3.Припинення права власності

Припинення права власності – втрати власником правомочностей стосовно об’єкта права власності. Підставами припинення права власності є юридичні факти, з якими закон пов’язує припинення у власника правомочностей на майно. Це може відбутися внаслідок загибелі об’єкта права власності чи смерті або припинення власника.

Припинення права власності може статися за волевиявленням самого власника та на підставі рішення державних органів (примусове припинення права власності). Якщо припинення власності не пов’язане із знищенням її об’єкта, то з припиненням права власності одними власниками вона виникає у інших. Між моментом припинення права власності та її набуття може бути певний проміжок, коли річ належить не на праві власності , а на праві володіння.

Норми про припинення права власності мають міжгалузевий характер. Вони деталізуються різними галузями права в матеріально-правовому, а деякі способи припинення права власності (конфіскація, нотаріальне посвідчення та реєстрація) і в процесуально-правовому аспекті.

Право власності припиняється при дерелікції (відмові від речі), загибелі від випадкової події стихійного характеру чи протиправних дій інших осіб. Право власності припиняється волевиявленням попереднього власника у результаті прийняття відповідного акта органами державної влади (вилучення худоби при епізоотіях з метою припинення її поширення), конфіскації, реквізиції та націоналізації.

У ст. 346 ЦК України встановлені підстави припинення права власності. Вони можуть бути загальні, що властиві для всіх суб’єктів, зокрема:

відчуження власником свого майна – всякі дії, які беззаперечно свідчать про передачу прав власника іншим, зокрема за договорами ;

відмова власника від права власності (ст.347 ЦК), що є новелою у ЦК України і передбачене лише для осіб і то не всіх. Право на відмову не передбачене для публічних утворень. Відмова на речі, які мають шкідливі властивості повинна вчинятися відповідно до вимог чинного законодавства, а від речей, які підлягають державній реєстрації – після зняття їх із реєстрації;

знищення майна (ст.349 ЦК), зокрема споживних, їх загибеллю (руйнуванням). При знищенні майна, яке підлягає державній реєстрації, повинна подавати заява про внесення змін до державного реєстру прав на таке майно;

припинення юридичної особи чи смерть власника. Доля майна, яке залишилось після припинення юридичної особи охоплюється правонаступництвом. Майно, яке залишилось після смерті фізичної особи спадкується за заповітом чи/та законом.

До спеціальних способів, які притаманні лише деяким учасникам суспільства із владними повноваженнями (на майно, що у адміністративному праві визначене як вилучення майна;

викуп земельної ділянки у зв'язку із суспільною необхідністю (ст.350 ЦК), що проводиться із дотриманням вимог, які встановлені ч. 5 ст. 41 Конституції України – лише як виняток, з мотивів суспільної необхідності, на підставі і у порядку, встановлених законом та за умови попереднього в повного відшкодування її вартості. ;

припинення права власності на нерухоме майно у зв'язку з викупом земельної ділянки, на якій воно розміщене (ст.351 ЦК) вирішується в залежності від того чи є власник земельної ділянки, що вилучається, також власником розташованого на ній майна. Якщо власники різні, то власнику земельної ділянки виплачується її вартість, а власникам розташованого на ній нерухомого майна – вартість такого майна за правилами, які передбачені Законом України «Про відчуження земельних ділянок, інших об’єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для с суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності» ;

Кожен із зазначених способів припинення права власності має свої внутрішні підстави, порядок, наслідки для того у кого відчужує майно та для того хто набуває на нього право власності чи хто зобов’язаний зберігати остатки майна.

Право власності може припинятися і в інших випадках, передбачених законом. Воно може припинятися внаслідок захоплення чужого майна. Правда із введенням Єдиного державного реєстру прав на нерухомість такі захоплення унеможливлені оскільки доступ до нього забезпечує «Держінформюст» тільки державним реєстраторам і нотаріусам з 1 січня 2013 року. Він має вичерпний перелік осіб, які здійснюють державну реєстрацію прав на нерухомість і доступ інших без відповідних правових підстав заборонено. Сам ЄДРПН має декілька рівнів захисту і ніхто не може змінити інформацію непомітно, виключені несанкціоновані дії та спотворення інформації. Доступ до нього забезпечується за допомогою персоніфікованого сертифікату електронного цифрового підпису, логіну та паролю, які відомі тільки тому, хто здійснює реєстрацію.