2.3. Особливості функціонування фондового ринку України

Для формування ринку цінних паперів Україна використовувала світову практику й почала створювати свою історію розвитку цивілізованого ринку. З метою комплексного правового врегулювання відносин, що виникають на ринку цінних паперів, забезпечення захисту інтересів громадян України та держави, запобігання зловживанням та порушенням у цій сфері Указом Президента України від 12 червня 1995 p. №446/95 створено Державну комісію з цінних паперів та фондового ринку[2].  Крім того, важливим кроком у даній сфері стало прийняття Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» вiд 23.02.2006 № 3480-IV. Цей Закон регулює відносини, що виникають під час розміщення, обігу цінних  паперів  і  провадження  професійної  діяльності  на фондовому ринку,  з метою забезпечення відкритості та ефективності функціонування фондового ринку.  Відповідно до ст. 2 цього Закону фондовий ринок (ринок  цінних  паперів)  -  сукупність учасників  фондового  ринку  та  правовідносин   між   ними   щодо розміщення,   обігу   та   обліку   цінних   паперів   і  похідних (деривативів). Учасниками фондового ринку можуть бути   емітенти,  інвестори, саморегулівні організації та професійні учасники фондового ринку [1].

Український ринок цінних паперів, незважаючи на його незначні обсяги, має винятково складну та суперечливу структуру державних органів, що здійснюють його регулювання. Ця складність пояснюється такими причинами:

а) змішана (банківська і небанківська) модель ринку цінних паперів і як наслідок – Національний банк і небанківські державні органи в ролі регулюючих інстанцій;

б) масштабна приватизація, за якої значна частина державних підприємств перетворюється в акціонерні товариства, створюються інвестиційні фонди, здійснюється у великих масштабах первинне розміщення акцій приватизованих підприємств, що, у свою чергу, викликає активне втручання в регулювання ринку цінних паперів Фонду державного майна України.

Проте на жаль, теперішній стан вітчизняного фондового ринку не відповідає тій ролі, яку він має відігравати у створенні сприятливих умов для відповідного  стимулювання економічного розвитку. Зокрема це зумовлено  наступними  причинами.

По-перше, непослідовність державної політики щодо фінансового сектору економіки, відсутність єдиної перспективної стратегії його розвитку призводять до того, що усі складові фінансового ринку, у т.ч. фондовий ринок, розвиваються дискретно і фрагментарно. Часті зміни умов здійснення інвестиційної діяльності та нормативно-правового регулювання відповідної сфери не сприяли приходу на фондовий ринок України інституційних інвесторів із довгостроковими інвестиціями.

По-друге, перетворенню фондового ринку України на надійне джерело інвестиційних ресурсів для національної економіки заважає також відсутність привабливого інвестиційного та підприємницького клімату в країні. Міжнародні організації вважають показники інвестиційного клімату в Україні низькими. За результатами  рейтингової  оцінки,  проведеної  Всесвітнім банком, 2009 року Україна займає 142  позицію  із  183  країн  світу. Тому причиною слугує негативний міжнародний імідж України, який склався внаслідок відсутності масових «успішних» інвестиційних історій, які б могли слугувати засобом реклами національного інвестиційного клімату.

По-третє, низькою залишається вага організованого ринку цінних паперів – не більше 10%, що призводить до деформації механізмів ціноутворення на фондовому ринку, виникнення тіньових схем реалізації активів, позбавлення дрібних акціонерів можливості продавати цінні папери за ринковою ціною. Це обумовлено тим, що без котирувань цінних паперів на фондових біржах стає неможливим встановити реальну вартість цінних паперів, якими володіють громадяни, портфельні інвестори та держава. Така ситуація призводить до втрат державного бюджету та зменшує рівень інвестиційної привабливості вітчизняних стратегічних підприємств [4].

По-четверте, структура професійних учасників фондового ринку є надмірно розпорошеною, з великою кількістю складних, інституційно слабких установ. За даними ДКЦПФР, станом на 01.01.2010 кількість ліцензованих професійних учасникам фондовому ринку становила 1806, в тому числі: 737 торгівців цінними паперами; 297 зберігачів цінних паперів; 367 реєстраторів власників іменних цінних паперів; 389 компаній з управління активами інвестиційних інвесторів; 10 організаторів торгівлі на ринку цінних паперів. Крім того, 3 установам видані ліцензії на провадження розрахунково-клірингової діяльності та 3 установам – ліцензії на провадження депозитарної діяльності депозитарію цінних паперів [3].

