5.1. Економіка природокористування та її основні завдання

Економіка природокористування – це спільний підрозділ економіки та екології, що вивчає виробничі відносини людей у процесі взаємодії суспільства і природи і займається економічними аспектами гармонізації цієї взаємодії. Об’єктами вивчення економіки природокористування є еколого-економічні (еконологічні) системи, що охоплюють виробництво і ту частину природного середовища, на яку це виробництво впливає.

Щоб подолати важку екологічну ситуацію, необхідно повсюдно перебудувати природокористування за соціоекологічним принципом, який дає змогу обмежувати господарську діяльність, виходячи із реального стану природних та антропогенно-природ­них територіальних комплексів – геоекосистем. Відповідно до цього основним завданням економіки природокористування на сучасному стані її розвитку стає розробка економічного механізму його оптимізації. У свій час американський економіст А. Ніз переконливо показав, що економічні важелі є значно ефективнішими, ніж адміністративні методи регулювання використання природних ресурсів. В умовах зламу адміністративно-командної системи і переходу України до ринкової економіки ці положення набувають особливого значення.

Основним економічним важелем, спроможним перетворити нераціональне природокористування на раціональне, треба вважати не спорадичні штрафи, а постійну обов’язкову плату за при­родні ресурси та пошкодження навколишнього природного середовища. Ця плата повинна бути достатньо високою, щоб економічно змушувати підприємства впроваджувати у виробництво ресурсозберігаючі, маловідходні технології, ефективні очисні споруди і пристрої тощо.

Протягом останніх років в Україні продовжувалася робота з вдосконалення економічного механізму природокористування та природоохоронної діяльності. Не менш важливим напрямом роботи було забезпечення фінансування природоохоронної сфери в основному за рахунок впроваджених зборів за забруднення дов­кілля та спеціальне використання природних ресурсів. Зокрема, було впроваджено базові нормативи плати за користування надрами при видобуванні корисних копалин та нормативи плати за спеціальне використання водних ресурсів, які затверджені постановами Кабінету Міністрів України від 12 вересня 1997 року № 1014 та від 8 лютого 1997 року №164.

До цього часу в Україні діяли Тимчасовий порядок справляння плати за спеціальне використання надр при видобуванні корисних копалин та тимчасові нормативи плати за спеціальне використання прісних поверхневих та підземних водних ресурсів.

Розвиток економічної реформи в Україні та недосконалість чинного Тимчасового порядку, зокрема єдиного для всіх видів корисних копалин нормативу в розмірі 1 % ціни реалізованої мінеральної сировини (для вугільної промисловості застосовувався коефіцієнт 0,5), вимагав створення механізму, який відповідав би міжнародним стандартам.

Розроблені нормативи плати за користування надрами для видобування корисних копалин, диференційовані залежно від їх видів, є мінімальною величиною плати, яку користувачі надр мали вносити незалежно від умов і результатів господарювання. Вони розглядалися як базові і в подальшому мали диференціюватися залежно від геологічних особливостей родовищ та умов їх експлуатації.

Зміни в ціноутворенні з часу введення в дію тимчасових нор­мативів плати за спеціальне використання водних ресурсів та аналіз практики застосування цих нормативів вимагали запровадження нових постійних нормативів плати.

Щодо фінансування природоохоронної діяльності, то з метою встановлення єдиного порядку формування видатків, що передбачаються у державному та місцевих бюджетах на природоохоронні заходи, та їх ефективного використання Кабінет Мініст­рів України за поданням Мінекобезпеки затвердив постанову 9 лип­ня 1997 року № 732 Порядок формування головного розділу «Охорона навколишнього природного середовища та ядерна безпека» державного бюджету та фінансування з нього видатків на здійснення природоохоронних видатків.

Цією постановою Раді Міністрів Автономної Республіки Крим,обласним, Київській та Севастопольській міським державним адміністраціям було доручено розробити та затвердити порядок формування головного розділу «Охорона навколишнього природного середовища та ядерна безпека» місцевих бюджетів та фінансування з них видатків на здійснення природоохоронних заходів.

Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища» визначено, що ресурсні платежі є цільовими і повин­ні повертатися на відновлення та підтримання цих ресурсів у належному стані.

Важливим джерелом доповнення до фінансування природоохоронної діяльності із Державного бюджету стали Державний, республіканський АР Крим та місцеві фонди охорони навколишнього природного середовища.

З метою забезпечення повноти надходжень коштів до фондів охорони довкілля було досягнуто домовленості, що контроль за своєчасністю справляння зборів за забруднення довкілля спіль­но із місцевими природоохоронними органами здійснюватиме і Державна податкова адміністрація. Саме збори за забруднення довкілля становили основне джерело формування цих фондів.

Основними складовими елементами економічного механізму природокористування мають бути:

• плата за спеціальне використання природних ресурсів (платежі за право користування природними ресурсами; плата за відтворення та охорону природних ресурсів; рентні платежі за експлуатацію кращих джерел сировини; штрафні платежі за понаднормоване використання природних ресурсів; компенсаційні платежі за вибуття природних ресурсів з цільового використання або погіршення їх якості, спричинені їх використанням; плата підприємств за використання середовища для розміщення відходів виробництва);

• екологічні податки за забруднення НПС;

• система фінансування і кредитування природоохоронних заходів (державні та місцеві бюджети, природоохоронні фонди, банки, кошти підприємств, іноземні надходження, інвестиції, екологізація податкової і цінової системи);

• підтримка становлення і розвитку екоіндустрії;

• відшкодування витрат на відтворення природних ресурсів тощо.

Введений Податковий кодекс України регулює взаємовідносини у сфері природокористування:

Розділ VIII. Екологічний податок.

Розділ IX. Рентна плата за транспортування нафти і нафтопродуктів магістральними нафтопроводами та нафтопродуктопроводами, транзитне транспортування трубопроводами природного газу та аміаку територією України.

Розділ X. Рентна плата за нафту, природний газ і газовий конденсат, що видобуваються в Україні.

Розділ XI. Плата за користування надрами.

Розділ XIII. Плата за землю.

Розділ XV. Збір за користування радіочастотним ресурсом України.

Розділ XVI. Збір за використання води.

Розділ XVII. Збір за спеціальне використання лісових ресурсів.