- •Цивільне право в Україні
- •Київ 2013
- •Глава 1. Цивільне право та цивільне законодавство
- •1.1 Поняття цивільного права
- •1. Цивільне право та його місце в системі права України
- •2. Функції цивільного права
- •3. Предмет та метод цивільного права
- •4. Принципи цивільного права
- •5. Система цивільного права та законодавства
- •6. Співвідношення цивільного права з іншими галузями права
- •Глава 2. Джерела цивільного права
- •1.Механізм правового регулювання цивільних правовідносин
- •3. Цивільне законодавство
- •3.1. Конституція України як джерело цивільного права
- •3.2. Цивільний кодекс як основне джерело цивільного права
- •3.3.Поточне законодавство та підзаконні нормативні акти як джерело цивільного права
- •3.4. Застосування цивільного законодавства
- •3.5. Аналогія закону и аналогія права
- •3.6. Договори як джерело цивільного права
- •3.7.Звичай як джерело цивільного права
- •3.8. Судова практика
- •4. Дія норм цивільного законодавства
- •Глава 3. Загальна характеристика цивільного права зарубіжних країн
- •1. Загальні положення про цивільне право у зарубіжних країнах
- •2. Класифікація правових систем приватного права
- •3. Мусульманська цивільно-правова система
- •4. Основні інститути цивільного права зарубіжних країн
- •Глава 4. Загальні положення про цивільні правовідносини
- •1. Поняття цивільних правовідносин
- •2. Структура цивільних правовідносин
- •3. Види цивільних правовідносин
- •Глава 5. Підстави виникнення цивільних правовідносин
- •Контрольні питання:
- •Глава 6. Здійснення цивільних прав та виконання обов'язків і їх захист в разі порушення
- •1. Здійснення цивільних прав та виконання юридичних обов'язків
- •2. Проблема зловживання правом
- •3. Обмеження цивільних прав
- •6. Способи захисту цивільних прав
- •7. Порядок захисту цивільних прав
- •Модуль 2 Суб’єкти цивільного права
- •Глава 7. Учасники цивільних правовідносин
- •1.Учасники цивільних правовідносин
- •2. Цивільна правоздатність: поняття, зміст, особливість
- •3. Види правоздатності
- •4.Цивільна дієздатність
- •5. Види дієздатності та їх зміст
- •Глава 8. Індивідуалізація фізичної особи як учасника цивільних правовідносин
- •4.Інші ознаки індивідуалізації фізичної особи
- •5. Визнання особи безвісно відсутньою
- •6. Оголошення фізичної особи померлою
- •8. Акти цивільного стану
- •Глава 9. Опіка і піклування
- •1. Сутність інститутів опіки і піклування та їх призначення
- •2. Поняття опіки і піклування та їх види
- •4. Встановлення опіки та піклування
- •5. Зміст опіки і піклування
- •6. Звільнення опікуна та піклувальника та припинення опіки
- •Глава 10. Загальні положення про юридичні особи
- •1. Поняття та ознаки юридичної особи
- •2. Теорії юридичної особи
- •3. Правоздатність і дієздатність юридичної особи
- •4. Види юридичних осіб
- •5.Організаційно-правові форми юридичних осіб
- •6. Об’єднання юридичних осіб
- •7. Філії та представництва юридичної особи
- •Глава 11. Індивідуалізація юридичних осіб
- •1.Індивідуалізація юридичних осіб та її правове значення
- •2. Найменування юридичної особи
- •3. Місцезнаходження юридичної особи
- •4. Рахунки юридичної особи
- •5. Печатка юридичної особи
- •6. Індивідуальні ознаки комерційних юридичних осіб
- •Глава 12. Створення юридичних осіб
- •2. Порядок створення юридичних осіб
- •3.Розробка та прийняття засновницьких документів
- •Глава 13. Припинення юридичних осіб
- •1.Загальні положення про припинення юридичних осіб
- •2. Припинення юридичної особи
- •3. Злиття, приєднання та поділ юридичної особи
- •4.Перетворення та виділ юридичної особи
- •6. Банкрутство юридичних осіб
- •7. Задоволення вимог кредиторів при ліквідації юридичних осіб
- •8. Призупинення діяльності юридичних осіб
- •Глава 14. Юридичні особи публічного права
- •1.Специфіка та поняття юридичної особи публічного права
- •2.Організаційно-правові форми юридичних осіб публічного права
