9. Пальна суміш, вимоги до її складу. Будова і робота найпростішого карбюратора.

Основним паливом для сучасних карбюраторних двигунів є бензини. Добувають їх з нафти. Бен­зин являє собою суміш рідких вуглеводнів, які мають різну тем­пературу кипіння. Основні властивості бензинів, що характе­ризують їх придатність для автомобілів, — випаровуваність, стійкість проти детонації, вміст сірки та інших домішок.

Випаровуваність бензину залежить від фракційного складу, тобто кількісного співвідношення в ньому вуглеводнів з різними температурами кипіння, й оцінюється за температурами почат­ку кипіння бензину і перегонки 10 і 90% його маси.

Стійкість бензину проти детонації визначає при­датність бензину для двигунів з високим ступенем стиску. Ця властивість визначається октановим числом бензину. Чим вище октанове число бензину, тим більший ступінь стиску двигуна.

Домішки сірки, що потрапляють у бензин з нафти, спричи­няють виникнення під час згоряння сірчистих з’єднань, які підсилюють корозію деталей двигуна.

Для автомобільних двигунів застосовують бензин марок А-72, А-76, А-80, А-92, АИ-93, А-95 і АИ-98. Цифри означають октанове число

Суміш розпиленого палива, яке частково випаровується, з повітрям, що поступав в циліндри під час роботи двигуна, називається пальною сумішшю. Після того як вона змішається всередині циліндра а відпрацьованими газами, які залишилися від попереднього робочого циклу (залишковими газами), її називають робочою сумішшю.

Для повного згоряння 1 кг бензину потрібно близько 15 кг (або 12 м³) повітря. Цю кількість повітря називають теоретично необхідною, а суміш, яка містить таку кількість повітря,— нормальною. Суміш, яка містить понад 15 кг, але не більше 17 кг повітря на 1 кг палива, називають збідненою, а суміш, в якій понад 17 кг повітря — бідною. Суміш, що містить на 1 кг палива менше 15 кг, але не менше 12 кг повітря, називається збагаченою, а менше 12 кг — багатою.

У корпусі най­простішого карбюратора розміщені поплавцева 6 і змішувальна 1 камери. Поплавець 8, який діє на голчастий клапан 7, підтримує в поплавцевій камері постійний рівень палива. Отвір сполучає поплавцеву камеру з атмосферою.

У верхній частині змішувальної камери розміщено вхідний повітряний патрубок, у середній встановлено дифузор, який має звужений прохідний пере­різ (горловину), а в нижній частині (вихідному патрубку) — заслінку, що називається дроселем. Вона кріпиться на валику, що проходить через отвори у стінках змішувальної камери.

Дросель можна повернути в потрібному напрямі за допомогою важеля, який розміщений на кінці валика. Вихідний патрубок змі­шувальної камери з’єднується з випускним трубопроводом двигуна за допомогою фланця.

Коли двигун працює, атмосферне повітря, що засмоктується у циліндри під час тактів впуску, проходить через змішувальну камеру, в якій, як і в циліндрах, утворюється розрідження, що дорівнює різниці тисків атмосферного і в змішувальній камері. Відомо, що під час руху рідини або газу по трубопроводу їх тиск у звужених ділянках знижується, а швидкість збільшує­ться

Внаслідок різниці тисків — атмосферного в поплавцевій камері і зниженого в дифузорі — паливо витікає з отвору роз­пилювача і розбризкується потоком повітря, яке проходить через дифузор.

Істотним недоліком описаного карбюратора є те, що він не забезпечує необхідного складу пальної суміші на різних режи­мах роботи двигуна: під час запуску; на малих частотах холос­того ходу; на неповних і повних навантаженнях; під час різко­го відкривання дроселя.

Щоб приготувати пальну суміш потрібного складу для всіх режимів роботи двигуна у карбюраторах, установлених на сучасних автомобільних двигунах, передбачають пусковий пристрій, систему холостого ходу, головну дозуючу систему, прискорювальний насос і економайзер.

Пусковий пристрій забезпечує утворення в карбюраторі багатої суміші, потрібної для легкого запуску холодного двигу­на. В більшості карбюраторів це повітряна заслінка, розміщена в повітряному патрубку.

Система холостого ходу забезпечує утворення збагаченої суміші, потрібної для стійкої роботи двигуна на малих часто­тах холостого ходу.

Головна дозуюча система готує збіднену суміш, яка забезпечує економну роботу двигуна під час навантаження.

Прискорювальний насос збагачує пальну суміш під час різ­кого відкривання дроселя, що поліпшує “прийомистість двигуна”, а економайзер — при повному навантаженні з метою дістати від двигуна максимальну потужність.