4. Повноваження представника

Представник завжди діє від імені особи, яку він представляє, а правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє. При цьому він здійснює юридичні дії на основі наданих йому повноважень. Тому виникає запитання що ж представляють собою ці повноваження.

У юридичній літературі немає одностайності по цьому питанню. Так, О.С.Іоффе вважав, що повноваження – це юридичний факт, який окреслює межі приєднання до правоздатності особи, яку представляють дієздатності представника¹, В.А. Рясенцев – що повноваження і є вираженням цивільної правоздатності²¹, О.П. Сєргєєв – що ці повноваження є мірою можливої поведінки представника стосовно третіх осіб³. Кожна з них має свої плюси та мінуси, але на наш погляд досить вивіреною є позиція авторів проекту ЦК за якою повноваження - право представника вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, і тим чином створювати, змінювати чи припиняти права та обов'язки для останньої.

Повноваження представника не слід плутати з правоздатністю. Повноваження представника виникають на підставі певних фактів (видачі довіреності, призначення юрисконсультом, укладання договору доручення та ін.), а правоздатність виникає лише на підставі закону. Окрім того характерною ознакою повноважень є те, що вони завжди звернені до третьої особи і від імені особи, яку представляють. Повноваження представника не слід плутати з «повноваженням». Уповноваження – це документ (довіреність, ордер, договір і т.п.), який надається для підтвердження своїх повноважень.

ЦК України встановлює певні межі для вчинення повноважень представника. Зокрема, за ст. 238 ЦК представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє. Представник не може вчиняти правочин, який відповідно до його змісту може бути вчинений лише особисто особою, яку він представляє. Окрім того, представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.

Представник зобов'язаний вчиняти правочин за наданими йому повноваженнями особисто (ст. 240 ЦК). Передавати свої повноваження частково або у повному обсязі іншій особі він може лише за умови, якщо це встановлено законом або договором між особою, яку представляють, і представником, або якщо представник був вимушений до цього з метою охорони інтересів особи, яку він представляє. Але, представник, який передав свої повноваження іншій особі, повинен повідомити про це особу, яку він представляє, та надати їй необхідні відомості про особу, якій передані відповідні повноваження (замісника). Невиконання цього обов'язку покладає на особу, яка передала повноваження, відповідальність за дії замісника як за свої власні.

Перепредставництво не може перевищувати зміст представництва та виходити за його межі. Представник може передати заміснику лише ті повноваження, які має сам і на строк, який вказано у довіреності, договорі, адміністративному акті або законом.

Представник повинен вчиняти правочин лише у межах наданих йому повноважень. Вихід за межі цих повноважень не створює цивільно-правових наслідків для особи, яку представляють. Виняток з цього правила закріплений у ст.241 ЦК, відповідно до якої правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття наслідків виконання представництва.

Характеризуючи повноваження представника слід відзначити що при обов'язковому представництві повноваження представника визначаються законом або адміністративним актом, а при добровільному – особою, яку він представляє. У першому випадку повноваження представника можуть бути підтверджені спеціальним документом, який видається на основі закону, а у другому – письмовим договором між представником та особою, яку представляють, або довіреністю.

Представництво за законом припиняється у разі набуття особою, яку представляють, повної дієздатності. Представництво, що засноване на адміністративному акті припиняється його відміною, припиненням строку дії та скасуванням. При скасуванні адміністративного акту як незаконного може виникнути ситуація щодо правових наслідків такого представництва, якщо воно уже учинене повністю чи в частині.

Представництво може бути припинене в разі втрати статусу професійного представника, наприклад відсторонення адвоката від адвокатської діяльності.

Якщо представником є юридична особа то представництво припиняється припиненням такої юридичної особи чи припиненням дозвільних повноважень на здійснення представницької діяльності.

Контрольні питання:

1. Поняття та значення представництва.

2. Структура відносин при представництві.

3. Види представництва.

4. Професійне представництво та його види.

5. Підстави виникнення представництва.

6. Повноваження представника.

7. Права та обов’язки представляє мого.

8. Перепредставництво.

9. Припинення представництва.