- •Пояснювальна записка
- •Метою вивчення української мови на першому курсі є:
- •Основні вимоги до знань та вмінь студентів
- •Перелік тем практичних робіт і семестр
- •1 Мета:
- •2 Методичне забезпечення:
- •4 Теоретичні відомості
- •5 Хід роботи
- •4 Теоретичні відомості
- •5 Хід роботи
- •5 Хід роботи
- •Правопис слів іншомовного походження Правопис й, і, ї
- •Буква и пишеться:
- •Буква і пишеться:
- •Правопис е, є
- •Вживання апострофа
- •Апостроф не пишеться:
- •М'який знак пишеться:
- •Подвоєння приголосних
- •5 Хід роботи
- •6 Індивідуальні завдання для самостійного виконання
- •7 Контрольні запитання
- •1 Мета:
- •2 Методичне забезпечення:
- •3 Література:
- •4 Теоретичні відомості
- •5 Хід роботи
- •6 Індивідуальні для самостійного виконання
- •7 Контрольні запитання
- •1 Мета:
- •2 Методичне забезпечення:
- •4 Теоретичні відомості Уживання апострофа
- •Правопис ненаголошених голосних е, и в коренях
- •Правопис ненаголошених голосних е, и в суфіксах
- •Правила вживання м’якого знака
- •5 Хід роботи
- •5 Хід роботи
- •6 Індивідуальні завдання для самостійного виконання
- •7 Контрольні запитання
- •1 Мета:
- •5 Хід роботи
- •5 Хід роботи
- •5 Хід роботи
- •Головними завданнями курсу української мови є:
- •Основні вимоги до знань та вмінь студентів
- •Самостійна робота №1 (11 годин)
- •Завдання для самостійної роботи №1
- •Лекції Лекція № 1
- •Лекція № 2
- •Загальна характеристика звукового складу мови
- •Як виникають звуки
- •Голосні звуки
- •Звук [ґ]
- •Орфоепія
- •Основні правила орфоепії вимова голосних звуків
- •Вимова приголосних звуків
- •Наголос
- •Графіка
- •Алфавіт
- •Український алфавіт
- •Фонетична транскрипція
- •Основні норми української літературної вимови
- •Основними нормами української літературної вимови є такі:
- •Основні правила переносу
- •Лекція № 3
- •Складні випадки правопису слів з подвоєння і подовження приголосних Подвоєння приголосних при збігу їх
- •-Енн(ий), -анн(ий)
- •Подовження приголосних перед я, ю, є, ї
- •Лекція № 4
- •Складні випадки правопису слів з чергуванням голосних, приголосних звуків; слів іншомовного походження
- •Правопис слів іншомовного походження Правопис й, і, ї
- •Буква и пишеться:
- •Буква і пишеться:
- •Буква ї пишеться
- •Лекція № 5
- •Вживання великої літери
- •Лекція № 6
- •Лексичне значення слова
- •2. Багатозначність слів
- •3. Прямі й переносні значення слів
- •4. Омоніми
- •5. Синоніми
- •6. Антоніми
- •7. Пароніми
- •8. Фразеологія
Правопис ненаголошених голосних е, и в коренях
1 Написання ненаголошених е, и перевіряємо наголосом: весна, бо весни, велич, бо великий.
2 Пишемо е, якщо при зміні неясний звук випадає: справедливий, бо правда, липень, бо липня.
В дієслівних коренях випадає ненаголошений и: згинати – зігну, починати – почну.
3 Пишемо е, якщо при змінюванні неясний звук чергується з [ і ]: летіти, бо літати, гребенястий, бо гребінь.
4 Пишемо е в сполученнях –ере-, -еле- : перейти, береза, пелена.
5 Пишемо и у складах –ри-, -ли- : бриніти, гриміти, криниця, глитати.
6 У деяких словах правопис перевіряється за словником: апельсин, бетон, колектив, левада, медаль, ремонт, тепер, чекати, тремтіти, директор, лимон, минуле, кишеня.
Правопис ненаголошених голосних е, и в суфіксах
1.В іменникових суфіксах –ик-, -иц-, -ич-, -ищ-, -иськ- завжди пишемо и: братик, родич, житнище, дівчисько. Виняток: далеч, бо далекий.
2.У словах зі зменшено-пестливим значенням у суфіксах – ечк-, -еньк-, -есеньк- пишемо е: стрічечка, рученька, білявенький, ріднесенький.
3.Ненаголошений суфікс –ин- виступає в іменниках жіночого роду: долина, далина, мілина, бувальщина, козаччина; чоловічого роду : росіянин, татарин; у присвійних прикметниках: сестрин, бабин, свекрушин.
4 Суфікси –ен-, -енн- :
-ен- у дієприкметниках: утворений, вражений, залишений;
-ен- в іменниках середнього роду 4 відм.: кошеня, рученята; імена, племена, письмена;
-енн- в іменниках середнього роду , утворених від дієслів: звернення, оголошення, попередження.
5 В іменниковому суфіксі середнього роду -ив- пишемо и: мереживо, паливо, печиво, плетиво.
Виняток: марево, мрево, маєво, сяєво.
6 Суфікси –елезн-, -ер-, -тель- пишемо з е: довжелезний, п’ятеро, вихователь.
Правила вживання м’якого знака
М'якість приголосних звуків позначається буквами я, ю, є, і: хвиля, землю, верхнє, ліс, сісти, дірка, вітер.
Найпоширенішим засобом позначення м'якості приголосних є буква ь (м'який знак).
М'який знак пишеться 1 Після букв на позначення м'яких приголосних [д' [т'], [з'], [с'], [дз'], [ц'], [л'], [н'] у кінці слова та складу: мідь, гість, перелазь, вісь, ґедзь, Грицько, вільно, станьмо. 2 Після буки на позначення м'яких приголосних у середині складу перед о: тьохнути, дзьоб, льон. 3 У суфіксах –зьк-, -ськ-, -цьк-: людський, стрілецький, кавказький, молодецький, бузький. 4 У суфіксах -еньк-, -оньк-, -есеньк-, -ісіньк-,- юсіньк- : малесенький, дівчинонько, тонюсінький, вузюсінький. 5 Після я, що пом’якшується внаслідок уподібнення, перед наступним м’яким приголосним: ковальський, кільця, їдальня. |
М'який знак не пишеться 1 Після р у кінці слова або складу та ц у кінці слова: кобзар, вірте, тепер, Харків, столяр, Галац, палац, шприц. 2 Після н перед ж, ч, ш, щ та суфіксами -ськ-, -ств-: волинський, інший, кінчик, тонший, селянство, громадянство, але: бриньчати, доньчин, няньчити, бо бренькіт, донька, нянька. 3 Після букв на позначення, м'яких приголосних, крім [л], якщо за ними йдуть інші м'які приголосні: свято, сміх, дня, радість, щастя, але: різьбяр, тьмяний. 4 Між подовженими м'якими приго-лосними: життя, зілля, ллється, ранній, сіллю, галуззя. 5 Після д, н, т перед суфіксами -чук-, -ченк-, -чишин-: Радченко, Феденчук, Гринчишин, але після л пишеться ь: Михальченко, Ковальчук. |