- •Цивільне право в Україні
- •Київ 2013
- •Глава 1. Цивільне право та цивільне законодавство
- •1.1 Поняття цивільного права
- •1. Цивільне право та його місце в системі права України
- •2. Функції цивільного права
- •3. Предмет та метод цивільного права
- •4. Принципи цивільного права
- •5. Система цивільного права та законодавства
- •6. Співвідношення цивільного права з іншими галузями права
- •Глава 2. Джерела цивільного права
- •1.Механізм правового регулювання цивільних правовідносин
- •3. Цивільне законодавство
- •3.1. Конституція України як джерело цивільного права
- •3.2. Цивільний кодекс як основне джерело цивільного права
- •3.3.Поточне законодавство та підзаконні нормативні акти як джерело цивільного права
- •3.4. Застосування цивільного законодавства
- •3.5. Аналогія закону и аналогія права
- •3.6. Договори як джерело цивільного права
- •3.7.Звичай як джерело цивільного права
- •3.8. Судова практика
- •4. Дія норм цивільного законодавства
- •Глава 3. Загальна характеристика цивільного права зарубіжних країн
- •1. Загальні положення про цивільне право у зарубіжних країнах
- •2. Класифікація правових систем приватного права
- •3. Мусульманська цивільно-правова система
- •4. Основні інститути цивільного права зарубіжних країн
- •Глава 4. Загальні положення про цивільні правовідносини
- •1. Поняття цивільних правовідносин
- •2. Структура цивільних правовідносин
- •3. Види цивільних правовідносин
- •Глава 5. Підстави виникнення цивільних правовідносин
- •Контрольні питання:
- •Глава 6. Здійснення цивільних прав та виконання обов'язків і їх захист в разі порушення
- •1. Здійснення цивільних прав та виконання юридичних обов'язків
- •2. Проблема зловживання правом
- •3. Обмеження цивільних прав
- •6. Способи захисту цивільних прав
- •7. Порядок захисту цивільних прав
- •Модуль 2 Суб’єкти цивільного права
- •Глава 7. Учасники цивільних правовідносин
- •1.Учасники цивільних правовідносин
- •2. Цивільна правоздатність: поняття, зміст, особливість
- •3. Види правоздатності
- •4.Цивільна дієздатність
- •5. Види дієздатності та їх зміст
- •Глава 8. Індивідуалізація фізичної особи як учасника цивільних правовідносин
- •4.Інші ознаки індивідуалізації фізичної особи
- •5. Визнання особи безвісно відсутньою
- •6. Оголошення фізичної особи померлою
- •8. Акти цивільного стану
- •Глава 9. Опіка і піклування
- •1. Сутність інститутів опіки і піклування та їх призначення
- •2. Поняття опіки і піклування та їх види
- •4. Встановлення опіки та піклування
- •5. Зміст опіки і піклування
- •6. Звільнення опікуна та піклувальника та припинення опіки
- •Глава 10. Загальні положення про юридичні особи
- •1. Поняття та ознаки юридичної особи
- •2. Теорії юридичної особи
- •3. Правоздатність і дієздатність юридичної особи
- •4. Види юридичних осіб
- •5.Організаційно-правові форми юридичних осіб
- •6. Об’єднання юридичних осіб
- •7. Філії та представництва юридичної особи
- •Глава 11. Індивідуалізація юридичних осіб
- •1.Індивідуалізація юридичних осіб та її правове значення
- •2. Найменування юридичної особи
- •3. Місцезнаходження юридичної особи
- •4. Рахунки юридичної особи
- •5. Печатка юридичної особи
- •6. Індивідуальні ознаки комерційних юридичних осіб
- •Глава 12. Створення юридичних осіб
- •2. Порядок створення юридичних осіб
- •3.Розробка та прийняття засновницьких документів
- •Глава 13. Припинення юридичних осіб
- •1.Загальні положення про припинення юридичних осіб
- •2. Припинення юридичної особи
- •3. Злиття, приєднання та поділ юридичної особи
- •4.Перетворення та виділ юридичної особи
- •6. Банкрутство юридичних осіб
- •7. Задоволення вимог кредиторів при ліквідації юридичних осіб
- •8. Призупинення діяльності юридичних осіб
- •Глава 14. Юридичні особи публічного права
- •1.Специфіка та поняття юридичної особи публічного права
- •2.Організаційно-правові форми юридичних осіб публічного права
- •4.Види юридичних осіб публічного права
- •5.Особливості участі юридичних осіб публічного права у цивільних правовідносинах
- •6. Права суб'єктів публічного права
- •Модуль 3
- •Глава 15. Об’єкти цивільного права
- •1. Загальні положення про об'єкти цивільних прав
- •2. Види об'єктів цивільних прав
- •3. Особисті немайнові права як об’єкти цивільного права
- •4. Речі як об'єкти цивільних прав
- •5. Класифікація речей
- •6. Інші об’єкти цивільних прав
- •7. Цінні папери як об’єкти цивільних прав
- •8. Характеристика окремих видів цінних паперів
- •Глава 16. Загальні положення про правочини у цивільному праві
- •1. Поняття та види правочинів
- •2. Класифікація (види) правочинів
- •3. Способи вираження волі в правочинах
- •4. Форма правочинів
- •5. Умови дійсності правочинів
