4.3 Рівні самосвідомості

Говорячи про рівні самосвідомості, які кожен може поступово у себе розвивати, слід назвати самовідчуття, самопочуття, самоспосте­реження, самоаналіз та самоконтроль.

Розпочнемо з найпростішого - з самовідчуттів. Зовсім не так лег­ко, як спочатку здається, чітко визначати, які саме відчуття ви спо­стерігаєте у себе в даний момент. Передусім їх відразу переживається чимало, до того ж серед них є дуже важливі на даний момент і вторин­ні, не такі значущі, є приємні і не дуже, ті, в які хочеться занурювати­ся, і ті, про які краще відразу забути. У більшості випадків відчуття швидко змінюються, перетікають одне в одне, як хмаринки на небі, і відстежити їхній рух не вдається. До того ж заважають звичні думки, спогади, плани, які не дають зосередитися на теперішньому моменті

життя.

Людина відносно легко розрізняє відчуття холоду, голоду, спраги, напруження, загального дискомфорту, болю у певних частинах тіла, якщо ці відчуття набули певної сили, стійкості, інтенсивності, заво­лоділи її увагою. Вона знайома і з позитивними відчуттями, що су­проводжують насолоду, задоволення, внутрішній спокій, закоханість, натхнення. Вона говорить про відчуття легкості, свіжості, про крила за спиною. Опис відчуттів нерідко супроводжується появою візуаль­них образів, порівнянь, метафор.

Сучасна психологія особистості

Саме відчуття нерідко несуть таку важливу для самоусвідомлю-вання, для розуміння себе і своїх стосунків інформацію. Вони можуть здаватися дуже простими, але увага до того, що живе всередині кож­ного з відчуттів, пильність до нюансів, бажання дізнатися, що за ни­ми стоїть, дуже допомагають самоаналізу. Якщо навчитися відчуття відстежувати, прислухатися до їхніх повідомлень, не поспішаючи їх гальмувати, відволікатися, заспокоювати себе, можна дізнатися чима­ло новин про власне внутрішнє життя, кожного разу розуміючи щось несподіване, цікаве, важливе і актуальне.

Схильна до інтроспекції людина кожного ранку, тільки прокинув­шись, зосереджується на своїх відчуттях, обираючи серед них най­більш виразне, яскраве, сильне. Вона занурюється, наприклад, у стан бадьорості, радіє відчуттям активності, енергійності, що його супро­воджують, їй важливо зрозуміти, де саме в її тілі живе, де локалізу­ється це відчуття. Інколи вона уявляє його в якомусь образі, музичній мелодії, в певних пахощах чи танцювальних па. І чим уважніше вона ставиться до таких позитивних самоспостережень, тим стійкішими, наповненішими і кориснішими для неї вони стають. Адже кожне від­чуття несе свій емоційний заряд, свою інформацію, кожне говорить щось особливе і цінне.

Наступний рівень самоусвідомлювання пов'язаний з самопочут­тям, що на відміну від відчуттів є більш цілісною, інтегративною та відносно стабільною характеристикою загальної комфортності. Самопочуття складається з цілої низки компонентів, серед яких емо­ційне тло, настрій, стан здоров'я, рівень суб'єктивного благополуччя, глибина самоприйняття, безпосередньо пов'язана з прийняттям лю­дини значущими іншими.

Хороше самопочуття супроводжується енергійним, бадьорим станом, загальним інтересом до навколишньої дійсності, численни­ми планами на майбутнє, бажанням якомога повніше реалізуватися у професії, спілкуванні з близькими і рідними. Погане самопочуття відразу знижує ефективність будь-якої діяльності, гальмує творчі ідеї, приводить до падіння самооцінки, виснаження, апатії. При втомі, на­пруженні, стресі, професійних невдачах, сімейних конфліктах, появі перших ознак соматичного захворювання самопочуття зазвичай по­гіршується.

При самоусвідомлюванні важливо зрозуміти не лише загальну ва­лентність самопочуття (позитив-негатив), а й його витоки, причини. Бажано уважно проаналізувати, коли саме самопочуття змінилося,

4. Соціально-психологічні виміри ставлення особистості до себе що накопичувалося, що було останньою краплею. Крім поганого на­строю що ще реально трансформувалося? Інколи важливо пригадати, коли раніше самопочуття вже було таким поганим і як тоді вдалося його покращити. Внутрішня цілеспрямована робота з власним само­почуттям покращує не лише настрій чи фізіологічний стан, але й піз­навальну активність, адаптивність, стосунки з оточенням.

Важко уявити самосвідомість без самоспостереження, що визнача­ється як пильність по відношенню до будь-яких проявів внутрішнього життя. Самоспостереження дозволяє людині відстежувати, фіксувати, осмислювати власні переживання, потаємні думки, малоусвідомлю-

вані мотиви вчинків.

