1.Обробка бортів та бортових прокладок у верхньому одязі. Способи закріплення краю борту.

2.Методи аналізу навчальної літератури.

3. Поняття вікова криза.

4.Розвиток і формування особистості.

5. Характеристика типової конструкції будови плечового одягу.

1.Основні етапи обробки бортів:

1. Обробка бортової прокладки (збирання бортового пакету) та зєднання пілочок з бортовим пакетом

2. Формування пілочок

3. Обробка підбортів (дублювання, виконання потайних застібок)

4. Зєднаняпідбортів з бортами (обшивання) виконання наскрізних застібок.

Способи обробки бортової прокладки:

1. Нитковий

2. Клейовий

3. Комбінований

1.

2.

Послідовність виконання:

1. Фронтальне дублювання пілочки (зшивання виточок)

2. Тимчасове закріплення клейового пакету

3. Приклеювання клейового пакету клейовою кромкою по лінії перегину лацкана

4. Формування з одночасним приклеюванням клейового пакету (бортової прокладки)

Недоліки обробки:

1. Жорсткість пакету у зоні грудей

2. Розшарування пакету

3. Утворення заломів у зоні плеча

Переваги:

Зниження трудомісткості обробки

3.

Послідовність виконання:

1. Фронтальне дублювання пілочки

2. застрочування клейової кромки на пакет з підсилювача та бортової прокладки (зигзаг, потайними)

3. Приклеювання бортової прокладки по лінії перегину лацкана

4. Застрочування бортової прокладки на припуски по лінії горловини та пройми

5. Формування з одночасним приклеюванням плечового підсилювача до бортової прокладки.

Методи закріплення борту клейовим та не клейовим способом:

1. Нитковий спосіб

А) «у чистий край»

Б) підшивання припусків обшивання до підборту

В) прострочування оздоблюючої строчки

2. Клейовий спосіб

Обшивання борту підбортом з одночасним застрочуванням клейової павутинки (сітки)

1. Підшивання припусків на машині потайного стібка

2. Настрочування внутрішнього зрізу підборту вздовж клейової кромки припрасування з одночасним закріпленням внутрішнього зрізу підборту

3. Пришивання підкладки до внутрішнього зрізу підборту з одночасним застрочуванням клейової павутинки припрасування краю борту з одночасним скріпленням (склеюванням)

2. Сьогодні навчальна література в системі ПТО не завжди відповідає всім вимогам і не виконує всіх функцій, а також не своєчасно створюються необхідні підручники. Тому викладачам доводиться аналізувати наявну навчальну літературу на предмет вибору оптимальної для організації навчального процесу по конкретній спеціальності:

1.експериментальний аналіз.

2.Соцологічний аналіз. В його основупокладені методи соціологічного дослідження.

3.Експертний аналіз. Базується на аналізі літератури експертом.

4.Структурно – функціональнийаналіз. Аналіз повноти реалізації в даному підручнику його функцій. Дуже трудомісткий, оскільки наявний багаторівневий аналіз.

5.Органометричний аналіз (бальний).

Мета аналізу:

Проаналізувати предметний і педагогічний зміст. Визначити можливість використання того чи іншого підручника як основного й додаткового. Розробити методику його використання в навчальному кабінеті та для самостійної роботи в домашніх умовах. За органометричним методом кожний підручник оцінюється за певним показником, такі показники підсумовують і за сумою балів дається висновок.

Показники якості підручника:

1.Наявність діагностично поставленої мети.

2.Діагностично відібраний зміст.

3.Дидактичні принципи й організаційна структура підручника.

п

Nj = КіРіj (2.1)

і =1

де Nj – загальна сума балів, набрана j-м підручником;

і–показникякості;

п – кількістьпоказниківякості;

Кі–коефіцієнтзначущостіі-гопоказникаякості;

Ріj–оцінкаступеняреалізації в j-му підручнику і-гопоказникаякості за п'я­тибальною системою.

В результаті може статися таке, що жоден з підручників повною мірою не відповідає вимогам викладача. В такому випадку необхідно визначити ступінь участі того чи іншого навчального видання в навчальному процесі. Необхідно визначити способи компенсації недоліків підручників.