- •4.Види юридичних осіб публічного права
- •5.Особливості участі юридичних осіб публічного права у цивільних правовідносинах
- •6. Права суб'єктів публічного права
- •Модуль 3
- •Глава 15. Об’єкти цивільного права
- •1. Загальні положення про об'єкти цивільних прав
- •2. Види об'єктів цивільних прав
- •3. Особисті немайнові права як об’єкти цивільного права
- •4. Речі як об'єкти цивільних прав
- •5. Класифікація речей
- •6. Інші об’єкти цивільних прав
- •7. Цінні папери як об’єкти цивільних прав
- •8. Характеристика окремих видів цінних паперів
- •Глава 16. Загальні положення про правочини у цивільному праві
- •1. Поняття та види правочинів
- •2. Класифікація (види) правочинів
- •3. Способи вираження волі в правочинах
- •4. Форма правочинів
- •5. Умови дійсності правочинів
- •6.Тлумачення змісту правочину
- •Глава 17. Недійсні правочини
- •1. Поняття та ознаки недійсних правочинів
- •2.Види недійсних правочинів
- •3. Порядок і наслідки визнання правочину недійсними
- •Глава 18. Представництво у цивільному праві
- •1. Поняття та значення представництва
- •2.Структура відносин при представництві
- •4. Повноваження представника
- •Глава 19. Довіреність у цивільному праві
- •2. Види довіреності
- •3.Форма та строк довіреності
- •4. Порядок посвідчення довіреностей
- •5. Припинення довіреності
- •Глава 20. Загальні положення про строки у цивільному праві
- •2.Види строків у цивільному праві та їх характеристика
- •3.Обчислення строків
- •Глава 21. Позовна давність у цивільному праві України
- •1. Поняття та правове значення позовної давності
- •2. Види строків позовної давності
- •3. Визначення початку перебігу строку позовної давності
- •4. Зупинення, перерив та поновлення строків позовної давності
- •5. Вимоги, на які позовна давність не поширюється
- •7. Наслідки спливу строків позовної давності
- •Глава 22. Загальні положення про особисті немайнові права фізичної особи
- •1. Сутність немайнових прав
- •2. Поняття та ознаки особистих немайнових прав
- •3.Захист особистих немайнових прав
- •Глава 23. Види особистих немайнових прав
- •1. Поняття та особливості немайнових прав, що забезпечують природне існування фізичної особи
- •3.Характеристика особистих немайнових прав, що забезпечують соціальне буття фізичної особи
- •Модуль 4
- •Глава 24.Загальні положення про речове право
- •2. Види речових прав
- •Глава 25. Поняття власності та права власності
- •1. Поняття власності та її значення
- •3. Поняття права власності і його особливості
- •4. Розвиток права власності
- •5. Зміст права власності
- •6. Типи, форми та види власності
- •Глава 26. Підстави та порядок набуття і припинення права власності
- •1. Набуття та припинення права власності
- •2.Момент виникнення права власності
- •3.Припинення права власності
- •4.Примусове припинення права власності
- •Глава 27. Право спільної власності
- •1. Загальні положення
- •2. Право спільної часткової власності
- •3. Право спільної сумісної власності
- •Глава 28. Право власності на землю (земельну ділянку) та на житло
- •5. Поняття житла та його види
- •Глава 29. Захист права власності
- •1. Поняття захисту права власності
- •2. Система цивільно-правових засобів захисту права власності
- •3. Віндикаційний позов
- •4. Негаторний позов
- •5. Позов про виключення майна з опису та зняття арешту
- •6. Позов про поділ та виділ майна
- •7. Позов про визнання права власності
- •Глава 30. Речові права на чуже майно
- •1. Виникнення речових прав на чуже майно
- •2. Загальна характеристика речових прав на чуже майно
- •3. Право володіння чужим майном
- •4. Право обмеженого користування чужим майном (сервітут)
- •5. Право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис)
- •6. Право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій)
- •Глава 31. Загальні положення про право інтелектуальної власності
- •4.Акти цивільного законодавства та інші нормативні акти у сфері інтелектуальної власності
