5.3. Досвід економічно розвинених країн у сфері екологічного оподаткування

Відомо, що благоустрій кожної країни залежить від стану економіки і здоров’я населення, а здоров’я насамперед залежить від екологічного стану середовища. В основу екологічної політики розвинених країн світу покладено принцип кооперації. Його сутність полягає в тому, що у вирішенні екологічних питань узгоджено працюють держава, економіка і громадяни. Саме держава створює умови для діяльності фірм та окремих осіб із метою збереження якості середовища проживання людей. Також складено широкий комплекс правових інструментів з охорони та раціонального природокористування, що постійно вдосконалюються: закони про охорону довкілля, введення стандартів якості природного середовища, організація систем моніторингу, розробка і реалізація програм контролю за забрудненням, введенням екологічної експертизи всіх напрямів господарської діяльності тощо. Крім цього, існують економічні методи управління процесом природокористування:

• платежі за ресурси та забруднення;

• надання пільг в оподаткуванні підприємств;

• надання на пільгових умовах коротко- і довгострокових позичок для реалізації проектів, що забезпечують раціональне використання природних ресурсів та охорону НПС;

• звільнення від оподаткування фондів охорони довкілля;

• надання коштів підприємствам, установам, організаціям і громадянам на розвиток екологічно безпечних технологій та виробництв;

• інвестиції на охорону природи, створення державних та регіональних екологічних фондів;

• надання коштів на будівництво очисних споруд.

Важливою перевагою платіжної системи зарубіжних країн є те, що підприємець-забруднювач має новий спектр вибору рішень – забруднювати і платити, зупинити своє виробництво, інвестувати в очисне обладнання, внести зміни у виробничу технологію, в номенклатуру виробництва, змінити місце виробництва. У деяких штатах США, зокрема Орегон, Мічиган та Вермонт, запроваджено плату за забруднення у формі податку на пакувальні матеріали та тару. Цей досвід показав, що водночас зменшується і забруднення довкілля ними.

Економічне стимулювання природоохоронної діяльності зарубіжних країн не обмежується тільки примусовими методами: важливу роль відіграє політика надання пільг та економічної допомоги підприємствам, що здійснюють боротьбу із забрудненням. Особливе місце займають державні субсидії. Поряд із прямим субсидуванням промисловості у США використовується непряме субсидування, що надаються муніципалітетом, використовуються на будівництво очисних споруд та переробку промислових відходів. Отримання субсидій повною мірою заохочує подаль­ше капіталовкладення, веде до збільшення поточних витрат американських корпорацій на охорону довкілля. Значимим важелем стимулювання природоохоронної діяльності вважається також і амортизація очисного обладнання. Закон про реформу податкової системи встановив утричі коротший термін амортизації для очисного обладнання проти промислового. Поряд з 10 % податковою знижкою на інвестиції під очисне устаткування використовуються й інші податкові пільги. У 1992 році в 30 штатах Америки очисні споруди та обладнання не обкладалися податком на власність. У 24 штатах ця категорія промислового обладнання звільнена від податків із продажу; в 16 штатах не стягуються податки за оренду очисного обладнання.

Говорячи про економічні важелі регулювання природоохоронної політики розвинених країн світу, не можна не торкнутися і сфери кредиту. Зокрема, деякі економісти США, Японії, Німеччини вважають, що необхідно установити більші відсотки на позики, що використовуються для «забруднюваних» проектів, і надавати повні пільги галузям і виробництвам, які розробляють еко­логічно безпечні технології чи встановлюють очисне обладнання.

Наша держава завжди брала активну участь у роботі міжнародних організацій, пов’язаній з охороною навколишнього природного середовища. У 1992 р. на конференції ООН по НПС і розвитку в Ріо-де–Жанейро обґрунтовано необхідність узгодженого розгляду проблем стану довкілля і стратегії подальшого розвитку Людства. Главами 179 країн, у тому числі і нашої держави, прийнято «Порядок денний на ХХІ століття» на основі концепції стійкого розвитку. Розробка і реалізація концепції стійкого розвитку в нашій державі, забезпечення її економічної незалежності йіекологічної безпеки, перехід її економіки до ринкових засадгосподарювання – потребує перебудови податкової та цінової сис­тем. Ефективність такої перебудови вимагає узгодженості процесів у всіх аспектах державної політики: фінансовому, економіч­ному, екологічному, соціальному тощо. Ці всі перебудови повин­ні бути спрямовані не тільки на економічне зростання, але й назабезпечення суспільної ефективності розвитку країни. Під суспіль­ною ефективністю розуміється підвищення якості життя населення, покращання стану природних ресурсів і Біосфери нашої планети в цілому.

Першочерговим завданням в Україні є приведення національ­ного законодавства відповідно до чинних норм міжнародного пра­ва і забезпечення узгодженості із міжнародними вимогами. Створено також ряд економічних методів управління процесом природокористування: платежі за ресурси та забруднення, рентні платежі за експлуатацію кращих природних ресурсів, штрафні платежі за понаднормативне використання природних ресурсів, екологічні податки, створення позабюджетних природоохоронних фондів то­що. За рахунок державного бюджету інвестуються переважно великі природоохоронні заходи загальноцільового призначення: дер­жавні програми ліквідації наслідків промислових аварій та стихійного лиха, державні територіальні й галузеві перспективні та поточні плани з охорони й відтворення природних ресурсів, державні плани й кошторис на ведення заповідного господарства в заповідниках, природних парках, пам’ятках природи, заказниках тощо. Капіталовкладення на ці заходи були завжди незначними, часто виділялись за залишковим принципом. У позитивному вирішенні екологічних проблем важливу роль почали відігравати і громадські та природоохоронні організації, рухи та окремі особи, а також введення обов’язкової освіти у навчальних закладах. Але, як бачимо, цього недостатньо.

Як свідчить зарубіжний досвід, одним із найбільш ефективних у мінімізації забруднення НПС є податкова система, а створення системи пільгового оподаткування передбачає як врахування інтересів власника виробництва, так і споживача.

Розглянемо, які позитивні сторони введення пільг у систему оподаткування:

• вирішуються локальні, регіональні та глобальні екологічні проблеми людства;

• покращуються соціально-економічні показники держави і, відповідно, генофонд нації;

• стимулюється охорона і раціональне використання природних ресурсів;

• збільшення ринку екологічно чистої продукції (послуг);

• забрудник має вибір: або платити за забруднення, або інвестувати дані кошти у мінімізацію негативного впливу.

І, нарешті, економічна вигідність для власників підприємств будь-якої форми власності, яка призведе до узгодженості дій у сфері природоохоронної політики.

У людства повинно бути майбутнє. І воно може бути світлим. Нерозв’язних проблем немає. Пройти небезпечну ділянку шляху в майбутнє допоможе світло екологічних знань, активність, праця та високий професіоналізм

М.Ф. Реймерс