритель працює, навчається, перебуває на стаціонарному лікуванні, або за місцем його проживання.

Крім нотаріально посвідчених довіреностей передбачаються довіреності, які прирівнюються до нотаріально посвідчених. Згідно ст. 245 ЦК до таких довіреностей відносяться:

• довіреність військовослужбовця або іншої особи, яка перебуває на лікуванні у госпіталі, санаторії та іншому військовому лікувальному закладі, може бути посвідчена начальником цього закладу, його заступником з медичної частини, старшим або черговим лікарем;

• довіреність військовослужбовця, а в пунктах дислокації військової частини, з'єднання, установи, військово-навчального закладу, де немає нотаріуса чи органу, що вчиняє нотаріальні дії, а також довіреність робітника, службовця, члена їхніх сімей і члена сім'ї військовослужбовця може бути посвідчена командиром (начальником) цих частини, з'єднання, установи або закладу;

• довіреність особи, яка перебуває у місці позбавлення волі (слідчому ізоляторі), може бути посвідчена начальником місця позбавлення волі.

Особи, які мають право посвідчувати довіреності передбачені п.1 „Порядку посвідчення заповітів і доручень, прирівнюваних до нотаріально посвідчених”. Посвідчувати довіреності, що прирівнюються до нотаріально посвідчених, за ст. 245 ЦК України та ст. 40 ЗУ «Про нотаріат», мають право такі посадові, службові особи:

• начальники госпіталів, санаторіїв, інших військово-лікувальних закладів, їх заступники з медичної частини, старші або чергові лікарі — довіреності військовослужбовців або інших фізичних осіб, що перебувають на лікуванні в таких закладах;

• командири (начальники) військових частин, з'єднань, установ, військово-навчальних закладів - довіреності військовослужбовців, а в пунктах дислокації військових частин, з'єднань, установ, військово-навчальних закладів, на території дислокації яких немає нотаріуса чи органу, що вчиняє нотаріальні дії, — довіреності робітників, службовців, членів їх сімей і членів сімей військовослужбовців;

• начальники установ виконання покарань та слідчих ізоляторів — довіреності фізичних осіб, що утримуються в таких установах. При тому начальники слідчих ізоляторів посвідчують довіреності фізичних осіб, узятих під варту, та засуджених, стосовно яких вирок суду не набрав законної сили, за погодженням з посадовою, службою особою чи органом, у провадженні яких перебуває справа.

Крім того посвідчувати довіреності вправі консули України за рубежем та голови сільських та селищних рад, де немає нотаріусів.

ЦК встановив ряд новел щодо строку довіреності. Перш за все він відійшов від імперативно визначеної граничної її строковості у три роки. Статтею 248 ЦК передбачено що строк довіреності встановлюється у довіреності. Якщо строк довіреності не встановлений, вона зберігає чинність до її припинення.

Строк довіреності, виданої в порядку передоручення, не може перевищувати строку основної довіреності, на підставі якої вона видана. Це прояв загального правила щодо правонаступництва за яким ніхто не може передати іншій особі більше прав (повноважень) чим має сам.