3. Способи вираження волі в правочинах

При учиненні правочинів їхні сторони повинні чітко і ясно виражати своє волевиявлення. При тому воля та волевиявлення повинні співпадати. Воля – психічний процес моделювання своєї поведінки та мотивоване бажання досягнути можливий за такого правочину правовий результат та його мету. Воля – модель поведінки, яка не може бути оцінена іншою стороною правочину і має суб’єктивний характер. Оцінці підлягає лише волевиявлення, яке доступне для сприйняття і може бути певним чином оцінене іншою стороною та присутніми при учиненні правочину. Волевиявлення на учинення правочину повинне бути виражене зовні і доведене у встановленій формі, порядку та способами до зацікавлених осіб. Тож волевиявлення, яке здійснюється в усній або письмовій формі, а нині і в електронній формі, через застосування стандартних команд операційних систем машин.

Волевиявлення може бути проявлене:

1) вербально через словоговоріння – усно. Так може вчинятися правочин, якщо законом не передбачена інша форма, або вона зумовлена звичаями, прийнятими для учинення правочин технологіями;

2)волевиявлення може відбутися у форму мовчання коли дії обох чи більше його сторін явно свідчать про його укладення. Мовчанняможна здійснити правочин лише у випадках, прямо передбачених законодавством або домовленістю сторін (п. 3 ст. 205 ЦК). Мовчання можна вважати волевиявленням якщо воно при даній ситуації піддається оцінці. Якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення договору найму, то за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором (ст. 764 ЦК);

3) волевиявлення за якого особа для укладення правочину учиняє такі дії, з змісту яких вбачається намір укласти правочин. Такі дії звуться конклюдентними¹ тобтоволевиявлення з якого ясно випливає його намір (бажання) здійснити правочин на заздалегідь відомих умовах (п. 2 ст. 205 ЦК): купівля речей через торгові автомати, проїзд за жетоном в метрополітені, прийняття верхнього одягу в гардероб, викладення речей на прилавок тощо. Такі правочини можуть учинятися лише у випадках, якщо законом імперативно не встановлений інший спосіб волевиявлення укласти правочин;

4) волевиявлення учинити правочин письмово шляхом складення відповідного виду правовідносин та передбаченого нормами права документу.Такий документ може бутиу простій або кваліфікованій формі: посвідчення канцелярське – печаткою юридичної особи, посвідчення в органах, які управнені посвідчувати підпис (посадові особи юридичної особи для її персоналу, житлові органи – за місцем проживання, нотаріуси інші особи, які мають право нотаріального надпису). Такий спосіб є найбільш прийнятним бо позволяє сторонам зафіксувати умови правочину та забезпечити їх доказовість. Процедура досягнення домовленості чи укладанні іншого правочину врегульована спеціальними нормами права: загальними положеннями договірного права, спадкового права тощо.

Останнім часом для укладення правочинів широко використовується Інтернет. Цей спосіб укладення правочинів є техніко- чи програмно-правовий. Такі правочини широко застосовуються у інформаційних технологіях, банківській та біржовій діяльності, електронній торгівлі. Такий спосіб здійснюється через команди у певній програмі (системі), що реєструються серверами іншої сторони, спрямовані на набуття, зміну та припинення цивільних прав та обов’язків, мають доказову силу в судах.