Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
002_IR2.doc
Скачиваний:
391
Добавлен:
05.02.2016
Размер:
1.7 Mб
Скачать

2.1.5. Структури популяцій Просторові структури популяцій

Кожна популяція розміщується в тому чи іншому просторі. У рослин, у зв’язку з прикріпленим способом життя, він легко й наочно визначається та називається популяційним полем. У тварин також завжди існує територія, що використовується особинами популяції, вони її контролюють, оберігають від вторгнення цього або навіть й інших видів тварин. Характерно, що тварини ніколи не охороняють корм (за винятком хижаків на момент споживання жертви), охороняється територія, на якій може потенційно бути добутий потрібний тип корму.

Кожне популяційне поле рослин та кожна територія проживання тварин мають свою екологічну ціну. Вона визначається наявністю ресурсів та умов, необхідних для життя, а також відсутністю факторів, несприятливих для живих організмів. Чим більший розмір контрольованої території, тим більша потенційна кіль­кість там кормів. Але із збільшенням розміру території зростають вит­рати часу та енергії на її обхід та захист. Тому у тварин розмір території, на якій вони живуть, визначається як компроміс між цими двома тенденціями.

Розподіл живих організмів у популяційному полі зводиться до трьох основних типів: рівномірний, випадковий та контагіозний:

  • рівномірний розподіл(можна побачити у штучних біоценозах типу посіву культурних рослин);

  • випадкове розміщення(виникає тоді, коли популяція розподіляється на території, яка забезпечує всі особини ресурсами);

  • контагіозне розміщення (є результатом вегетативного розмноження та опадання важкого насіння в безпосередній близь­кості від материнського організму, а також групування особин у місцевостях, найбільш сприятливих проростанню насіння та розвитку проростків).

Територіальні взаємовідносини вищих тварин часто впорядковані за рахунок їх активних дій. Цьому сприяє система безумов­них поведінкових рефлексів. Вони спрямовані на створеннявізерунку рівномірного розміщення особин на території, що пом’я­кшуєконкуренцію, або створення щільних поселень, де особини можуть взаємодіяти під час здобування їжі та захисту від ворогів.

Територія помешкання тваринпідрозділяється на певні ранги.

Існує територія помешкання, яка регулярно відвідується особинами. В її межах виділяються території:

  • де здобувається корм (кормова територія);

  • індивідуальна ділянка, на якій тварина влаштовує гніздо або схованку та проводить багато часу (гніздова територія).

Ряд видів (наприклад, тетеруки) мають ще й шлюбну територію, де влаштовуються шлюбні ігри та на короткий час утворюються батьківські пари.

Основними формами організації популяції тварин є такі:

1. Поодинокий спосіб життя, коли окремі особини існують практично незалежно одна від одної, лише на короткий період формуються репродуктивні пари.

2. Сімейний спосіб життя властивий тваринам, у яких парт­нери, що беруть участь у розмноженні, утворюють пари на тривалий період. Вони утворюються не лише на період спарювання, але й зберігаються під час виведення, вигодовування та виховування молоді.

3. Зграйний спосіб життяполягає в об’єднанні тварин у групи чисельністю в декілька десятків або сотень особин. Зграї, як правило, існують цілорічно – на період розмноження особин можуть розбиватися на сімейні пари. У перелітних птахів зграї формуються на період міграцій. Зграї мають великі переваги в здобуванні їжі (вовки) або захисті від ворогів (копитні). Структура зграй може бути різною: іноді в них всі тварини рівноправні (риби), але частіше в зграї є лідер та складна ієрархія підпорядкування особин. Ранг у зграї визначається зазвичай тільки один раз. Після його встановлення сутички між тваринами припиняються, інформація про ранг повідомляється партнерам у зграї особливими сигналами або особливим типом поведінки.

4. Стадо. Як найбільш стійку форму існування груп особин, виділяють стадо. У стаді здійснюються всі функції популяції: по­шук корму, розмноження, охорона та вирощування молоді. Розміри стада залежать від наявності корму. Для стада особливо характерна ієрархічна структура та наявність лідера. Лідер – це тварина, яка найбільш пристосована до даних умов існування, здатна до швидкого вироблення умовних рефлексів. У стаді зубрів лідером є найбільш сильний та досвідчений самець, а в стаді північних оленів лідирує група найбільш досвідчених самок.

5. Колонії являють собою групові поселення тварин різного віку та статі. Такі колонії можуть бути постійними або виникати на період розмноження. Колоніальний спосіб життя полегшує захист від ворогів. Особливо характерні поселення ряду видів птахів та гризунів. Складну організацію мають колонії таких комах, як мурахи, бджоли та терміти.

6. Прайдамиживуть леви. Окремий прайд включає одного самця, двох-трьох самиць та декілька особин молодняку.

Організація популяції у вигляді колонії, прайда, зграї або стада дає певні переваги: полегшується пошук корму, забезпечується захист від ворогів, у риб та птахів менше енергії витрачається на переміщення у просторі, оскільки основну роботу здолання опору води чи повітря виконують більш сильні, що рухаються попереду зграї.

Власна територія контролюється тваринами, особини не свого виду на неї не допускаються і активно виганяються. Тут спрацьовує ціла система міток або звукових сигналів.

Ряд видів тварин активно захищають свою територію. Але сутички практично ніколи не мають тяжких і більше того смертель­нихнаслідків. У більшості випадків вони мають ритуальний характер. Зазвичай територія залишається за тією особиною, яка освоїла її першою.