3.У різні періоди життя людини відбуваються зміни в її психіці. Вони можуть розгортатися повільно і поступово (еволюційні зміни). У кризові періоди розвитку і становлення індивіда ці зміни раптово вибухають, розвиваються бурхливо і швидко, призводячи до глибоких наслідків. Цей психологічний феномен позначений поняттям “вікові кризи”.

Вікові кризи — особливі, перехідні періоди розвитку людини, які характеризуються психологічними змінами і нею переживаються.

У сучасній психології ще не вироблено єдиного погляду на віковікризи. Одні дослідники вважають їх ненормальним, болісним явищем,результатом неправильного виховання, інші — вбачають у кризахконструктивну функцію, вважаючи їх закономірним, неминучим явищем.

Очевидно, більшу рацію мають ті, хто називає вікову кризу природним явищем, оскільки протягом життя її переживають усі люди. За своєю суттю вона є внутрішнім конфліктом з приводу життя, його сенсу, головних цілей і шляхів їх досягнення. Переживання людиною кризи тісно пов'язане з глибиною і гостротою усвідомлення кризового стану, з рівнем особистісної зрілості, із здатністю її до рефлексії. Вікова криза визріває всерединіособистості, настання її спричинюється тим, наскільки людина засвоїлавсе, що необхідно було опанувати на певному віковому етапі.

Традиційно виокремлюють кризи дитинства, підліткового, юнацького,похилого віку, зрілості. Крім кризових періодів, психологія вивчає кризові стани. Щодо них теж побутують різні погляди. Наприклад, сучасний вітчизняний психолог Наталія Максимова виокремлює такі кризові стани у підлітковому віці: філософська інтоксикація (інтенсивна інтелектуальна діяльність, спрямована на самостійне розв'язання “вічних” проблем — сенсу життя, призначення людства тощо); криза втрати сенсу життя (супроводжують її висновки про безглуздість життя взагалі, що підвищує ризик підліткового суїциду); афективно-шокові реакції (виникають у відповідь на зовнішню психотравмуючу ситуацію — напад бандитів, смерть родичів тощо, тривають, як правило, недовго і можуть спричинити реактивну депресію, посттравматичний стрес).

Зміни в організмі людини, а періодизація соціального розвитку спирається на особливості взаємодії індивіда з соціумом на різних етапах його життя, тобто на міру його включення в суспільну діяльність та соціальні контакти, особливості засвоєння соціального досвіду і відтворення соціальних зв'язків. Тому вона має дещо інші вікові межі. Наприклад, згідно з періодизацією психічного розвитку, старший підлітковий вік і ранній юнацький вік належать до різних вікових періодів, а згідно з періодизацією соціального розвитку — до єдиного маргінального (перехідного) періоду соціалізації.

За твердженням Е. Еріксона, протягом життя людина переживає вісім психосоціальних криз (рис. 4), які є специфічними для кожного вікового періоду, а їх сприятливий або несприятливий перебіг зумовлює розвиток особистості в соціумі (нормальну чи аномальну лінію):

криза довіри —недовіри (перший рік життя);

автономія — сором та сумніви (два — три роки); ініціативність — почуття провини (три — шість років);

працьовитість, старанність — комплекс неповноцінності (сім — дванадцятьроків);

особистісне самовизначення, ідентифікація — індивідуальна

сірість, конформізм (дванадцять — вісімнадцять років); інтимність,

комунікабельність — ізольованість, замкненість на собі (близько двадцяти років); турбота про виховання

Кризи

нового покоління — “занурення в себе” (тридцять — шістдесят років);

задоволення від прожитого життя — відчай (за шістдесят). У контексті цієї концепції становлення особистості є зміною етапів, на кожному з яких відбувається якісне перетворення внутрішнього світу індивіда, змінюються його стосунки з навколишнім середовищем, а криза вікового розвитку — деяким узгодженням індивідуальних, біологічних чинників із соціальними. Саме в кризові моменти загострюється боротьба між позитивною та негативною ідентичністю, що може спричинити аномальну лінію розвитку.

5.Вихіднимиданими для розробкиконструкціївиробу є величини розмірних ознак, які визначають розміри одягу, відповідні прибавки, а також відомості про силуєт, форму, покрій.

