- •Пояснювальна записка
- •Метою вивчення української мови на першому курсі є:
- •Основні вимоги до знань та вмінь студентів
- •Перелік тем практичних робіт і семестр
- •1 Мета:
- •2 Методичне забезпечення:
- •4 Теоретичні відомості
- •5 Хід роботи
- •4 Теоретичні відомості
- •5 Хід роботи
- •5 Хід роботи
- •Правопис слів іншомовного походження Правопис й, і, ї
- •Буква и пишеться:
- •Буква і пишеться:
- •Правопис е, є
- •Вживання апострофа
- •Апостроф не пишеться:
- •М'який знак пишеться:
- •Подвоєння приголосних
- •5 Хід роботи
- •6 Індивідуальні завдання для самостійного виконання
- •7 Контрольні запитання
- •1 Мета:
- •2 Методичне забезпечення:
- •3 Література:
- •4 Теоретичні відомості
- •5 Хід роботи
- •6 Індивідуальні для самостійного виконання
- •7 Контрольні запитання
- •1 Мета:
- •2 Методичне забезпечення:
- •4 Теоретичні відомості Уживання апострофа
- •Правопис ненаголошених голосних е, и в коренях
- •Правопис ненаголошених голосних е, и в суфіксах
- •Правила вживання м’якого знака
- •5 Хід роботи
- •5 Хід роботи
- •6 Індивідуальні завдання для самостійного виконання
- •7 Контрольні запитання
- •1 Мета:
- •5 Хід роботи
- •5 Хід роботи
- •5 Хід роботи
- •Головними завданнями курсу української мови є:
- •Основні вимоги до знань та вмінь студентів
- •Самостійна робота №1 (11 годин)
- •Завдання для самостійної роботи №1
- •Лекції Лекція № 1
- •Лекція № 2
- •Загальна характеристика звукового складу мови
- •Як виникають звуки
- •Голосні звуки
- •Звук [ґ]
- •Орфоепія
- •Основні правила орфоепії вимова голосних звуків
- •Вимова приголосних звуків
- •Наголос
- •Графіка
- •Алфавіт
- •Український алфавіт
- •Фонетична транскрипція
- •Основні норми української літературної вимови
- •Основними нормами української літературної вимови є такі:
- •Основні правила переносу
- •Лекція № 3
- •Складні випадки правопису слів з подвоєння і подовження приголосних Подвоєння приголосних при збігу їх
- •-Енн(ий), -анн(ий)
- •Подовження приголосних перед я, ю, є, ї
- •Лекція № 4
- •Складні випадки правопису слів з чергуванням голосних, приголосних звуків; слів іншомовного походження
- •Правопис слів іншомовного походження Правопис й, і, ї
- •Буква и пишеться:
- •Буква і пишеться:
- •Буква ї пишеться
- •Лекція № 5
- •Вживання великої літери
- •Лекція № 6
- •Лексичне значення слова
- •2. Багатозначність слів
- •3. Прямі й переносні значення слів
- •4. Омоніми
- •5. Синоніми
- •6. Антоніми
- •7. Пароніми
- •8. Фразеологія
Лекція № 2
Тема: Загальна характеристика звукового складу мови. Норми вимови. Склад і наголос. Правила переносу слів
Загальна характеристика звукового складу мови
Фонетика (від гр. phone - звук) – розділ науки про мову, який вивчає звуки мови.
Основним об'єктом вивчення фонетики є звуки - найменші одиниці мовного потоку, з яких в мові складаються слова.
Звуки мови на письмі позначаються так:
позначення звуків
[a], [с], [д'], [ґ], [дж'], [й], [м], [н]
Окремо взяті звуки (на відміну від слова та речення) не мають ніякого значення ([о], [у], [п], [с], [д], [і], [к], [м]), але з них творяться слова та їхні значущі частини. Наприклад, з наведених звуків легко складається слово підсумок, у якому виділяються три значущих частини під + сум + ок.
Звуки утворюють зовнішню, звукову оболонку слів і тим самим допомагають відрізнити одне слово від іншого.
Слова розділяються за кількістю звуків, з яких вони створені, набором цих звуків та їх послідовністю.
Звукова система української мови нараховує 38 звуків: 6 голосних і 32 приголосних.
Як виникають звуки
Звуки мови виникають за допомогою мовного апарату, до якого відносять гортань з голосовими зв'язками, ротову та носову полості, губи, язик, зуби та піднебіння.
За способом творення звуки поділяються на голосні та приголосні.
Голосні звуки - це звуки людської мови, основу яких становить голос. При вимові голосних звуків струмінь повітря, вийшовши з легень і проходячи по гортані, спричинює вібрацію зімкнених напружених голосових зв'язок.