По-п’яте, розвиток біржової торгівлі в Україні не відповідає сучасним вимогам ринку, особливо в контексті світових глобалізаційних процесів. Протягом усього періоду існування біржі в Україні сприймалися, переважно, як приміщення для проведення аукціонів чи електронне табло для оголошень. Разом з тим, тенденції розвитку світових фондових ринків свідчать, що біржі зміцнили свої позиції та стали багатофункціональними (NYSE-Euronext, Nasdaq-OMX тощо), що сталося, в першу чергу, за рахунок консолідованого розвитку та універсалізації.

По-шосте, нерозвиненим залишається ринок державних цінних паперів. Ліквідність державних цінних паперів на внутрішньому ринку є низькою, попит на них з боку інвесторів та трейдерів є незначним, торгівля на вторинному ринку дуже повільна. При цьому в структурі інвесторів велику частку становлять нерезиденти.

По-сьоме, гострою залишається проблема захисту права власності. Сьогодні в Україні жодний власник акцій не може бути впевнений, що у будь-який спосіб не буде обмежений у своїх правах або взагалі їх втратить.

По-восьме, українському фондовому ринку притаманна недостатня прозорість, що стримує його розвиток. За результатами дослідження міжнародного рейтингового агентства Standard&Poor’s спільно з Агентством фінансових ініціатив виявлено, що рівень прозорості публічних українських компаній досить низький (23,9%, тобто не досягає і чверті від максимально повного рівня розкриття інформації) й істотно відстає від кращої світової практики (80-85%).

По-дев’яте, населення України як потенційний інвестор практично не залучено до фондового ринку. Торговці цінними паперами орієнтовані переважно на великого клієнта, і практично не мають бажання працювати безпосередньо з фізичними особами, які мають незначний обсяг капіталу для купівлі цінних паперів. Зважаючи на те, що операції на фондовому ринку для переважної більшості населення є новим видом діяльності, проблемою є недостатня кількість консалтингових центрів, маркетингових фірм, які надавали б консультаційні послуги щодо розвитку фондового ринку.

По-десяте, недосконала організація системи державного регулювання фондового ринку суттєво стримує його розвиток. Законодавством України не визначено орган державної влади, який би консолідував зусилля інших уповноважених державних органів стосовно формування та реалізації державної політики щодо розвитку та функціонування ринку цінних паперів в Україні. Зокрема, відбувається дублювання низки функцій, які виконують ДКЦПФР, Держфінпослуг та НБУ у сфері нагляду за суб’єктами фінансового ринку [4].

Таким чином, успішне функціонування фондового ринку передбачає наявність цілого ряду передумов – таких, як свобода переміщення капіталу, забезпечення ліквідності цінних паперів, наявність розвинутої інфраструктури фондового  ринку, чітка специфікація прав власності, інформаційна прозорість ринку, макроекономічна стабільність, високий рівень довіри до держави та її інституцій, а також між суб’єктами господарювання. Наявність цих передумов сформувала б привабливий інвестиційний клімат, який, в свою чергу, забезпечив  надходження в економіку додаткових фінансових ресурсів. Тому темпи розвитку вітчизняного фондового ринку та розкриття його інвестиційного потенціалу залежать від конкретних заходів державної політики у фінансовій сфері, які доцільно зосередити на таких напрямах:

- налагодження тісного співробітництва національної економіки з глобальною в рамках міжнародних організацій з метою створення позитивного іміджу фондового ринку України серед іноземних і вітчизняних інвесторів;

- узгодження вітчизняного законодавства з міжнародними нормами і сучасними вимогами розвитку фінансових відносин; підвищення вимог до корпоративного управління; чітке визначення прав і обов’язків емітентів та інвесторів;

- створення єдиного клірингового і депозитарного центру на принципах незалежності, прозорості, некомерційного характеру діяльності, державної підтримки; запровадження доступних тарівних умов і тарифів для всіх користувачів; мінімізація витрат;

- завершення процесу приватизації, перш за все шляхом корпоратизації та акціонування державної власності; удосконалити механізму продажу акцій підприємств, які перебувають у державній власності, з метою справедливої оцінки реальної ринкової вартості підприємства та створення умов для зростання його капіталізації;

- формування механізму активного залучення широких верств населення до участі в діяльності ринку цінних паперів через становлення на ньому рейтингової інфраструктури та випуску державних всеукраїнських та муніципальних цінних паперів;

- на державному рівні вирішити комплекс питань щодо вільного обігу в Україні цінних паперів іноземних компаній, купівлі українських цінних паперів іноземними інвесторами;

- більш ефективно використовувати наявні можливості структур, що вже працюють на національному ринку цінних паперів.

