Висновки до розділу

У другому розділі було розглянуто аналітичний стан фондового ринку України за останні роки, особливості функціонування фондового ринку і проаналізовано інвестиційну привабливість акцій українських емітентів.

На даний момент комісією зареєстровано 96 випусків облігацій підприємств на суму 20,16 млрд. грн. Порівняно з аналогічним періодом 2013 року обсяг зареєстрованих випусків облігацій підприємств збільшився на 5,33 млрд. грн.

Показник обсягу залучених інвестицій в економіку України через інструменти фондового ринку протягом січня-червня 2014 року становив 43,67 млрд грн. Порівняно з аналогічним періодом 2013 року обсяг залучених інвестицій в економіку України через інструменти фондового ринку зменшився на 13,09 млрд грн.

Протягом січня-червня 2014 року обсяг зареєстрованих Комісією випусків сертифікатів КУА АІФ становив 16,18 млрд грн. ща менше на 2,28 млрд грн. порівняно з даними за аналогічний період 2013 року.

Також обсяг зареєстрованих випусків акцій КІФ протягов січня червня 2014 року становив 2,33 млрд грн. що більше на 365,01 млн грн. порівняно з даними за аналогічний період 2013 року.

Обсяг біржових контрактів з цінними паперами на організаторах торгівлі збільшився на 16,96% (або на 31,28 илрд грн.).

Обсяг біржових контрактів з цінними паперами на організаторах торгівлі на вторинному ринку становив 91,28% від загального обсягу біржових контрактів протягом зазначеного періоду.

