- •Державна податкова служба україни
- •Isbn 978-966-337-263-1
- •Тема 1. Предмет, завдання та значення екології 14
- •Тема 2. Наукові засади раціонального природокористування
- •Тема 3. Екологічний моніторинг і система екологічної інформації 88
- •Зміст програми курсу «екологія»
- •2.3. Поняття про природокористування
- •Тема 1 Предмет, завдання та значення екології
- •1.1. Вступ
- •1.2. Екологія: означення, мета і завдання екології як науки
- •1.3. Напрями екологічних досліджень
- •1.4. Основні методи екологічних досліджень
- •1.5. Основа сучасної екології – вивчення модельної системи «Людина – економіка – біота – середовище»
- •1.6. Системні закони макроекології (аксіоми б. Коммонера)
- •1. Усе пов’язано з усім
- •2. Все повинно кудись подітися
- •3. Ніщо не дається даремно
- •4. Природа знає краще, що робити, а люди повинні вирішити як зробити найкраще
- •Усі наші біди – від напівосвіченості…
- •Екологічні фактори та їх класифікація
- •2.1.2. Абіотичні та біотичні фактори
- •2.1.3. Дія екологічних факторів на організми та пристосування до дії цих факторів
- •Популяції: означення та параметри
- •2.1.5. Структури популяцій Просторові структури популяцій
- •Внутрішньопопуляційна структура
- •2.1.6. Динаміка популяцій
- •2.1.7. Популяція як об’єкт використання, моніторингу та управління
- •2.2. Угруповання та екосистеми План
- •Література
- •Синекологія – наука про екосистеми. Екосистеми та їх характеристика
- •Структури екосистем Видова структура екосистем
- •Просторова структура екосистем
- •Функціональна структура екосистем
- •Розвиток екосистем: сукцесії та екологічний клімакс
- •2.2.2. Загальна характеристика біосфери
- •Структура атмосфери
- •Функції атмосфери
- •Склад атмосферного повітря
- •2.2.3. Вчення академіка в.І. Вернадського про біосферу
- •Основні положення теорії про біосферу
- •Функції живої речовини
- •Склад і особливості біосфери
- •2.2.4. Еволюція біосфери
- •2.2.5. Основні екологічні закони
- •2.3. Поняття про природокористування План
- •Література
- •2.3.1. Періоди антропогенного впливу на нпс
- •Характеристика періодів антропогенного впливу на нпс
- •2.3.2. Природні ресурси та їх класифікація
- •2.3.3. Принципи природокористування
- •2.3.4. Основні джерела забруднення довкілля
- •Вплив джерел забруднення на стан навколишнього природного середовища та здоров’я населення
- •2.3.5. Глобальні екологічні проблеми сучасності
- •Тема 3 Екологічний моніторинг і система екологічної інформації План
- •Література
- •3.1. Екологічна безпека територій, екосистем та людини
- •3.2. Екологічно прийнятий ризик
- •3.3. Екологічний моніторинг як метод екологічних досліджень
- •3.4. Поняття про екологічне нормування
- •Гдк полютантів у питних водах
- •Гдк полютантів у ґрунтах (гост 3034-84, 3210-85, 42-128-4433-87)
- •Тема 4 Техноекологія. Сучасні види науково-практичної діяльності в галузі охорони нпс План
- •Література
- •4.1. Екологічна технологія
- •4.2. Екологічна експертиза
- •4.3. Екологічна паспортизація виробничих обۥєктів
- •4.4. Екологічний менеджмент
- •4.5. Екологічний маркетинг
- •4.6. Екологічний аудит
- •4.7. Екологічний інжиніринг
- •Тема 5 Економічний механізм управління природокористуванням та охороною нпс План
- •Література:
- •5.1. Економіка природокористування та її основні завдання
- •5.2. Екологічні податки
- •Ставки податку за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення
- •Ставки податку за скиди забруднюючих речовин у водні об’єкти
- •Ставки податку за розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об’єктах
- •Коефіцієнт до ставок податку, який встановлюється залежно від місця (зони) розміщення відходів у навколишньому природному середовищі
- •Порядок обчислення податку
- •Податок за викиди в атмосферне повітря
- •Податок за скиди у водні об’єкти
- •Податок за розміщення відходів
- •Порядок подання податкової звітності та сплати податку
- •5.3. Досвід економічно розвинених країн у сфері екологічного оподаткування
- •Тема 6 Економічна та соціальна ефективність природоохоронної діяльності План
- •Література
- •6.1. Розрахунок економічних збитків від забруднення природного середовища. Види збитків
- •1. Збитки від забруднення атмосфери За (в грн).