Здійснення цих та інших заходів дозволить прискорити формування в Україні фондового ринку. Та щоб цей ринок мав цивілізований характер, був адаптований до сучасних світових умов, необхідно враховувати набутий зарубіжний досвід, поширені у світі тенденції, кращі зразки його розвитку.

Фондовий ринок є особливою сферою ринкових відносин, де завдяки продажу цінних паперів здійснюється мобілізація фінансових ресурсів для задоволення потреб суб’єктів економічної діяльності.

Ринок цінних паперів в Україні розпочав своє становлення у 1991 році з прийняттям Закону України «Про цінні папери і фондову біржу». Тоді Україна на законодавчому рівні отримала інструменти та професійних учасників ринку цінних паперів, які брали активну участь у створенні вітчизняного фінансового сектору економіки. Фондовий ринок  є невід’ємним  і  важливим елементом  фінансової  системи  ринкової  економіки. Отож  становлення  ефективного та дієвого фондового ринку є важливим етапом завершення  трансформації вітчизняної  економіки.  Фондовий ринок існує в країні вже більш ніж 20 років, але процес інституційного  становлення,  набуття  необхідних  якісних параметрів ринку ще далеко не завершений [2].

Нагальні проблеми, що існують на фондовому ринку України і заважають його подальшому розвитку, – це низька ліквідність і капіталізація, масштабний дефіцит внутрішніх грошових ресурсів для інвестицій, обмежена кількість ліквідних та інвестиційно привабливих фінансових інструментів, несприятливий інвестиційний клімат, низька частка біржового сегменту ринку, недостатнє законодавче регулювання. Усі вони є прямим відображенням кризового періоду, який наразі переживає український фондовий ринок.

Основною функцією, яку виконує фондовий ринок в економіці країни, є перерозподіл інвестиційних ресурсів та забезпечення грошовим капіталом потреб виробництва. Для виконання цієї функції має діяти розвинена інфраструктура фондового ринку, бути запроваджений широкий спектр інструментів та ефективні механізми взаємодії учасників ринку.

За роки функціонування фондового ринку України вдалося досягти у цьому напрямі певних позитивних результатів. Зокрема, зусиллями Комісії з цінних паперів та фондового ринку і Агентства з розвитку інфраструктури фондового ринку активно розвивається нормативно-правова база, не припиняється розвиток інфраструктури, запроваджено системи моніторингу та розкриття інформації, вдосконалено систему захисту прав інвесторів, підвищується рівень знань населення щодо роботи фондового ринку. Також завдяки широкому використанню новітніх інформаційних технологій на фондовому ринку розроблено систему електронного подання звітності емітентів цінних паперів та створено єдину інформаційну базу даних учасників фондового ринку [2].

Основними показниками, що характеризують рівень розвитку фондового ринку, є: обсяг залучених інвестицій, обсяг випуску цінних паперів, обсяг торгів на ринку цінних паперів, різноманітність структури фондових інструментів (табл. 24).

Таблиця 24

Показники розвитку фондового ринку України за 2013 рік

Обсяг емісії цінних паперів за 12 місяців 2013 року, млн грн.	144 379,24
Залучення інвестицій у цінні папери за 12 місяців 2013 року, млн грн.	144 379,24
Вартість активів інвестиційних та пенсійних фондів протягом  9 місяців 2013 року, млн грн.	175 078,63
Співвідношення капіталізації лістингових компаній до ВВП протягом 9 місяців 2013 року, %	23,87
Частка біржового ринку в 2013 році, %	28,12

 

A показник обсягу залучених інвестицій в економіку України через інструменти фондового ринку  станом на 01.04.2014 року становив 25,90 млрд грн. Порівняно з аналогічним періодом 2013 року обсяг залучених інвестицій в економіку України через інструменти фондового ринку збільшився на 8,37 млрд грн.

Протягом першого кварталу 2014 року Комісія зареєструвала 23 випуски акцій на суму 2,89 млрд грн. Порівняно з аналогічним періодом 2013 року обсяг зареєстрованих випусків акцій зменшився на 9,69 млрд грн.

