Правопис ненаголошених голосних е, и в коренях

1 Написання ненаголошених е, и перевіряємо наголосом: весна, бо весни, велич, бо великий.

2 Пишемо е, якщо при зміні неясний звук випадає: справедливий, бо правда, липень, бо липня.

В дієслівних коренях випадає ненаголошений и: згинати – зігну, починати – почну.

3 Пишемо е, якщо при змінюванні неясний звук чергується з [ і ]: летіти, бо літати, гребенястий, бо гребінь.

4 Пишемо е в сполученнях –ере-, -еле- : перейти, береза, пелена.

5 Пишемо и у складах –ри-, -ли- : бриніти, гриміти, криниця, глитати.

6 У деяких словах правопис перевіряється за словником: апельсин, бетон, колектив, левада, медаль, ремонт, тепер, чекати, тремтіти, директор, лимон, минуле, кишеня.

Правопис ненаголошених голосних е, и в суфіксах

1.В іменникових суфіксах –ик-, -иц-, -ич-, -ищ-, -иськ- завжди пишемо и: братик, родич, житнище, дівчисько. Виняток: далеч, бо далекий.

2.У словах зі зменшено-пестливим значенням у суфіксах – ечк-, -еньк-, -есеньк- пишемо е: стрічечка, рученька, білявенький, ріднесенький.

3.Ненаголошений суфікс –ин- виступає в іменниках жіночого роду: долина, далина, мілина, бувальщина, козаччина; чоловічого роду : росіянин, татарин; у присвійних прикметниках: сестрин, бабин, свекрушин.

4 Суфікси –ен-, -енн- :

• -ен- у дієприкметниках: утворений, вражений, залишений;

• -ен- в іменниках середнього роду 4 відм.: кошеня, рученята; імена, племена, письмена;

• -енн- в іменниках середнього роду , утворених від дієслів: звернення, оголошення, попередження.

5 В іменниковому суфіксі середнього роду -ив- пишемо и: мереживо, паливо, печиво, плетиво.

Виняток: марево, мрево, маєво, сяєво.

6 Суфікси –елезн-, -ер-, -тель- пишемо з е: довжелезний, п’ятеро, вихователь.

Правила вживання м’якого знака

М'якість приголосних звуків позначається буквами я, ю, є, і: хвиля, землю, верхнє, ліс, сісти, дірка, вітер.

Найпоширенішим засобом позначення м'якості приголосних є буква ь (м'який знак).

М'який знак пишеться 1 Після букв на позначення м'яких при­голосних [д' [т'], [з'], [с'], [дз'], [ц'], [л'], [н'] у кінці слова та складу: мідь, гість, перелазь, вісь, ґедзь, Грицько, вільно, станьмо. 2 Після буки на позначення м'яких при­голосних у середині складу перед о: тьохнути, дзьоб, льон. 3 У суфіксах –зьк-, -ськ-, -цьк-: людський, стрілецький, кавказький, молодецький, бузький. 4 У суфіксах -еньк-, -оньк-, -есеньк-, -ісіньк-,- юсіньк- : малесенький, дівчинонько, тонюсінький, вузюсінький. 5 Після я, що пом’якшується внаслідок уподібнення, перед наступним м’яким приголосним: ковальський, кільця, їдальня.

М'який знак не пишеться 1 Після р у кінці слова або складу та ц у кінці слова: кобзар, вірте, тепер, Харків, столяр, Галац, палац, шприц. 2 Після н перед ж, ч, ш, щ та суфіксами -ськ-, -ств-: волинський, інший, кінчик, тонший, селянство, громадянство, але: бриньчати, доньчин, няньчити, бо бренькіт, донька, нянька. 3 Після букв на позначення, м'яких приголосних, крім [л], якщо за ними йдуть інші м'які приголосні: свято, сміх, дня, радість, щастя, але: різьбяр, тьмяний. 4 Між подовженими м'якими приго-лос­ними: життя, зілля, ллється, ранній, сіллю, галуззя. 5 Після д, н, т перед суфіксами -чук-, -ченк-, -чишин-: Радченко, Феденчук, Гринчишин, але після л пи­шеться ь: Михальченко, Ковальчук.