- •4. Загальноекономічні збитки від забруднення довкілля залежно від концентрації полютантів
- •6.2. Ефективність природоохоронної діяльності
- •6.3. Основні еколого-економічні принципи природоохоронних заходів
- •Тема 7 Світовий досвід і міжнародне співробітництво у сфері охорони нпс План
- •Література
- •7.1. Міжнародна діяльність у галузі збереження біосфери і цивілізації
- •7.2. Концепція стійкого розвитку (конференція оон у Ріо-де-Жанейро, 1992 р.). Принципи екорозвитку
- •7.3. Основні міжнародні і громадські екологічні організації та рухи
- •Тема 8 Екологічні проблеми України План
- •Література
- •8.1. Сучасний стан природного середовища України. Причини виникнення і розростання екологічної кризи
- •8.2. Стан природних ресурсів в Україні Еколого-економічні проблеми використання земельних ресурсів України
- •Еколого-економічні проблеми використання водних ресурсів України
- •Екологічні наслідки забруднення атмосферного повітря України
- •Еколого-економічні проблеми використання лісових ресурсів України
- •8.3. Наслідки аварії на Чорнобильській атомній електростанції
- •Тема 9 Державне управління у галузі охорони природи. Екологічне право План
- •Література
- •9.1. Державне управління у галузі охорони нпс та раціонального природокористування
- •9.2. Екологічне право. Законодавчі та нормативні акти про охорону довкілля
- •9.3. Основні принципи комплексного Закону України «Про охорону нпс». Екологічні права та обов’язки громадян України
- •9.4. Відповідальність за екозлочини
- •Тема 10 Екорозвиток та екологізація економіки План
- •Література
- •10.1. Екологізація економіки: суть та головні складові
- •10.2. Екологізація основних галузей народного господарства
- •10.3. Збалансоване використання і відновлення природних ресурсів
- •Словник основних екологічних термінів і понять а
- •Семінарські заняття
- •Література
- •Семінар 2 Тема: « Екосистеми та їх характеристика. Природокористування» Питання для обговорення
- •Література
- •Тематика рефератів
- •Або (за рішенням викладача)
- •Складові змісту
- •* Примітка. Мова написання – українська. Питання для самоконтролю та підсумкового контролю знань
- •Список використаної та рекомендованої літератури
- •Екологія
3.3. Екологічний моніторинг як метод екологічних досліджень
Моніторинг – це глобальна система нагляду і контролю за станом навколишнього середовища. Складовими елементами будь-якого моніторингу є: нагляд, оцінка стану, прогноз змін.
Розрізняють три рівні моніторингу як методу дослідження довкілля: біосферний, екологічний, санітарно-токсичний.
Розглянемо кожний окремо.
Біосферний моніторинг – це система досліджень, що дає можливість визначити глобально-фонові зміни у природі (радіацію, озон, тепло, вуглекислий газ СО2, циркуляцію газів між океанами, запиленість, міграцію тварин, погодно-кліматичні зміни на планеті).
Екологічний моніторинг – це визначення змін у складі біоценозів (екосистем), природних комплексів. Наприклад, змін, що відбуваються внаслідок забруднення річок, озер, певних ділянок пестицидами, мінеральними добривами, вихлопними газами тощо.
Санітарно-токсичний моніторинг – забезпечує нагляд за ступенем забрудненості природних ресурсів шкідливими речовинами і їх впливом на організм людини, фітоценоз і зооценоз. Наприклад, збільшення кількості пестицидів і мінеральних добрив у ґрунтах призводить до збільшення їх кількості у продуктах харчування – овочах, м’ясі, молоці, злакових культурах.
Глобальну систему моніторингу навколишнього природного середовища (далі – ГСМНПС) було створено в 1975 році під егідою ООН, але ефективно працювати вони почали лише в останні роки. Питання створення організації глобальної системи моніторингу НПС розглядалося ще в 1974 році.
Ця система складається з 5 взаємопов’язаних підсистем:
вивчення кліматичних змін;
вивчення далекого переносу забруднюючих речовин (полютантів) довкілля;
вивчення гігієнічних аспектів довкілля;
дослідження Світового океану;
дослідження ресурсів суші тощо.
Існують 22 сітки діючих станцій системи глобального моніторингу (їх понад 300), а також міжнародні та національні системи моніторингу. Одна з основних ідей моніторингу – вихід на принципово новий рівень компетентності під час прийняття практичних рішень локального, регіонального та глобального масштабів.