Комісія зареєструвала 35 випусків облігацій підприємств на суму 9,73 млрд грн. Порівняно з аналогічним періодом 2013 року обсяг зареєстрованих випусків облігацій підприємств збільшився на 6,47 млрд грн.

Протягом січня – квітня 2014 року обсяг зареєстрованих Комісією випусків інвестиційних сертифікатів КУА ПІФ становив 13,28 млрд грн, що більше на 11,98 млрд грн порівняно з даними за аналогічний період 2013 року [4].

Станом на 01.01.2014 року кількість ліцензій, виданих НКЦПФР професійним учасникам фондового ринку на провадження професійної діяльності, становила 1 228, у тому числі:

- 554 ліцензії – на провадження діяльності з торгівлі цінними паперами;

- 319 ліцензій – на провадження депозитарної діяльності депозитарних установ;

- 344 ліцензії – на провадження діяльності з управління активами інституційних інвесторів;

- 10 ліцензій – на провадження діяльності з організації торгівлі на ринку цінних паперів;

- 1 ліцензія – на провадження клірингової діяльності [5].

З початку реєстрації та протягом перших двох місяців кількість зареєстрованих корпоративних та пайових інвестиційних фондів становила вже  2 030 інститутів спільного інвестування.

На сьогодні система фондового ринку представлена значною кількістю професійних учасників фондового ринку.

За результатами торгів, на організаторах торгівлі обсяг біржових контрактів з цінними паперами станом на 01.04.2014 року становив 88,73 млрд грн.

Протягом першого кварталу 2014 року, порівняно з даними аналогічного періоду 2013 року, обсяг біржових контрактів з цінними паперами на організаторах торгівлі збільшився на 72,35% (або на 37,25 млрд грн) (січень–лютий 2013 року – 51,49 млрд грн).

Найбільший обсяг торгів за фінансовими інструментами на організаторах торгівлі протягом періоду зафіксовано з:

-       державними облігаціями України – 79,41 млрд грн (89,49% від загального обсягу виконаних біржових контрактів на організаторах торгівлі);

-       облігаціями підприємств – 4,17 млрд грн (або 4,70%).

Обсяг біржових контрактів з цінними паперами на організаторах торгівлі на вторинному ринку становив 95,30% від загального обсягу біржових контрактів протягом зазначеного періоду [3].

За останніми наявними даними Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, частка операцій з цінними паперами, які вільно обертаються на фондовому ринку, не перевищує 10,42% від їх загального обороту.

Незважаючи на певне збільшення частки операцій з цінними паперами, що здійснюються на біржовому ринку, є підстави вважати, що: фондовий ринок залишається досить закритим: приблизно 89,6% усіх операцій на ньому здійснюються в позабіржовому сегменті фондового ринку; дефіцит цінних паперів, що вільно обертаються на ринку, та операцій з ними перешкоджає установленню об’єктивної вартості та дохідності вітчизняних цінних паперів.

У зв’язку з вищезазначеним  потенціал цінних паперів  як  інструмент ліквідної  застави  залишається  недостатньо  використаним.  Це  зумовлює недостатню  чутливість  грошової  маси  та  реальної  економіки  до  змін відсоткових ставок.   У  структурі  операцій  організаторів  торгів  домінують  операції  з державними облігаціями України, протягом 2013 року їх частка становила 74% від  загального  обігу  цінних  паперів  у  біржовому  сегменті  фондового  ринку (табл. 25).

Таблиця 25

Структура операцій організаторів торгів за видами цінних паперів, 2007 – 2013  роки, (%)

Види цінних паперів	22007	22008	22009	22010	22011	22012	2013
Усього	100	100	100	100	100	100	100
Акції	38,7	31,3	37,6	33,3	29,1	8,2	9,5
Державні облігації	7,9	22,6	22,7	46,4	42,1	67,8	74,0
Облігації підприємств	49,4	44,0	19,6	5,1	9,1	10,0	10,4
Облігації місцевих позик	2,2	1,2	0,1	0,1	0,2	2,4	0,2
Цінні папери інститутів спільного інвестування	1,2	0,5	19,8	12,3	9,4	2,2	дані відсутні
Деривативи	0,1	0,3	0,1	2,8	10,1	9,4	4,5
Інші	0,4	0,0	0,0	0,0	0,0	0,0	1,3

 

Тенденція до збільшення частки зазначених операцій спостерігається з 2008 року, що може бути пов’язане зі світовою фінансовою кризою та активізацією емісії державних облігацій України.