Пояснити це явище можна порівнянням з грою на будь-якому музичному струнному інструменті (скажімо, гитарі). Спробуйте заграти на струнах - і вам у нагороду буде чудова музика.
Саме такими "струнами" і є наші голосові зв'язки- головний речовий орган людини.
Після того як струмінь повітря, вже в вигляді звукової хвилі з періодичними коливаннями, проходить крізь ротову порожнину, він вільно виходить назовні.
Ротова порожнина відіграє при цьому роль резонатора, який за рахунок руху нижньої щелепи та переміщення язика в горизонтальній та вертикальній площині змінює свої розміри та форму, що є вирішальним при творенні голосних різної якості.
Приголосні звуки - це звуки людської мови, основу яких становить шум з більшою чи меншою частиною голосу або тільки шум.
При вимові приголосних звуків голосові зв'язки можуть бути напруженими і вібрувати під тиском повітряного струменя, утворюючи музикальний тон (голос), а можуть бути розслабленими, не замкненими і вільно пропускати видихуване повітря.
Характерні для приголосних шуми виникають переважно у ротовій порожнині при подоланні струменем повітря різноманітних перешкод, утворюваних на його шляху активними і пасивними мовними органами.
Рух і положення мовних органів при вимові певних звуків називається артикуляцією (від лат. articulo - розчленяю).
Голосні звуки
Голосних звуків шість: [і], [и], [е], [у], [о], [а].
Голосні звуки можуть бути:
1) переднього і заднього ряду;
2) низького, середнього і високого підняття;
3) огублені і неогублені;
4) ненаголошені і наголошені.
ПРИГОЛОСНІ ЗВУКИ
В українській мові 32 приголосних звука: [б], [п], [д], [д' ], [т], [т' ], [ґ ], [к], [ф], [ж], [з], [з' ], [ш], [с], [с' ], [г], [х], [дж], [дз], [дз' ], [ч], [ц], [ц' ], [в], [й], [м], [н], [н' ], [л], [л' ], [р], [р' ].
Приголосні звуки можуть бути:
1) сонорні
2) тверді;
3) м'які.
В основі поділу приголосних на шумні і сонорні, дзвінкі і глухі лежить участь голосу і шуму при їх творенні.
Сонорні приголосні
Сонорні приголосні (від лат. sonorus - звучний) - це приголосні, при творенні яких голос переважає над шумом. Цих звуків в українській мові дев'ять:
[в], [й], [м], [н], [н' ], [л], [л' ], [р], [р' ]
Дзвінкі і глухі приголосні
Якщо голосові зв’язки більш напружені, тоді творяться дзвінкі шумні приголосні звуки:
- дзвінкі приголосні:[б], [д], [д' ], [ґ ], [ж], [з], [з' ], [г], [дж], [дз], [дз' ];
- глухі приголосні:[п], [т], [т' ], [к], [ш], [с], [с' ], [х], [ч], [ц], [ц' ].
Акустичні пари
Дзвінкі та глухі приголосні утворюють так звані акустичні пари (дзвінкий звук - глухий):
[б]-[п], [д]-[т], [д' ]-[т' ], [ґ ]-[к], [ж]-[ш], [з]-[с],
[з' ]-[с' ], [г]-[х], [дж]-[ч], [дз]-[ц], [дз' ]-[ц' ].
Глухий звук ф в українській мові співвідносного дзвінкого звуку не має.
Дзвінкі приголосні у кінці слова та в кінці складу вимовляються дзвінко.
Усі сонорні приголосні звуки належать до дзвінких і не мають парних глухих.
Тверді і м'які приголосні
За ознакою твердості чи м'якості приголосні розмежовуються на тверді і м'які:
- тверді приголосні: [б], [п], [д], [т], [ґ ], [к], [ф], [ж], [ш], [з], [с], [г], [х], [дж], [ч], [дз], [ц], [в], [м], [н], [л], [р];
- м’які приголосні:[д' ], [т' ], [з' ], [с' ], [дз' ], [ц' ], [й], [л' ], [н' ], [р ].
Окремі приголосні за ознакою "м’якість- твердість” утворюють пари:
[д]-[д' ], [т]-[т' ], [з]-[з' ], [с]-[с' ], [дз]-[дз' ], [ц]-[ц' ], [н]-[н' ], [л]-[л' ], [р]-[р' ].
Пом'якшені варіанти твердих приголосних, як правило, з'являються перед голосним і, проте у небагатьох українських словах і здебільшого у словах іншомовного походження зустрічаються перед іншими голосними (ж’ур' нбл , м’ эзикл, с'в' б то).