1.9. Життєвий вибір особистості

В особистісному бутті є таке утворення, що іманентно забез­печує рух уперед, розвиток, зростання. У самому процесі побудови

Сучасна психологія особистості

особистістю свого життєвого світу закладено можливість транс­формування як індивідуально-психологічних, так і соціокультурних змістів у їхніх взаємопроекціях; можливість змін як психологічного простору, так і психологічного часу та їхнього взаємозв'язку. Цим ключовим світопороджувадьним утворенням є здатність особистості вибирати.

Ситуація вибору є ситуацією трансцендування, тобто, за визна­ченням М.К. Мамардашвілі, вихода людини за дану їй стихійно й на­турально ситуацію, за її природні якості. "Людина не може вискочити зі світу, але на край світу вона може себе поставити". І ставить вона себе на цей край саме під час усвідомлення необхідності вибирати.

Потреба у здійсненні життєвого вибору передбачає незадоволе­ність своєю сьогоднішньою світобудовою, способом життя, його про­дуктивністю. Вибір насувається, коли нестерпною стає невіра у себе, у власні можливості, які чомусь не реалізовуються.

Життєвий вибір - це зважене, свідоме рішення, яке визначає головну стратегію життєздійснення. Це довільний акт, що на певному етапі життєвого шляху формує напрямок подальшого розвитку. Власне в акті вибору експлікується, виявляється суб'єктність як така. Якщо людина уникає вибору, не робить його вчасно, вона потрапляє у кризову жит­тєву ситуацію, яка все одно примушує її опинитись перед цим самим вибором, але вже у максимально загостреній, екстремальній формі.

Згідно Дж.Келлі людина обирає для себе ту альтернативу, яка, на її думку, сприятиме розширенню та більшій визначеності її світу. Вибір має відношення передусім до людських дій, а не до зовнішніх подій життя, тому людина може впливати на події лише через зміни самої себе, через перетворення своїх конструктів.

У контексті проблеми особистішого вибору важливим стає так зва­ний діалоговий тип особистості, відкритої, креативної, орієнтованої на довіру іншому, схильної до досягнення стійкої інтерсуб'єктивної згоди. Особистість не може розвиватися поза значущих стосунків, що склада­ють психологічний простір життєвого світу. Такі її характеристики як ко-мунікативність та аналогічність є ключовими для діяльності вибирання. Ситуацію життєвого вибору можна розглядати як ситуацію зу­стрічі, про яку далеко не завжди можна сказати, чи є вона бажаною, корисною, значущою. Кожний вибір є спробою ризикувати, експе­риментувати із собою та власним життям, спробою по-справжньому творити свій новий життєвий світ.

1. Соціально-психологічна природа особистості

Вибір обмежує і, обмежуючи, спрямовує. Спрямовуючи активність особистості, вибір її мотивує, тобто енергетично забезпечує (або за певних умов не забезпечує) подальші світоперетворення.

Екзистенціальний підхід тлумачить творче самоздійснення як вільний вибір, як постійне розв'язання проблемних ситуацій. На пев­ному етапі саморозвитку незадоволеність особистості її актуальним існуванням стає неможливо вгамувати. "Передвиборний стан" є хао­тичним станом неприйняття свого життєвого світу і самого себе.

Самостійність - перша й найважливіша характеристика екзистен­ціального вибору, на думку М. Папуша. Здатність спиратися на себе є однією з необхідних умов справжнього спілкування і співробітни­цтва. Якщо її немає, то замість справжнього спілкування виникають різні форми взаємної маніпуляції.

Класики гуманістично-екзистенціальної психології велику ува­гу приділяють проблемі інтенціональності, в якій яскраво звучить суб'єктність. Так, Р. Мей вважає,що лише зустріч лице в лице зі своєю інтенціональністю може сприяти прийняттю рішення у зовнішньому світі. Інтенціональність базується на смисловій матриці, яка лише де­якою мірою є індивідуальною, створюючись у межах людської історії і мови. У понятті смислової матриці поєднуються внутрішні (бажан­ня, воля, рішення) і зовнішні, історико-культурні детермінанти, що забезпечують діяльність вибирання.

Самоорганізація особистістю власного життя є упорядковуванням його спонтанності шляхом вибору напрямку руху за заданими крите­ріями оптимальності. Критерії ці є системою різноякісних фільтрів, в основі яких лежать такі апріорії як психологічний простір, психо­логічний час, розвиток. Йдеться про просторово-часову структуру життєвого світу у її динаміці.

Життєвий вибір є механізмом кардинальної трансформації жит­тєвих смислів, джерелом особистісних трансформацій, процесом розгортання життєвих задумів та структурування відповідно до них власних перспектив.