- •5.Об’єкти права інтелектуальної власності
- •6.Суб’єкти права інтелектуальної власності
- •7. Зміст права інтелектуальної власності
- •8.Захист права інтелектуальної власності
- •Глава 32. Авторське право та суміжні права
- •1. Поняття авторського права
- •2. Об’єкти авторського права
- •3. Виникнення і здійснення авторського права
- •4. Суб’єкти авторського права
- •5. Особисті немайнові права автора
- •6. Вільне використання твору без згоди автора
- •7. Право автора на плату за використання його твору
- •8. Строк чинності майнових прав інтелектуальної власності на твір
- •9. Поняття суміжних прав та їх особливості
- •10. Охорона та захист авторських та суміжних прав
- •Глава 33. Право промислової власності і патентне право
- •3.Патентування об’єктів патентного права
- •4.Суб’єкти права промислової власності
- •5.Використання прав на об’єкти права промислової власності
- •Глава 34. Засоби індивідуалізації як об’єкти права інтелектуальної власності
- •Ключові слова: засоби індивідуалізації, фірмова найменування, реєстрація, торгівельна марка, знаки для товарів, знаки для послуг, бренд, місце походження товарів
- •2. Право промислової власності на комерційне (фірмове) найменування
- •3. Право промислової власності на торговельну марку (знак для товарів і послуг)
- •4. Право промислової власності на бренд
- •5 . Право промислової власності на географічні зазначення
- •Глава 35. Нетрадиційні об’єкти промислової власності
- •Право промислової власності на компоновку інтегральних мікросхем.
- •Право промислової власності на раціоналізаторську пропозицію.
- •Право комерційну таємницю.
- •1.Загальна характеристика нетрадиційних об’єктів промислової власності
- •3. Право промислової власності на компоновку інтегральних мікросхем (кімс)
- •Право на комерційну таємницю
- •Поняття компоновки інтегральної мікросхеми.
- •Право на компоновку інтегральних мікросхем.
- •Права на раціоналізаторську пропозицію.
- •Поняття та зміст прав на комерційну таємницю.
4. Право промислової власності на бренд
Останнім часом до об’єктів індивідуалізації відносять й бренд. Зразу ж зазначимо, що бренд – різновид торгівельної марки, але має своє власне змістовне наповнення. Бренд (англ. brand, товарна марка) — термін в маркетингу, який охоплює комплекс інформації про суб’єкта господарювання і його товар, який є популярною, легко-упізнаною та юридично захищеною символікою виробника чи товару. Є три підходи до визначення бренду: 1) через завдання і індивідуальні атрибути: назву, логотип інші візуальні елементи (шрифти, дизайн, кольорові схеми і символи), які надають можливість виділити товаровласника від його конкурентів; 2) образ, імідж, репутація товаровиробника серед клієнтів, споживачів, громадськості; 3) стиль діяльності товаровласника на ринку , зокрема рівень співпраці із споживачами.
Вирізняється правовий і психологічний підхід до розуміння бренду: перший у ракурсі тільки товарного знаку, що підлягає правовій охороні; другий – з огляду споживацької психології та забезпечення лояльності споживачів бренду як інформації про рівень споживання і асоціацію себе із таким трендом.
Тож синонімами терміну «бренд» є поняття «товарний знак» і «торгова марка». Поняття «бренд» і «брендинг» здебільше не правові поняття, а терміни, які використовуються для просування товарів на ринок[1]. Бренд має комплексне походження: як об’єкт авторського права, товарного знаку і фірмового найменування. Обов’язковою умовою існування бренду є дотримання загального фірмового стилю - візуальної та змістовної єдності образу юридичної особи. Його складовими є: назва продукту, логотип, товарна марка , фірмове найменування, фірмові кольори, слоган, стиль і колір спецодягу працівників, належні об’єкти інтелектуальної власності. Брендування проводиться поліграфичними методами, шовкографією, вишивкою, термотрансферними технологіями, тисненням, рекламою тощо.
