5 Хід роботи

5.1 Відповісти на контрольні запитання до практичного заняття.

5.2 Виконати індивідуальні завдання.

6 Індивідуальні завдання для самостійного виконання

7 Контрольні запитання

7.1 Сформулюйте правила правопису складних іменників.

7.2 Прокоментуйте особливості правопису прикладок.

7.3 Назвіть умови, за яких складні прикметники пишуться разом та через дефіс.

7.4 З'ясуйте, коли складні числівники та займенники пишуться разом, окремо та через дефіс.

7.5 Сформулюйте правила правопису прислівників.

7.6 Окресліть норми правопису службових частин мови.

ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ № 8 (2 години)

Тема: Особливості написання складноскорочених слів і графічних скорочень

1 Мета:

1.1 Навчальна: знати правила скорочення складних слів, правила графічних скорочень.

1.2 Розвиваюча: виховувати культуру мислення, поведінки тощо.

1.3 Виховна: виховувати культуру мислення та мовлення.

2 Методичне забезпечення:

2.1 Письмове приладдя. 2.3 Зошит.

2.2 Опорні конспект. 2.4 Завдання.

3 Література:

3.1 Ющук І.П. Українська мова. Практикум з правопису української мови. – К.: Освіта, 2002. – 253 с.

3.2 Українська мова. Довідник школяра/ Уклад. О. А. Російська. – Донецьк: ВКФ "БАО", 2001. – 390 с.

3.3 Українська мова: підручник для 10 кл. загальноосвіт. навч. закл. з навчанням укр. мовою: профіл. рівень / М. Я. Плющ, В. І. Тихоша, С. О. Караман, О. В. Караман. – К.: Освіта, 2010. – 416 с.

4 Теоретичні відомості

Скорочене складне слово, яке утворене з початкових слів, на основі яких твориться скорочення– це абревіатура.

Творення складноскорочених слів має відповідати таким вимогам:

1.Слово має легко «розгортатися» в повне найменування.

2. Не збігатися зі словом або скороченням, які вже є в мові.

3.Відповідати нормам українського правопису.

Правила скорочування слів

Складноскорочені слова, утворені з початкових букв або звуків, пишуться (незалежно від написання словосполучення) з великої букви: гідроелектростанція - ГЕС, спільне підприємство - СП, науково-технічна революція - НТР.

Великими словами пишуться і складноскорочені слова, утворені від іншомовних словосполучень: ЮНЕСКО, НАТО, УЕФА, ТАСІС.

Проте малими словами пишуться такі слова, як вуз, загс, дот.

Якщо складноскорочені іменники, утворені від іншомовних словосполучень, відмінюються, то закінчення біля них дописується малими буквами: ТАСІС- ТАСІСа- ТАСІСу- ТАСІСом.

Окрім скорочень, придатних до вживання в усній і писемній формі мовлення існують скорочення, призначені для зорового сприйняття, - графічні, текстові. Ці скорочення не є слова­ми, їх використовують лише на письмі.. Зазвичай, це скорочення, позначені малими буквами. За написанням графічні ско­рочення є декількох типів:

• крапкові (ім., див., с., м.);

• дефісні (ін-т, р-н, б-ка, з-д);

• із скісною рискою ( а/с, в/с, в/ч);

• нульові - на позначення фізичних, метричних величин, грошо­вих одиниць та ін. лише після цифр ( 20 хв, 5 кг, 300 грн);

• комбіновані (пд.-зах., пн.-сх.) та ін.

Стандартними є такі типи скорочень:

а) поштові назви, назви адміністративних одиниць: м., смт, обл., р-н, ст., вул.;

б) назви посад і звань: асист., доц., проф., канд. техн. наук, зав., зам., член-кор., акад.;

в) назви дат і календарних термінів: н. е., в., ст., м-ць, р., рр.;

г) грошові одиниці та числові назви: грн, коп., тис., млн, млрд;

д) форми звертання: п., гром.;

е) фізичні, метричні величини (крапка після них не ставиться): т, га, г, кг, л, мл, км, хв, год.;

є) найменування документів: квит., накл.;

ж) текстові позначення: див., пор., напр., с., та ін., і т. ін., табл..

Усі скорочення слів мусять бути загальноприйнятими і зрозумі­лими, зафіксованими у державних стандартах і словниках.

Існують такі пра­вила користування скороченнями:

• слово має закінчуватися на приголосну (за невеликими винятка­ми - о. - острів, отець, А - ампер);

• слово має мати запас стійкості, щоб сприйматися однозначно (філол., філос.);

Є багато окремих правил, що потрібні у процесі роботи з докумен­тами. Наприклад, варто запам'ятати правильні скорочення місяців року: січ., лют., берез., квіт., трав., черв., лип., серп., верес., жовт., лис- топ., груд.; не розділяти крапкою подвоєння рр. - роки; не можна ско­рочувати імена та імена по батькові (/.—Іван, М. - Михайло, а не їв., Мих.); не скорочувати стор., а лише правильно - с.; писати правильно - напр., а не Н-д: чи Н: та ін.

Не ставиться крапка і між подвоєними буквами, що вказують на множину: ІІІ - Хвв., 1941-45рр., пп. (панове) Мар'ялов і Масторгуєв.

Скорочення слів використовують і для стислого письма, під час конспектування.