У сучасному розумінні екологічний моніторинг – це система режимних довгострокових безперервних спостережень за станом довкілля з метою використання одержаної геоекологічної та біоекологічної інформації, необхідної для прийняття управлінських рішень і складання прогнозів динаміки екологічних ситуацій у різних регіонах планети. Комплексний моніторинг довкілля повинен забезпечити своєчасне передбачення екологічної катастрофи, зменшити її силу або відвернути. Від якості даних моніторингу залежить ефективність рішень, що приймаються.
Основними завданнями екологічного моніторингу є:
організація єдиної державної системи контролю за складовими природного середовища;
налагодження автоматизованої системи збору, обробки, узагальнення і зберігання інформації про кількість і стан природних ресурсів;
інвентаризація джерел забруднення і вивчення ступеня антропогенного впливу на компоненти природного середовища;
моделювання і прогноз змін екологічної ситуації та рівня здоров’я довкілля;
розробка управлінських рішень, спрямованих на забезпечення раціонального природокористування і сталий розвиток регіону.
Залежно від призначення здійснюється:
– загальний (стандартний) моніторинг навколишнього природного середовища – це оптимальні за кількістю параметрів спостереження на пунктах, об’єднаних в єдину інформаційно-технологічну мережу, які дають змогу на основі оцінки і прогнозування стану довкілля регулярно розробляти управлінські рішення на всіх рівнях;
– оперативний (кризовий) моніторинг навколишнього природного середовища – це спостереження спеціальних показників у цільовій мережі пунктів у реальному масштабі часу за окремими об’єктами, джерелами підвищеного екологічного ризику в окремих регіонах, які визначено як зони надзвичайної екологічної ситуації, а також у районах аварій із шкідливими екологічними наслідками, щоб забезпечити оперативне реагування на кризові ситуації та прийняття рішень щодо їх ліквідації, створити безпечні умови для населення;
– фоновий (науковий) моніторинг навколишнього природного середовища – це спеціальні високоточні спостереження за всіма складовими довкілля, а також за характером, складом, кругообігом та міграцією забруднювальних речовин, за реакцією організмів на забруднення на рівні окремих популяцій, екосистем та біосфери в цілому. Здійснюється у природних і біосферних заповідниках, на інших територіях, що охороняються на базових станціях.
Комплекс екологічного моніторингу має підсистеми:
геосферний моніторинг – оцінка стану і прогноз змін у літосфері, гідросфері та атмосфері;
геохімічний моніторинг – включає дослідження й інвентаризацію джерел забруднення, встановлення об’ємів викидів і скидів, вивчення хімічного складу повітря, опадів, ґрунтів, наземної і водної рослинності, поверхневих і підземних вод, донних відкладів та ін.;
біологічний моніторинг – основою його є вивчення стану фітоценозу за візуальними симптомами пошкодження листя, розвитку епіфічних лишайників на деревах, динаміки змін видів рослин і структури рослинних угруповань під впливом природних і антропогенних факторів.
Екологічний моніторинг здійснюється на чотирьох рівнях:
локальному – на території окремих об’єктів (підприємств, міст, ділянках ландшафтів);
регіональному – в межах адміністративно-територіальних одиниць, на територіях економічних і природних регіонів;
національному – на території країни в цілому моніторинг означає статистичну обробку та аналіз даних про забруднення навколишнього середовища від регіональних систем, зі штучних супутників Землі та космічних орбітальних станцій;
глобальному – використовується для досліджень і охорони природи та здійснюється на основі міжнародних угод у цій сфері.
Моніторинг є дієвим засобом природоохоронної політики, але лише за умови широкого та регулярного надходження екологічної інформації до населення (наприклад, як прогноз погоди).
З 1990 р. під керівництвом провідних учених та науково-дослідних установ АН України (інститути кібернетики, геології, геохімії, географії тощо) розроблена й виконується програма «Спеціальний комплексний екомоніторинг України», в якій бере участь більше 30 організацій.
У цілому, спостереження за станом довкілля в Україні здійнюють десятки міністерств та відомств:
– Міністерство екології та природних ресурсів України;
– Державна гідрометеорологічна служба;
– Національне космічне агентство України;
– Міністерство охорони здоров’я України;
– Міністерство аграрної політики та продовольства України;
– Державний комітет лісового господарства України;
– Державний комітет України по водному господарству;
– Державний комітет України з питань житлово-комунального господарства;
Державний комітет природних ресурсів України;
Державний комітет України із земельних ресурсів;
Національний комітет авіації України.
Надана цими установами інформація узагальнюється та аналізується Мінекології та природних ресурсів і щорічно публікується у Національній доповіді про стан навколишнього природного середовища України.