Побудову первинного креслення конструкції розпочинають розпочинають з розробки основних деталей – пілочки та спинки. Потім будують деталі рукава та нижнього коміра відповідно до ділянок основних деталей. На основі креслення розробляють конструкції інших деталей – підборта, верхнього коміра, дрібні деталі (клапани, хлястики, пати, кишені тощо.)

Конструювання складається з таких процесів:

1.Вимірювання та уточнення вихідних даних, визначення основних розмірів виробу(ширини основних ділянок пілочки, спинки, пройми, загальної ширини) та довжини виробу за допомогою побудови базисної сітки.

2.Побудово креслення основи, тобто нанесення на базисну сітку верхніх контурних (основних) ліній.

3.Нанесення решти ліній (низу, борта, кишень тощо) для одержання первинного креслення.

Базисна сітка – це сукупність горизонтальних і вертикальних ліній, які визначають основні розміри виробу. Статура людини симетрична відносно сагітальної площини, тому конструкція розробляється на одну половину.

Розглянемо вертикальні лінії сітки креслення.

1. Лінії АН відповідає положенню грудей (лінії напівзаносу борта).

2. Лінії А₁Н₁ відповідає положенню хребта (середня лінія спинки).

3. Лінія Т₂ а відповідає положенню переднього кута під пахової заглибини(передня межа пройми).

4. Лінія Т₃а₁ відповідає положенню заднього кута під пахової заглибини(задня межа пройми).

Розглянемо горизонтальні лінії сітки креслення:

1.Лінія Аа і А₁а₁ – лінія горловини.

2.Лінія ГГ₃ – лінія грудей.

3. Лінія ТТ₁ – лінія талії.

4.Лінії СС₁ – лінії стегон.

5. Лінія НН₁ – лінія низу.

Всі креслення конструкцій будуються без припусків на шви. На підгин низу враховуються лише величини прибавок на волого- теплову обробку, які проектують для створення форми на окремих ділянках конструкції. Величини прибавок та розмірні ознаки обираються з таблиць.

Конструювання сукні

Основним плечовим виробом є сукня. Стр.66,64

Розглянемо конструювання сукні розміром 164-96-104.

Конструювання базисної сітки для цієї сукні зображено на стр.67

Мірки:

Сш=18,2см; Дтп₁=44,1;

Сг=48,0; Вг=27,0;

Ст=38,0; Впкп=24,5;

Сс=52,0; Шс=18,3;

Шг₁=21,54 Дтс=40,3;

Шг=17,3; Впкс=43,9;

Цг=10,0; Вб=20,4;

Шп=13,3; Оп=30,3;

Др=61,0; Окул.=25,0;

Дтс₁=42,9; Дс=70 см.

Прибавки:

Пг=4,0см; Пшг=0,5см;

Пт=2,0; Пшс=1,0;

Пс=1,0; Поп= 6,0.

Побудова базисної сітки:

1. Будуємо прямий кут з вершиною в т. А. Визначаємо положення лінії грудей: АГ=Вг; АГ=27 см.

2. Положення лінії талії дорівнює: АТ=Дтп; АТ=44,4 см.

3. Положення лінії стегон: ТС=18-20 або за знятою міркою.

4. Положення лінії низу дорівнює:ТН=Дс; ТН=67,0 см.

5. Положення точки центра грудей: ГЦ=Цг; ГЦ=10 см.

6. Визначаємо ширину пілочки по лінії грудей: ГГ₁= Шг₁+ Пшг₁; ГГ₁=21,5+0,5=22см.

7. Обчиял.ємо і викреслюємо ширину пройми: Г₁Г₂=(Сг₃+Пг)- [(Шг₁+Пшг₁)+(Шс+Пшс)];

Г₁Г₂=(48+3)-[(21,5+0,5)+(18,3+1)]=51-41,3=9,7 см.

8. Означуємо ширину спинки: Г₂Г₃=18,3+1=19,3 см.

9. Перевіряємо побудовану базисну сітку: Г₁Г₃=Сг₃+Пг =48+4=52см.

10. Положення лінії горловини спинки:Т₁А₁=Дтс₁; Т₁А₁=42,9см.

З точок Г₁ і Г₂ проводимо вертикалі до перетину з лінією талії, що розташована внизу, і з лінією горловини, розташованою вгорі.

Білет № 8