- •6.Тлумачення змісту правочину
- •Глава 17. Недійсні правочини
- •1. Поняття та ознаки недійсних правочинів
- •2.Види недійсних правочинів
- •3. Порядок і наслідки визнання правочину недійсними
- •Глава 18. Представництво у цивільному праві
- •1. Поняття та значення представництва
- •2.Структура відносин при представництві
- •4. Повноваження представника
- •Глава 19. Довіреність у цивільному праві
- •2. Види довіреності
- •3.Форма та строк довіреності
- •4. Порядок посвідчення довіреностей
- •5. Припинення довіреності
- •Глава 20. Загальні положення про строки у цивільному праві
- •2.Види строків у цивільному праві та їх характеристика
- •3.Обчислення строків
- •Глава 21. Позовна давність у цивільному праві України
- •1. Поняття та правове значення позовної давності
- •2. Види строків позовної давності
- •3. Визначення початку перебігу строку позовної давності
- •4. Зупинення, перерив та поновлення строків позовної давності
- •5. Вимоги, на які позовна давність не поширюється
- •7. Наслідки спливу строків позовної давності
- •Глава 22. Загальні положення про особисті немайнові права фізичної особи
- •1. Сутність немайнових прав
- •2. Поняття та ознаки особистих немайнових прав
- •3.Захист особистих немайнових прав
- •Глава 23. Види особистих немайнових прав
- •1. Поняття та особливості немайнових прав, що забезпечують природне існування фізичної особи
- •3.Характеристика особистих немайнових прав, що забезпечують соціальне буття фізичної особи
- •Модуль 4
- •Глава 24.Загальні положення про речове право
- •2. Види речових прав
- •Глава 25. Поняття власності та права власності
- •1. Поняття власності та її значення
- •3. Поняття права власності і його особливості
- •4. Розвиток права власності
- •5. Зміст права власності
- •6. Типи, форми та види власності
- •Глава 26. Підстави та порядок набуття і припинення права власності
- •1. Набуття та припинення права власності
- •2.Момент виникнення права власності
- •3.Припинення права власності
- •4.Примусове припинення права власності
- •Глава 27. Право спільної власності
- •1. Загальні положення
- •2. Право спільної часткової власності
- •3. Право спільної сумісної власності
- •Глава 28. Право власності на землю (земельну ділянку) та на житло
- •5. Поняття житла та його види
- •Глава 29. Захист права власності
- •1. Поняття захисту права власності
- •2. Система цивільно-правових засобів захисту права власності
- •3. Віндикаційний позов
- •4. Негаторний позов
- •5. Позов про виключення майна з опису та зняття арешту
- •6. Позов про поділ та виділ майна
- •7. Позов про визнання права власності
- •Глава 30. Речові права на чуже майно
- •1. Виникнення речових прав на чуже майно
- •2. Загальна характеристика речових прав на чуже майно
- •3. Право володіння чужим майном
- •4. Право обмеженого користування чужим майном (сервітут)
- •5. Право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис)
- •6. Право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій)
- •Глава 31. Загальні положення про право інтелектуальної власності
- •4.Акти цивільного законодавства та інші нормативні акти у сфері інтелектуальної власності
- •5.Об’єкти права інтелектуальної власності
- •6.Суб’єкти права інтелектуальної власності
- •7. Зміст права інтелектуальної власності
- •8.Захист права інтелектуальної власності
- •Глава 32. Авторське право та суміжні права
- •1. Поняття авторського права
- •2. Об’єкти авторського права
- •3. Виникнення і здійснення авторського права
- •4. Суб’єкти авторського права
- •5. Особисті немайнові права автора
- •6. Вільне використання твору без згоди автора
- •7. Право автора на плату за використання його твору
- •8. Строк чинності майнових прав інтелектуальної власності на твір
- •9. Поняття суміжних прав та їх особливості
- •10. Охорона та захист авторських та суміжних прав
- •Глава 33. Право промислової власності і патентне право
- •3.Патентування об’єктів патентного права
- •4.Суб’єкти права промислової власності
- •5.Використання прав на об’єкти права промислової власності
- •Глава 34. Засоби індивідуалізації як об’єкти права інтелектуальної власності
- •Ключові слова: засоби індивідуалізації, фірмова найменування, реєстрація, торгівельна марка, знаки для товарів, знаки для послуг, бренд, місце походження товарів
- •2. Право промислової власності на комерційне (фірмове) найменування
- •3. Право промислової власності на торговельну марку (знак для товарів і послуг)
- •4. Право промислової власності на бренд
- •5 . Право промислової власності на географічні зазначення
- •Глава 35. Нетрадиційні об’єкти промислової власності
- •Право промислової власності на компоновку інтегральних мікросхем.