Рівень бренду дозволяє товару бути конкурентоспроможним. Особливим підвидом бренду є дженерик[4] — продукт, який має у його назві узагальнення продуктової чи сортової категорії.
Існують принципи брендингу: відповідність потреб попиту, відповідність якості пропонованих на ринок товарів рівню очікувань та потребам соціуму. Поняття бренду більш широке ніж поняття «торгової марки» оскільки в нього додатково входять: сам товар чи послуга, набір характеристик, очікувань, асоціацій, які сприймаються споживачами , а також обіцянок переваг, які видані автором бренду споживачам. Бренд надає можливість виділити із всіх характеристик товару ті, які важливі для споживача і полегшують вибір товару завдяки використанням на товарах позначень: "дорого, але престижно", "економічно", "для новачків", "молодим и креативним" тощо.
5 . Право промислової власності на географічні зазначення
До позначень індивідуалізації належать географічні зазначення як своєрідні прив'язки виробника до місця виготовлення товару, яке має унікальні природні властивості чи навики працівників інші національні й соціально-економічні умови, що пов'язані з виробництвом продукції, і безпосередньо впливають на її якість чи інші показники, що відрізняють їх від однорідної продукції, товарів.
Право на користування географічним зазначенням на відміну від права на торговельну марку, не є виключним правом лише одного суб'єкта інтелектуальної власності і будь-яка особа-суб'єкт підприємництва, що здійснює діяльність у конкретному географічному місці, може використовувати географічне зазначення для позначення виготовленої продукції, яка пов'язана з природними властивостями певного регіону.
Суб'єктами права інтелектуальної власності на географічне зазначення є виробники товарів, асоціації споживачів, інші особи, визначені законом. Здебільше суб'єктами права інтелектуальної власності на географічне зазначення є саме виробники. Виробники зацікавлені в охороні своєї унікальної продукції і запобіганні підробкам, фальсифікації товарів, під виглядом продукції, виготовленої у регіонах з особливими природними умовами чи поєднанням таких умов з людським фактором.
Обсяг правової охорони географічного зазначення забезпечується не тільки назвою географічного місця його походження, але й характеристиками товару (послуги). Географічне зазначення свідчить про особливі природні властивості виготовленого товару або поєднуватися з людським фактором безпосередніх виконавців. Його використання залежить від виду товару, на якісні показники якого впливають природні умови і пов'язаний з ними людський фактор.
Правове регулювання місць походження товарів забезпечується: гл.45 ЦК України, Законом України «Про охорону прав на зазначення походження товарів». Останній виділяє їх два види: 1) просте зазначення походження товарів; 2) кваліфіковане зазначення походження товарів. Просте зазначення походження товару – будь-яке словесне чи зображувальне (графічне) позначення, що прямо чи опосередковано вказує на географічне місце походження товару. Ним може бути і назва географічного місця, яка вживається для позначення товару або як складова частина такого позначення. Кваліфіковане зазначення походження товару — термін, що охоплює (об'єднує) такі терміни: назва місця походження товару; географічне зазначення походження товару.
Правова охорона простого зазначення походження товару полягає в недопущенні використання зазначень, що є неправдивими (фальшивими) чи такими, що вводять споживачів в оману щодо дійсного географічного місця походження товару. Вона надається назві місця походження товару, щодо якої виконуються такі умови:
вона є назвою географічного місця, з якого цей товар походить;
вона вживається як назва цього товару чи як складова цієї назви;
у вказаному цією назвою географічному місці об'єктивно існують характерні природні умови чи поєднання характерних природних умов і людського фактора, що надають товару особливих властивостей порівняно з однорідними товарами з інших географічних місць;
позначуваний цією назвою товар має відповідні властивості, що виключно або головним чином зумовлені характерними для цього географічного місця природними умовами чи поєднанням цих умов з характерним для цього географічного місця людським фактором;
виробництво (видобування) і переробка позначуваного цією назвою товару здійснюється в межах зазначеного географічного місця.