Розвиток самоспостереження відбувається завдяки соціальному середовищу. Навіть наодинці з собою молода людина уявляє представ­ників референтної групи, значущих інших, намагаючись побачити себе їхніми очима. Під час реального спілкування із своїм оточенням вона спостерігає різноманітні способи реагування, емоційні прояви, динаміку внутрішніх станів людей різного віку, представників різних етносів, релігій, професій. Саме так вона поступово навчається ба­чити і власні бажання, потяги, домагання, імпульси. Набутий досвід допомагає все більш адекватно інтерпретувати отримані шляхом са­моспостереження дані.

Результатами самоспостережень юнак нерідко ділиться з близькою подругою чи другом, зі своїми рідними, з коханою людиною. Довірчі стосунки безумовно передбачають такий дискурс взаємно відкритого спілкування, в ході якого самопізнання поглиблюється, самооцінка коригується, способи тлумачення отриманих даних удосконалюють­ся.

Самоспостереження представляються у листах та телефонних роз­мовах, де людина описує себе конкретному адресатові чи слухачеві. Вони також стають підґрунтям художніх творів, зокрема віршів, пі­сень, автопортретів, автобіографій. Про адекватність самоописів не завжди є сенс говорити, оскільки автор такого автонаративу свідомо чи несвідомо хоче презентувати себе у більш вигідному світлі. Але їх значення для розвитку самосвідомості важко переоцінити.

Складнішим рівнем самоусвідомлювання стає самоаналіз як ког-нітивне, раціональне самопізнання. Самоаналіз базується на увазі людини до своїх відчуттів, до загального самопочуття, на розвитко­ві навичок самоспостереження. Його також можна спостерігати в

Сучасна психологія особистості

автобіографічних текстах. Базуючись на самоаналізі, письменники нерідко створюють не лише біографічні, а й інші глибокі й оригіналь­ні праці.

Набуваючи самостійності, поступово автономізуючись від значу­щих інших, людина починає не лише спостерігати, а й більш глибоко досліджувати себе. Вона порівнює свої дії з діями інших, оцінює свої наміри, плани, досягнуті результати, формулює умовиводи, робить висновки. Саме завдяки самоаналізу асимілюється набутий досвід, і людина стає більш зрілою, відповідальною. Комунікативна компе­тентність також набувається шляхом активного використання самоа­налізу, спрямованого на вивчення специфіки встановлення контактів, уникання конфліктів, підтримання доброзичливої атмосфери в групі. Без розвиненого самоаналізу неможливо ефективно коригувати влас­ну поведінку, моделювати бажане майбутнє, формувати Я-концепцію, скеровувати особистісне зростання.

Щоправда, самоаналіз інколи стає надмірним. Постійні само-занурення для декого набувають надцінності, і тоді живі стосунки, конкретна діяльність відступають на задній план. Реальне „Я" може в таких випадках викривлюватися до невпізнанності, поведінка може ставати майже дезадаптивною, оскільки імпліцитні попередні припу­щення, фіксовані жорсткі настанови заважають людині бачити дій­сність такою, якою вона насправді є. Самоаналіз є дуже суб'єктивним процесом, він рідко оперує з об'єктивними величинами, чи то при­крашаючи образ себе аж до нарцисичної самозакоханості, чи прини­жуючи себе і зосереджуючись передусім на недоліках.

Інструментом оптимізації самоаналізу стає самоконтроль. Без ви­мог суспільства по відношенню до людини, без очікувань значущого оточення самоконтроль не мав би підстав для формування. Лише наявність створеного соціумом еталону, з яким людина себе порів­нює, дає людині змогу усвідомлювати і контролювати процес власної життєдіяльності. Здатність людини до самоконтролю є не лише свід­ченням розвинутості її регулятивних властивостей, зрілості вольової сфери, а й вагомим показником її адекватності, адаптованості, соціа-лізованості.

Самоконтроль дозволяє не лише порівнювати та аналізувати, а й змінювати, вдосконалювати, коригувати і свої вчинки, і значущі сто­сунки, відстежуючи власні емоційні реакції, гальмуючи негативні імпульси, вибираючи оптимальний спосіб поведінки. Коли зовніш­ні обставини стають несприятливими, дезорганізують діяльність,

4. Соціально-психологічні виміри ставлення особистості до себе

порушують емоційну рівновагу, самоконтроль дозволяє зосередити­ся, сконцентруватися та мобілізувати себе на подолання перешкод.

Водночас зайвий самоконтроль, яким зловживають деякі люди, об­межує свободу особистості, не дає їй змогу побути у стані Дитини, відчути себе спонтанною, легкою, вільною. Такий самоконтроль виникає як внутрішній захист, коли людина чогось побоюється, у чомусь невпевнена і хоче все наперед передбачити. Лише тривале са­моспостереження допоможе зрозуміти справжні причини надмірних самообмежень або, навпаки, внутрішньої анархії, дискомфорту, що виявляється у знятті всіляких гальм.