4.Цивільна дієздатність
В ч. 1 ст. 30 ЦК встановлено що цивільну дієздатність має фізична особа, яка усвідомлює значення своїх дій та може ними керувати.
Тож цивільна дієздатність зв’язується із якістю психомоторної діяльності й зокрема з психічним станом людини. Лише здатна усвідомлювати значення своїх дій людина може належно здійснювати свої суб’єктивні права та виконувати юридичні обов’язки. Тут враховується здатність адекватно оцінювати певну ситуацію, можливі наслідки, що залежить від життєвого досвіду, освіти, стану психічного здоров’я, інтелектуальних здібностей людини до моделювання її поведінки, передбачення її правових наслідків, адекватного виявлення. Останнім часом тому надається значна увага зокрема гормональному стану людини і здатності тверезо і спокійно оцінювати оточуючий світ, можливі життєві ситуації та їх наслідки.
У конструкції дієздатності просліджується декілька моментів:
евристичний – здатність усвідомлювати значення своїх дій через наявність певних навиків, знань та досвіду;
психологічний – здатність керувати своїми діями, що залежить від гормонального (звичайного, збудженого1 чи штучно створеного вживанням препаратів (барбуратів, наркотиків, алкоголю тощо) стану людини);
юридичний – здатність набувати суб’єктивних прав та юридичних обов’язків відповідно до засад справедливості, розумності та добросовісності.
У п. 2 ч. 1 ст. 30 ЦК встановлено що цивільною дієздатністю фізичної особи є її здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов’язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі невиконання. Ця конструкція надає можливість виділити її окремі елементи:
правонабувальна здатність – здатність фізичної особи своїми діями набувати цивільних права і створювати цивільні обов’язки. Йдеться про набуття суб’єктивних прав, юридичних обов’язків, правових статусів: автора, зарученого, одруженого, батька, підприємця, звань;
правоздійснювальна або правовиконавча здатність – здатність самостійно здійснювати цивільні права та виконувати обов’язки;
праворозпорядча здатність – здатність своїми діями розпоряджатися належними особі правами: відчужувати майно іншим особам на підставі договору;
деліктоздатність – здатність відповідати за порушення цивільних юридичних обов’язків;
тестаментоздатність – здатність складати заповіт і бути спадкоємцем;
трансдієздатність – здатність бути представником тих, кого особа повинна представляти у силу закону, договору, адміністративного акту або судового рішення;
бізнесдієздатність – здатність бути учасником підприємницьких правовідносин і набувати права і обов’язки підприємця.
Перших три елементи складають узагальнену правомочність – правочиноздатність – здатність своїми діями створювати, змінювати та припинювати цивільні права і юридичні обов’язки.
Цивільна дієздатність за загальним правилом є рівною для умовно рівних за здатністю усвідомлювати значення своїх дій і керувати ними фізичних осіб. У ч. 2 ст. 30 ЦК де встановлено, що обсяг цивільної дієздатності фізичної особи встановлюється ЦК і може бути обмежений виключно у випадках і в порядку, встановлених законом. Крім цього таке правило надає підставу для виділення інших видів приватної дієздатності: сімейної, житлової, трудової, земельної, господарчої тощо.
С
хема
1 та умовні її зазначення:
1-
правоздатність, 2 –дієздатність, 3.
правочиноздатність, 4. деліктоздатність,
5 – опіка, 6 – піклування, 7 – часткова
дієздатність, 8 – неповна дієздатність,
9 – повна дієздатність, 10 – обмежена
дієздатність, 11-в
9
6
5
2
8
10
5
Зміст повної цивільної дієздатності наближується до змісту цивільної правоздатності. Але в силу обмеженості людини у ресурсах, часі, житті та уміреності ніколи абстрактна можливість до правонабуття не може збігтися з наявними цивільними правами і юридичними обов’язками. Правоздатність і дієздатність тісно зв’язані між собою. Але якщо зміст першої становлять абстрактні права і обов’язки, то зміст другої – лише ті, які особа відповідно до її здатності усвідомлювати значення свої дій і ними керувати, може самостійно набути. Тож цивільна дієздатність – реалізована через юридичні факти правоздатність. Як ми вже зазначали виключення становлять природні права людини, які є одночасно змістом цивільної правоздатності і суб’єктивним правом.