2. Поняття опіки і піклування та їх види

Стаття 60 ЦК одночасно регулює відносини із опіки та піклування, що підкреслює їх спорідненість. Але вони відображають їх сутність, основні правові зв’язки між його учасниками, що відображено в правових нормах, які мають своє призначення, вказують на персоніфікованих учасників правовідносин, підставу їх виникнення.

Опікарозглядається як правова форма забезпечення особистих немайнових і майнових прав та охоронюваних законом інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров’я не можуть самостійно здійснювати свої права та виконувати обов’язки (ст. 55 ЦК). Зводити опіку лише до захисту особистих і майнових прав фізичних осіб, які внаслідок певних обставин за віком, станом здоров’я не можуть здійснювати самостійно свої права¹- означає штучно звужувати її призначення попри те, яке їй визначено законом .

Ознаки опіки вбачаються у наступному: формалізовані у чинному законодавстві; виникають на підставі рішення суду чи вказівки закону; встановлюють правовий зв’язок між опікуном та підопічним (приватноправовий) та органом опіки і піклування чи судом та опікуном (публічно-правовий); визнають правові становища опікуна та підопічного з одного боку та піклувальника та підопічного – з другого.

Опіка – спеціальний інститут цивільного права за яким визначений законом чи призначений у встановленому порядку опікун самостійно здійснює за підопічного його суб’єктивні права та виконує юридичні обов’язки чи надає таку можливість опікуваному під загальним контролем органу опіки та піклування.

За ст.61 ЦК опіка встановлюється над малолітніми особами, які позбавлені батьківського піклування, та фізичними особами, які визнані недієздатними. Опікун заміщає собою фігуру підопічного. Опіка також встановлюється над майном визнаної безвісти відсутньою особи. Комплексність цього інституту зумовлена матеріально-процесуальними повноваженнями опікуна який не тільки учиняє за підопічного правочини, але в разі порушення чи загрози порушення суб’єктивних прав може звертатися до суду. Опікун має представницькі повноваження.

За підставами виникнення опіка може бути: законна, судова і адміністративна. Перша встановлюється на підставі закону і із змісту статей СК України це прямо випливає (статті 154, 158, 177 СК). При законних опіці чи піклуванні обидва батьки одночасно мають рівні права. Проте тут можливі певні варіанти у залежності від того з ким із розлучених батьків проживає їх дитина. Той з батьків який проживає окремо не завжди має змогу належним чином виконувати свої обов’язки опікуна.

Здійснювана членами сім’ї чи родини опіка може ще бути названа сімейною чи родинною і засновуватися не тільки на законі але й на рішенні суду чи адміністративного акту. За ч.4 ст.63 ЦК опікун або піклувальник призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов’язки опікуна чи піклувальника. При тому досить цікавим є правило п.2 цієї частини яким надано підопічному право вибору при призначенні опікуна для малолітньої особи, а рівно при призначені піклувальника для неповнолітньої особи.

Судова опіка встановлюється за заявою зацікавлених осіб у судовому порядку. За ч. 3 ст. 60 ЦК суд встановлює опіку над малолітньою особою, якщо при розгляді справи буде встановлено, що вона позбавлена батьківського піклування, і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування. Зазвичай орган опіки і піклування призначає опікуна переважно із родичів чи свояків підопічного. За їх відсутності чи неможливості їх призначення опікунами за їх особистим правовим становищем опікуном може бути призначена інша особа.

Адміністративна опіка базується на положеннях ст. 61 ЦК, яка передбачає встановлення опіки та піклування безпосередньо органом опіки та піклування.

Якщо особа взяла на себе добровільно опікунські обов’язки щодо особи яка зосталась без батьківської чи родинної опіки, то до моменту її узаконення вона є добровільним опікуном, а опіка – добровільною.

Піклування–інститут приватного права за яким піклувальник допомагає підопічному у здійсненні його прав і обов’язків порадами і надає згоду на учинення ним правочинів, а в разі загрози майновим правам і інтересам підопічного приймає міри до визнання таких правочинів недійсними. Як і при опіці зводити інститут піклування лише до захисту особистих і майнових прав та охоронюваних законом інтересів громадян¹ означає звуження призначення інституту оскільки захист прав у буквальному тлумаченні можливий лише у разі їх порушення чи загрози порушення. Піклування забезпечує можливість реалізації права та охоронюваного законом інтересу підопічною особою, але під контролем піклувальника.

Піклування встановлюється над неповнолітніми особами віком від 15 до 18 років та громадянами, які визнані обмежено дієздатними. Піклування може також бути встановлене над особами, які за станом здоров’я не можуть самостійно здійснювати та захищати свої права й охоронювані законом інтереси та виконувати обов’язки.