- •Право промислової власності на раціоналізаторську пропозицію.
- •Право комерційну таємницю.
- •1.Загальна характеристика нетрадиційних об’єктів промислової власності
- •3. Право промислової власності на компоновку інтегральних мікросхем (кімс)
- •Право на комерційну таємницю
- •Поняття компоновки інтегральної мікросхеми.
- •Право на компоновку інтегральних мікросхем.
- •Права на раціоналізаторську пропозицію.
- •Поняття та зміст прав на комерційну таємницю.
6. Способи захисту цивільних прав
Захист порушених цивільних прав та охоронюваних законом інтересів зв’язаний із визначенням форми, засобів та видів, іноді доцільності та перспективи його здійснення.
Здійснення права на захист порушених цивільних прав відбувається через застосування визначених способів захисту, які передбачені ЦК на загальному (ст.16 ЦК), спеціальному та окремому рівні. Способами захисту цивільних прав є передбачені законодавством та заявлені управненою особою вимоги до порушника щодо забезпечення суб’єктивних прав та охоронюваних інтересів потерпілого від порушення.
Захист цивільних прав та інтересів є наріжним каменем цивільного права. Від того, як захищаються суб’єктивні права і охоронювані законом інтереси судять про ефективність права та спрямування держави. Сутність способів захисту цивільних прав визначається їхнім цільовим призначенням, впливом на порушників прав, наслідками їх застосування.
Способи захисту цивільних прав можна поділити на декілька груп:
загальні (передбачені ч.2 ст. 16 ЦК у подальшому деталізовані) ;
підгалузеві (передбачені підгалузями цивільного права);
інституційні (містяться в окремих інститутах цивільного права);
окремі (містяться в окремих нормах цивільного права).
За ст. 16 ЦК кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Відповідно до її ч.2 способами захисту цивільних прав є:
1) визнання права;
2) визнання правочину недійсним;
3) припинення дії, яка порушує право;
4) відновлення становища, яке існувало до порушення;
5) примусове виконання обов'язку в натурі;
6) зміна правовідношення;
7) припинення правовідношення;
8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;
9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;
10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади АРК або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень чинного законодавства (меж здійснення права, зловживання правом). Тож вказані способи захисту цивільних прав не є вичерпними. Так, суд може захистити цивільне право чи інтерес іншими способами, які встановлені договором чи законом. До них відносяться такі, які передбачені інститутами права: відступне, мирова угода тощо.
Способи захисту порушених цивільних прав та охоронюваних законом інтересів можна поділити на ряд груп:
застосування яких можливе лише судом (визнання права; визнання оспорюваного правочину недійсним; визнання недійсним акту державного органу чи органу місцевого самоврядування);
які можуть застосовуватися як судом та і іншими державними органами, що можуть їх застосувати (припинення дій, які порушують право;
застосовувані для відновлення становища, яке існувало до порушення права);
які можуть бути застосовані потерпілим на підставі рішення суду чи самостійно ( відшкодування збитків, стягнення неустойки);
що застосовуються потерпілим самостійно (самозахист).
Т.І. Іларіонова поділила способи захисту цивільних прав на чотири групи: 1) відновлювальні (віндикація, кондиція, реституція та інші; 2) присікальні (припинення дій, які порушують право, визнання незаконним рішення, дій чи бездіяльності органу державної Влади, органу влади АРК або органу місцевого самоврядування, припинення право відношення, визнання право чину недійсним та ін); 3) компенсаційні (заміна предмету виконання його еквівалентом, відшкодування збитків і тощо); 4) охоронно-забезпечувальні (визнання права, зміна правовідносин, примушення до виконання зобов’язання в натурі)1.