Закон України «Про охорону прав на зазначення походження товарів» конкретизує перелік осіб, які мають право на реєстрацію кваліфікованого зазначення походження товару. До них належать:
особи або групи осіб, які в заявленому географічному місці виробляють товар, особливі властивості, певні якості, репутація або інші характеристики якого пов'язані з цим географічним місцем;
асоціації споживачів;
установи, які мають безпосередній стосунок до вироблення чи вивчення відповідних продуктів, виробів, технологічних процесів або географічних місць.
Для реєстрації кваліфікованого зазначення походження товару до Департаменту з питань інтелектуальної власності подається заявка, яка має стосуватися лише одного зазначення походження товару. Разом із нею подаються: 1) документ, який підтверджує, що заявник виробляє товар, для якого просить зареєструвати назву місця його походження; 2) висновок спеціального уповноваженого органу про те, що особливі властивості, певні якості або інші характеристики товару, зазначені в заявці, об'єктивно зумовлені чи пов'язані з природними умовами та (або) людським фактором вказаного географічного місця виготовлення товару; 3) висновок спеціального уповноваженого органу щодо меж географічного місця, з яким пов'язані особливі властивості певні якості або інші характеристики товару.
У разі прийняття рішення, що заявка відповідає вимогам щодо правової охорони, відомості про заявку публікуються в Офіційному бюлетені установи. Реєстрація здійснюється шляхом внесення до Реєстру необхідних відомостей щодо кваліфікованого зазначення походження товару та осіб, які мають право на використання зареєстрованого кваліфікованого зазначення походження товару.
Свідоцтво про реєстрацію кваліфікованого зазначення походження товару й назва на його використання дає право його власнику:
використовувати зареєстроване кваліфіковане зазначення походження товару;
вживати заходи щодо заборони використання кваліфікованого зазначення походження товару особами, які не мають на це права;
вимагати від осіб, які порушили його права, припинення цих порушень і відшкодування матеріальної та моральної шкоди у встановленому законом порядку.
Використанням місця походження товару визнається:
нанесення його на товар або на етикетку;
нанесення його на упаковку товару, застосування у рекламі;
запис на бланках, рахунках та інших документах, що супроводжують товар.
Використання інших об’єктів права промислової власності в принципі має подібні прояви, але відображає специфіку об’єкта.
Порушенням прав на використання зазначення походження товару є використання неправдивого (фальшивого) зазначення або такого зазначення, що вводить споживача в оману щодо справжнього місця походження товару. Зокрема ними є:
використання зареєстрованого кваліфікованого зазначення походження товару особою, яка не має свідоцтва про реєстрацію права на його використання;
використання зареєстрованого зазначення географічного походження товару, якщо цей товар не походить із зареєстрованого для цього зазначення географічного місця;
використання зареєстрованого кваліфікованого зазначення походження товару або подібного до нього позначення для відмінних від описаних у Реєстрі однорідних товарів, якщо таке використання вводить в оману споживачів щодо походження товару та його особливих властивостей або інших характеристик, а також для неоднорідних товарів, якщо такс використання завдає шкоди репутації зареєстрованого зазначення або є неправомірним використанням його репутації;
використання зареєстрованого кваліфікованого зазначення походження товару як видової назви.
Контрольні запитання:
Поняття , значення та види засобів індивідуалізації.
Місце інституту індивідуалізації товаровласників і товарів у системі права інтелектуальної власності.
Поняття та ознаки місця походження товарів.
Майнові права на місце походження товарів.
Торгівельна марка.
Види торгівельних марок.
Перепони для реєстрації торгівельної марки.
Поняття та значення бренду.
Поняття місця походження товару та його визначення.
Особливість прав на місце походження товарів.
Припинення прав на засоби індивідуалізації.