6. Позов про поділ та виділ майна

Позов про поділ чи виділ майна спрямований на захист прав співвласника він: наявних зловживань з боку іншого співвласника чи співвласників; можливого вилучення майна за боргами співвласників; зменшення тягаря утримання майна та ризиків; усунення фактичних перепон до здійснення прав власності. Здебільше він стосується сімейного права та права часткової чи спільної власності. Офіційна статистика свідчить що, розлучення в Україні досить поширене. Відповідно ст.60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності.  

Воно пов’язане із поділом майна подружжя, що є досить гострим та делікатним питанням. Окрім того, приватизація призвела до співвласності на об’єкти права власності і життєві обставини (переїзд на інше місце проживання, одруження тощо) спонукають до виділу своєї долі та поділу спільного майна.

Відповідно ст. 364 ЦК власник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із положеннями чинного законодавства чи є неможливим (ч.2 ст. 183 ЦК), то співвласник, який бажає виділу, має право на отримання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Такий виділ можливий на підставі договору між співвласниками, або за позовом співвласника, який виділяється, судом

Згідно з ст.372 ЦК України ст.70 СК України та, у разі поділу майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності, частки майна є рівними. На підставі ст.71 СК України, майно, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Притому позиція на практиці тут міняється. Так, донедавна Верховний Суд дотримувався позиції, що майно, яке використовується в підприємницькій діяльності одним із подружжя, є його особистою власністю. Відповідно, у разі позову про поділ нажитого скарбу ця частина майна виокремлювалася зі спільної сумісної власності. Після оприлюднення рішення КС від 19.09.2012 доведеться переглянути свою позицію в цьому питанні.

КС, звернувшись і до інших норм СК, витлумачив інакше ч.1 ст.61 СК. Зокрема здійснення подружжям права спільної сумісної власності встановлено його ст.63 відповідно до якої дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Право подружжя на поділ спільного сумісної майна, що є об’єктом права власності подружжя, закріплено в ст.69 СК.

Поділ майна, яке є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється виділенням його в натурі, а у разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними, або реалізується через виплату грошової чи матеріальної компенсації вартості його частки».

Одним із видів розпоряджання власністю є право власника використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності. Так, вклад до статутного капіталу та виділене зі спільної сумісної власності подружжя майно (кошти) може передаватись у власність приватного підприємства.

В ст.191 ЦК сказано, що підприємство є єдиним майновим комплексом, що використовується для здійснення підприємницької діяльності. До складу підприємства як єдиного майнового комплексу входять усі види майна, призначені для його діяльності, включаючи земельні ділянки, будівлі, споруди, устаткування, інвентар, сировину, продукцію, права вимоги, борги, а також право на торговельну марку або інше позначення та інші права, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо таке майно набуте спільно, то воно також підлягає поділу, якщо інше не встановлене актами законодавства, або шлюбним договором.

Його мета– встановлення режиму роздільного майна через його поділ або виділ.

Предметє спільне майно .

Позивачем є співвласник або управнена заявити позов від його імені особа

Відповідачем є співвласник чи співвласники, які: 1) порушують право часткової чи спільної сумісної власності на майно; 2) співвласники стягнення за боргами яких може порушити право власності позивача.

Серед позовів про захист прав власності виділено заяву та позов про визнання незаконним правового акта, що порушує право власності (ст. 393 ЦК України), заява про визнання закону, який порушує правом власності неконституційним; позов про відшкодування шкоди, заподіяної власникові земельної ділянки, житлового будинку, інших будівель у зв’язку із зниженням їх цінності (ст. 394 ЦК України)