Суб’єктивне право на захист прав включає способи процесуально-правового порядку як визначені законом процедури звернення за захистом порушеного права: право на звернення за судовим захистом носієм якого права є кожен учасник цивільних правовідносин. Як всяке суб'єктивне право, право на захист містить у собі способи матеріально-правового характеру, так і кореспондовані їм засоби процесуально-правового характеру.
Наразі здебільше суди управнені розглядати вимоги щодо захисту порушених цивільних прав у формі розгляду суперечки між сторонами і винесення правосудного рішення, обов'язкового для сторін. Судовий захист порушених прав є далеко не єдиним способом захисту права. Використовується: самозахист, звернення в громадські організації, управнені органи місцевого самоврядування, безпосередньо до порушника прав з вимогою припинення правопорушення й усунення його негативних наслідків, до Уповноваженого Верховної Ради України по правах людини. Особливою формою є звернення в третейські суди чи до іншого затока прав (авторитету). Зокрема аргументована консультація правника може теж досягти успіху і захисті порушеного права.
У випадках, встановлених Конституцією України та законом, особа може звернутися за захистом цивільного права та інтересу до органу державної влади, органу влади АРК чи органу місцевого самоврядування. Орган державної влади, орган влади АРК або орган місцевого самоврядування здійснює захист цивільних прав та інтересів у межах, на підставах та у спосіб, що встановлені законом.
Рішення, прийняте зазначеними органами щодо захисту цивільних прав та інтересів, не є перешкодою для звернення за їх захистом до суду.
Так, відповідно до ст. 21 ЦК суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади АРК або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Суд визнає незаконним та скасовує нормативно-правовий акт органу державної влади, органу влади АРК або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Перераховані у ЦК способи захисту прав неоднорідні по своїй природі і поділяються на кілька відносно самостійних систем. У залежності від прав, що порушуються, від характеру порушень, змісту наданого захисту у цивільному праві використовуються різні способи, що юридично забезпечують інтереси управненої особи. Наприклад, при порушенні права власності особи викраденням майна, вступає в дію його абсолютний захист від усяких зазіхань на майно. Потерпілий вправі порушити кримінальне чи адміністративне переслідування порушника і вилучені у останнього речі будуть йому повернуті в порядку відповідного провадження. Таке звернення може мати преюдиційне значення, особливо у тому разі коли порушення латентне і є проблема із забезпеченням позову доказами. В такому разі отримані в кримінально-процесуальній чи адміністративно-процесуальній діяльності докази можуть бути використані в цивільному процесі.
Як було вказано, законодавець деякі способи захисту цивільних прав деталізував. Так, згідно з ст. 22 ЦК особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі (презумпція повного відшкодування збитків), якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі1.
Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право. На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо).
Найчастіше управнена особа може скористатися конкретним (визначеним у законі) способом захисту порушеного права. Наприклад, власник який протиправно позбавлений права володіння річчю, вправі вимагати дану річ з чужого незаконного володіння, а саме відновити становище, що існувало до порушення права. Володільцю суб'єктивного права надана можливість самостійно вибирати спосіб захисту порушеного права. Вибір способу захисту порушеного права, якщо такий не передбачений (не закріплений) у спеціальних нормах, визначається специфікою права, що захищається і залежить від характеру порушення.
Способи захисту особистих прав, не зв'язаних з майновими, визначаються особливо. Так, відповідно до ст. 23 ЦК особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає:
1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;
2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;
3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;
4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Специфіка цивільних прав накладає відбиток і на способи, за допомогою яких здійснюється їхній цивільно-правовий захист. Наприклад, захист честі і гідності громадян у випадках поширення не відповідних дійсності і ганьблячих їх відомостей, здійснюється з одночасним використанням декількох способів: відомості визнаються як не відповідні дійсності і забороняється їхнє подальше поширення; особа, що поширила таку інформацію, зобов'язується до здійснення дій по їхньому спростуванню. За невиконання зобов'язаною особою рішення суду вона піддається судом штрафу, який стягується в доход держави.
Отже, захист цивільних прав забезпечується визначеним способом, у визначеній процесуальній формі відповідними державними і громадськими організаціями. Але можлива і така ситуація, коли уповноважена особа змушена особисто, через сформованих обставин, вжити заходів до усунення порушень чи спроб порушень його права, тобто застосовувати міри самозахисту (у випадку крайньої необхідності і необхідної оборони).