1.6. Системні закони макроекології (аксіоми б. Коммонера)

Сучасна екологія містить сукупність правил та законів. Науковій громадськості широко відомі системні закони (аксіоми) Б. Коммонера:

1. Усе пов’язано з усім

Цей закон про узагальнюючий зв’язок речей та явищ у природі і людському суспільстві, які перебувають у системній взаємодії, за М. Реймерсом, близький до закону внутрішньої динаміч­ної рівноваги: речовина, енергія, інформація та динамічні якості окремих природних систем тісно пов’язані між собою (так, що зміна одного з показників призводить до зміни інших, але загальні якості систем зберігаються).

Наслідки цього закону:

• закон великих чисел: сукупна дія великого числа випадкових факторів приводить до результату, майже незалежного від випадку;

• принцип Ле-Шательє: при зовнішній дії, що виводить сис­тему із стану стійкої рівноваги, ця рівновага зміщується у напрям­ку, при якому ефект зовнішньої дії зменшується;

• закон оптимальності: будь-яка система функціонує з найбільшою ефективністю в деяких характерних для неї просторово-часових границях.

2. Все повинно кудись подітися

Цей закон, що характеризує збереження маси речовини, є одночасно найважливішою вимогою раціонального природокористування. Він подібний до закону збереження енергії та речовини. Люди порушують безвідходну технологію біоти, замкну­тість кругообігу речовин і виробляють, з точки зору природи, тільки сміття та отруту. Наслідки цього закону:

• закон розвитку системи за рахунок навколишнього середовища: будь-яка система (природна або суспільна) може розвиватись за рахунок використання матеріально-енергетичних та інформаційних можливостей навколишнього середовища. Ізольований саморозвиток є неможливим;

• закон неможливості ліквідації відходів або побічних дій виробництва: в будь-якому господарському циклі виключити відходи неможливо. Вони можуть бути лише переведені з однієї фор­мив іншу або переміщені у просторі, а їх дія – розтягнутою у часі. У сучасному суспільстві принципово неможливе безвідходне виробництво.

3. Ніщо не дається даремно

Цей закон характеризує ціну розвитку екосистем: будь-яке нове придбання в еволюції системи обов’язково супроводжується втратою певної частини попереднього придбання і виникнення все більш складних проблем.

Наслідки цього закону:

• закон незворотності еволюції: великі системи еволюціонують тільки в одному напрямі – від простого до складного;

• правило прискорення еволюції: із зростанням складності організації системи темпи еволюції зростають. Це правило стосується як еволюції органічних видів, так і людської історії та розвитку техніки.

4. Природа знає краще, що робити, а люди повинні вирішити як зробити найкраще

Цей закон характеризує основний критерій еволюційного відбору. Щодо досконалості і здорового глузду, біологічні системи є набагато досконалішими ніж технічні: підводний човен – дельфін, гідравлічний компресор – серце, комп’ютер – мозок.

У природі все повинно було пройти жорстокий конкурс на вакансію у біосфері. Сьогодні планету населяє лише 0,001 частина випробуваних еволюцією видів рослин і тварин. Основний критерій цього відбору – участь у глобальному біотичному кругообігу, збільшення його ефективності, наповненість всіх екологічних ніш, виключення «мертвих зон» із сітки природних взаємозв’язків.

До цих аксіом Б. Коммонера останніми роками додається ще один закон.

5. На всіх – не вистачить

У природі діє правило максимального «тиску життя»: організми розмножуються з інтенсивністю, що забезпечує їх максимальну чисельність. Якби були зняті обмеження, то буквально за години маса біоти перевищила б масу Землі.

Однак маса біоти є величиною постійною (закон константності кількості живої речовини В.І. Вернадського). Збільшення чисельності і маси якихось організмів може здійснюватись тільки за рахунок зменшення маси і чисельності інших організмів.

Цей закон обмеженості ресурсів природи є джерелом всіх форм конкуренції як у природі, так і у людському суспільстві (наприклад, релігійні, міжнаціональні конфлікти, класова боротьба). Тільки у природі у результаті конкурентної боротьби залишаються кращі, а у людському суспільстві – швидше навпаки.