Можна говорити про такі критерії готовності і спроможності роби­ти життєво важливі, екзистенційні вибори:

• еволюційно-самоорганізаційний (переструктурування особис­тістю власного життя як динамічне упорядкування його спонтанності шляхом вибирання напрямку руху за параметрами оптимальності);

Сучасна психологія особистості

• психосемантичний (вибір нових форм та способів чергових пе-реінтерпретацій набутого досвіду за параметрами зрозумілості, зруч­ності, несуперечливості);

• суб'єктний (актуалізація здатності відповідати за себе і своє жит­тя, інтернальності, самостійності при екстреному прийнятті важливо­го рішення);

• структурно-функціональний (розробка індивідуально-специфіч­них технік буття, що полегшують, стандартизують діяльність виби­рання);

• знаряддєво-операціональний (розвиток здатності розпочинати вибір, переходити від етапу до етапу в діяльності вибирання, досягати нового якісного рівня життєтворення, долаючи різноманітні усклад­нення старту, помилки вибирання тощо).

Наступні ключові психологічні детермінанти особистісного вибо­ру впливають на його вірогідність, ефективність, корисність, полег­шуючи прийняття та втілення життєво важливого рішення:

• стан самоорганізації особистості, що має потенціально нескін­ченне число ступенів свободи;

• наявність несуперечливого інтерпретативного комплексу, нара-тивного модусу саморозуміння та побудови власного життя як тран­слятора набутого індивідуального досвіду, багато в чому відтворюю­чого досвід спільноти;

• спрямованість на пошук ідеальної траєкторії життєвого шляху, траєкторії особистісної еволюції шляхом удосконалювання засобів сприймання і переробки інформації, оптимізації самопізнання, наси­чення його творчими механізмами.

Доцільно виділити такі етапи здійснення життєвого вибору, що є елементами його структури.

На першому етапі пробудження інтенційності, відмови від звич­них стереотипів, коли сьогодення перестає влаштовувати, людина переживає розчарування, втрату застарілих надій та спрагу до змін. "Передвиборний стан" є хаотичним станом неприйняття свого життє­вого світу і самого себе. Відкритість особистості дозволяє зовнішнім і внутрішнім впливам вивести її зі стану рівноваги, порушити стару си­метрію і порядок. Саме цей специфічний нерівноважний, асиметрич­ний, неупорядкований стан сприяє старту діяльності самообирання, актуалізації нового "я-ідеального".

Другий етап характеризується плинним співвіднесенням "я-іде­ального" та "я-реального". Постаючий образ бажаного майбутнього

1. Соціально-психологічна природа особистості

стає енергетичним забезпеченням процесу пошуку та аналізу альтерна­тив, диференціації приорітетів. У точці біфуркації особистісна система немовби «коливається» перед вибором свого майбутнього шляху роз­витку, поки раптом не вибирає найбільш сильну і швидку флуктуацію. У цю мить утворюється зародок нової структури, що швидко, за до­помогою хвиль концентрації захоплює й організовує всю особистість. Новоутворена структура є надзвичайно чутливою до зовнішніх впли­вів, особливо таких, що узгоджуються з її власними характеристиками. Це так називана резонансна чутливість, сензитивність.

На третьому етапі відбувається синтез віднайдених стратегій ці-ледосягнення, що сприяє кардинальній трансформації "я-реального", виникненню оновленої світобудови та появі перших абрисів нового "я-ідеального". Відповідальність за зроблений вибір лягає на вну­трішню взаємодію між елементами особистості як нерівноважної системи, деякі з яких конкурують, а деякі перебувають у стані коо­перації. Рівнодіюча цих причин, їх суперпозиція і визначає кінцевий результат. В ід коригований життєвий задум набуває визначеності, необхідної для розгортання нового витку життєздійснення.

Неспроможність до життєвого вибору - це нездатність визначення альтернатив (яких далеко не завжди тільки дві: правильна і хибна, їх може бути більше), нечітке їх усвідомлення, складності з самостій­ним визначенням критеріїв вибору та непроявлена потреба змінюва­тися. Серед показників неспроможності вибирати - непропорційно великий час, потрібний людині для вибору у складній, проблемній ситуації, та нерозвинена здатність навчатися, засвоювати досвід своїх помилок. Міра особистісної дисгармонійності також істотним чином впливає на спроможність людини робити адекватні й своєчасні ви­бори.

Вибірання є дієвим прогнозуванням. Синергетика свого часу пока­зала, що навіть у досить простих системах є свій горизонт прогнозу. Є такий горизонт і у кожної особистості. Навіть дуже детальне вивчення зовнішніх та внутрішніх детермінант вибору не забезпечить прогнозу його результатів для особистості, якщо невідомою залишаться сама логіка душевного життя, логіка плинного досвіду, логіка світопобудо-ви і світоперетворень.

Роблячи ключові життєві вибори, особистість розпочинає нові причинно-наслідкові ряди, наприклад, ряд професійної чи сімейної самореалізації. Вибір дає можливість по-справжньому свободної

Сучасна психологія особистості

причинності, можливість самовизначення причин, коли суб'єктність звучить особливо голосно.