3. Проблеми та напрямки поліпшення розвитку фондового ринку України

3.1. Іноземний досвід в регулюванні фондового ринку

Досвід регулювання фондового ринку в США Для США (а також Великобританії, Канади, Австралії) характерна англосаксонська модель фондового ринку. Англосаксонська модель характеризується наступними особливостями: • Джерело інвестицій основним джерелом інвестицій в реальний сектор є фондовий ринок (частка банківських кредитів у фінансуванні скорочується). • Інструменти фондового ринку найбільш великим сегментом ринку цінних паперів стає ринок акцій, боргові інструменти починають носити підлеглий характер - частковий характер фондового ринку (60-90% ВВП формує вартість акцій, цінних паперів з нефіксованим характером отримання доходу). • Учасники фондового ринку характерно більшу відділення комерційних банків від ринку корпоративних цінних паперів, страхових продуктів та ін. фінансові інститути є більш спеціалізованими в порівнянні, наприклад, з моделлю універсальної банківської справи в Німеччині і в цілому в континентальній Європі. Широко використовується концепція спеціалізованих банків (наприклад, інвестиційних банків, тобто брокерсько-ділерських компаній). • Структура власності вище частка роздрібних інвесторів і представляють їх інститутів колективного інвестування; нижче частка власності держави і великих корпоративних структур або банків, найменшу участь держави у регулюванні економіки країни; істотно менше значення у складі акціонерних капіталів мають контрольні пакети. Спостерігається висока ступінь дробности у власності на акціонерні капітали. • Ступінь відкритості ринку велика відкритість, менше обмежень на рух капіталів, на конвертованість валюти, вільніше доступ іноземних емітентів, інвесторів та фінансових посередників. При цьому на лібералізованих ринках виникає сильний державний нагляд, забезпечує чесне ведення бізнесу та зниження ризиків. Виникає стійка тенденція до диверсифікації структури фінансового ринку, до зростання його обсягу, до позитивній кон'юнктурі цін, до зниження ризиків, виникнення нових сегментів та інноваційних фінансових продуктів. Ринок цінних паперів стає масовим, ліквідним, він все більшою мірою набуває міжнародного характеру. Особливість американського фондового ринку - "велика китайська стіна", яка відокремлює банки від біржі. До кінця XVI століття англійські колонії в Північній Америці перебували в тісному економічної залежності від метрополії. Не було ні своєї грошової одиниці, ні однієї кредитної установи. У 1781 р. під час війни за незалежність у Філадельфії був заснований акціонерний банк з капіталом 400 тис. дол. У тому ж році був заснований урядовий банк. До 1810 р. число банків зросло до 82. У тому ж році за наполяганням Конгресу державний банк був закритий, а ініціативою комерційних банків дано повний простір, у тому числі в області емісії банківських білетів, що відігравало позитивну роль в умовах активної територіальної експансії на дикі території і певної ізольованості новостворених центрів. Своєрідними, властивими США установами були виникли в 1860 р. особливі кредитні товариства, спочатку займалися виключно страхуванням, але пізніше отримали дозвіл приймати внески і видавати позички. Банківськими установами були і ощадно-позичкові товариства, не обмежувалися тільки прийомами вкладів, а видавали позички, в тому числі іпотечні. Англійський досвід з'явився тією відправною точкою, на основі якої розвивався американський ринок цінних паперів. Основи системи регулювання фондового виникли у Великобританії півтора століття тому, що не могло не сприяти стабільному розвитку цього сектора економіки. Англійське законодавство створило принциповий прецедент фондового права - основою його основ стало забезпечення доступу потенційних інвесторів до інформації про емітента. Всі інші обмеження та регулюючі норми розглядалися як похідні цього базового підходу. Англійський досвід фондового нормотворення прищеплювався на американському ґрунті з тією лише різницею, що у Великобританії регулювання ринку цінних паперів спочатку вважалося прерогативою центральних властей, а в США довгий час належало до компетенції влади окремих штатів. Американські банки, так само як і банки інших розвинутих країн, значною мірою контролювали ринок цінних паперів. Контроль банків поширювався і на Нью-Йоркську фондову біржу, на якій банки диктували курс належали їм цінностей. Однак після Великої депресії 30-х рр. XX ст. в США були прийняті радикальні заходи в цьому відношенні. Згідно з законом Гласса-Стігала, прийнятим в 1933 р, комерційні банки були позбавлені права брати участь в емісії приватних акцій і облігацій, за винятком ряду випадків володіти цими цінними паперами тощо Основне місце в американській економіці зайняв великий корпоративний бізнес, структурно представлений переважно акціонерними холдингами. Отже, найважливішими інструментами організації американського підприємництва ставали ті, що використовувалися на фондовому ринку. Основними особливостями ринку цінних паперів США є: 1. Висока частка акціонерного капіталу (облігації та акції на ринку відносяться як 4: 3). 2. Велике значення інвестиційних фондів та інших колективних інвесторів. Характерно наявність кредитних спілок, ощадно-ощадних інститутів, а також взаємних фондів грошового ринку - комерційні банки, позиково-ощадні асоціації, страхові компанії, ощадні банки, фінансові компанії, інвестиційні компанії, кредитні спілки, приватні пенсійні фонди, державні пенсійні фонди, взаємні фонди грошового ринку. Кожен фінансовий інститут виконує ключову макроекономічну завдання - створення депозитів, тобто грошей, причому в основному у вигляді цінних паперів. Для цього постійно зміцнюються діючі фінансові інститути і створюються постійно нові, як, наприклад, з 1970р. - взаємні фонди грошового ринку. 3. Дефіцит бюджету фінансується тільки шляхом випуску цінних паперів. 4. Низька частка прямого банківського кредиту (25-30%) у фінансуванні народного господарства (низька частка участі банків). Як наслідок, на ринку цінних паперів США переважають небанківські інвестиційні інститути, частка банків у фінансових активах знижується. 5. Велика ступінь свободи його діяльності, більша незалежність від державних органів управління. Її велика незалежність і приватний характер володіння його і визначають модель побудови фондового ринку США. Зокрема, це проявляється у функціях і структурі Федеральної Резервної Системи, яка виконує функції Центрального банку. Особливістю її є приватна, недержавна форма власності всієї Федеральної Резервної Системи. У США особливості системи регулювання фінансового ринку визначаються загальною специфікою американської політичної культури, для якої характерно в принципі негативне ставлення до центрального регулювання, що відбилося в американському варіанті федералізму, згідно з яким окремі штати зберегли певну правову автономію. Ці тенденції є наслідком загальної орієнтації на механізми вільного ринку і опір будь-яким формам регулювання. Однак при цьому на практиці часто регулювання фінансових послуг та фінансового ринку в США розвинений набагато краще, ніж, наприклад, у країнах Європи, оскільки спочатку ставилося завдання адекватним чином компенсувати орієнтацію на принципи вільного ринку. Система регулювання фінансового ринку в США має два рівні - загальнодержавний (федеральний) і на рівні штатів. На державному рівні основними органами є Федеральна резервна система (ФРС) і Комісія з цінних паперів і бірж. Досить складна в США структура банківського нагляду, його проводять Федеральна резервна система, Федеральна корпорація страхування депозитів, Управління контролю грошового обігу, а також наглядові органи окремих штатів. Двадодатковихоргануконтролюютьдіяльністьощаднихустанов (Office of Thrift Supervision і National Credit-union Association). Щобуникнутидублюванняфункційміжцимиорганамиіснуєпевнаузгодженість. Хочавостаннєдесятиріччявсебільшеувагиприділяєтьсядержавномурегулюванню, достатньовеликезначеннямаютьсаморегулівніорганізації (Self Regulated Organisations, SRO), основнимизякихєбіржі NASDAQ і NYSE. Досвід США показовий тим, що органи регулювання кредитного ринку і ринку цінних паперів розділені. Однак у США конфлікт інтересів між цими органами мінімальний, оскільки до моменту початку дії у 1999 р. закону Гремма-Ліча-Блайлі вже були чітко розмежовані кредитні та інвестиційні функції банків. SEC регулює діяльність інвестиційних банків, а діяльність комерційних банків регулюють Федеральна резервна система, Федеральна корпорація страхування депозитів, Управління валютного контролера та ін. Стимулом для розвитку сучасної системи державного регулювання в США стали події кризи 1929 року і "Великої депресії", внаслідок чого було видано закону Гласса-Стігала в 1933 р., згідно якого чітко розділялися депозитні та інвестиційні функції банків. Система з п'яти регулятивних органів в США була створена в 1930-ті роки для забезпечення стабільності фінансового ринку в період економічного спаду. Проте прийнятий у 1999 році закон Гремма-Ліча-Блайлі про фінансову модернізації дозволив створення фінансових холдингів, які можуть надавати усі види фінансових послуг. Ці зміни призвели до того, що Міністерство фінансів США негативно оцінює сучасний стан регулювання фінансових ринків. Фінансова криза, що почалася в США в 2007 р. і переросла в глобальну кризу, ще раз підтвердив, що ця система не відповідає вимогам сучасних ринків з їх складною системою фінансових інструментів, взаємної конвергенцією фінансових посередників і загальною глобальною інтеграцією.