Піклування може бути законним (ст.32 ЦК) судовим і адміністративним. Відповідно до ч.2 ст. 60 ЦК суд встановлює піклування над фізичною особою у разі обмеження її у дієздатності і призначає піклувальника за поданням органу опіки та піклування. Адміністративна опіка має строковий характер і може бути призначена лише на час до вирішення встановлення судової опіки. Крім того, за ч.1 ст. 63 ЦК опікуна або піклувальника призначає орган опіки та піклування, крім встановлених законом випадків. Не виключена також опіка добровільна яка може мати тимчасовий характер, заснована на власних діях опікуна.

3. Органи опіки та піклування

Загальні положення про орган опіки та піклування закріплені ст. 56 ЦК. Згідно неї органи, на які покладено здійснення опіки та піклування, їх права та обов'язки щодо забезпечення прав та інтересів фізичних осіб, які потребують опіки та піклування, встановлюються законом та іншими нормативно-правовими актами. Ці органи уточнені в підзаконних актах: органами, які приймають рішення щодо опіки і піклування, є районні, районні в містах Києві та Севастополі державні адміністрації, виконавчі комітети міських, районних у містах, сільських, селищних рад. Ведення справ щодо опіки і піклування покладається у межах їх компетенції на відповідні відділи (охорони здоров’я, освіти, органів соціальної допомоги,) управління місцевої державної адміністрації районів, районів міст Києва і Севастополя, виконавчих комітетів міських чи районних у містах рад. У селищах і селах справами опіки і піклування безпосередньо відають виконавчі комітети сільських і селищних рад.

Органи освіти здійснюють діяльність з питань виявлення, обліку та передачі дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, до дитячих будинків, шкіл-інтернатів різних профілів, на усиновлення, під опіку (піклування) та з інших питань, що належать до їх компетенції.

Органи в справах сім'ї та молоді, служби в справах неповнолітніх здійснюють діяльність з питань виявлення, обліку та тимчасового влаштування безпритульних дітей, влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, що утримуються в державних дитячих закладах, на виховання в сім'ї (прийомні сім'ї, дитячі будинки сімейного типу) та з інших питань, що належать до їх компетенції.

Органи соціального захисту населення здійснюють діяльність щодо забезпечення догляду, надання соціально-побутового та медичного обслуговування громадянам похилого віку, інвалідам і дітям з вадами фізичного та розумового розвитку, які цього потребують.

Органи охорони здоров'я здійснюють діяльність (діагностичну, лікувальну, експертну) щодо осіб, визнаних судом недієздатними внаслідок психічних захворювань або визнаних судом обмежено дієздатними внаслідок зловживання спиртними напоями чи наркотичними речовинами, а також щодо утримання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, віком до трьох років у будинках дитини.

Органи опіки та піклування відповідно до покладених на них завдань та розподілу повноважень між структурними підрозділами відповідних управлінь і відділів місцевої державної адміністрації:

• вирішують питання про встановлення і припинення опіки та піклування;

• ведуть облік щодо осіб, які потребують опіки (піклування);

• здійснюють нагляд за діяльністю опікунів і піклувальників;

• забезпечують тимчасове влаштування неповнолітніх та непрацездатних осіб, які потребують опіки (піклування);

• розглядають звернення дітей щодо неналежного виконання батьками (одним з них) обов'язків з виховання або щодо зловживання батьків своїми правами;

• вирішують згідно з чинним законодавством питання щодо грошових виплат дітям, які перебувають під опікою (піклуванням);

• розглядають спори, пов'язані з вихованням неповнолітніх дітей;

• розглядають скарги на дії опікунів (піклувальників);

• вирішують питання щодо забезпечення житлом дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, які закінчили навчально-виховні заклади і не мають житла;

• вживають заходи щодо захисту особистих та майнових прав неповнолітніх дітей і осіб, які перебувають під опікою (піклуванням). Наприклад при відчуженні приватизованої квартири, співвласником якої є особа, стосовно якої є чи встановлена опіка чи піклування, наприклад діти, потрібна згода органу опіки і піклування.;

• беруть участь у розгляді судами спорів, пов'язаних із захистом прав неповнолітніх дітей та осіб, які перебувають під опікою (піклуванням);

• установлюють опіку над майном у передбачених законом випадках;

• оформлюють належні документи щодо особи підопічного та щодо майна, над яким установлюється опіка;

• охороняють та зберігають житло і майно підопічних і визнаних безвісно відсутніми;

• провадять іншу діяльність щодо забезпечення прав та інтересів неповнолітніх дітей та повнолітніх осіб, які потребують опіки і піклування.

Рішення органів опіки і піклування про призначення чи звільнення опікунів і піклувальників від виконання своїх обов'язків, а також з інших питань опіки і піклування можуть бути оскаржені в установленому законом порядку.