- •2. Методи дослідження, які застосовуються в методиці викладання хімії.
- •3. Вимоги до методичної підготовки вчителя хімії.
- •4. Мета і завдання навчання хімії.
- •5. Школи нового типу.
- •Лекція 2. Зміст і побудова курсу хімії в середній школі. Загальні основи процесу навчання.
- •1. Науково-теоретичні основи побудови курсу хімії
- •Ключові групи компетентностей
- •2. Найважливіші принципи побудови шкільного курсу хімії.
- •3. Зміст курсу хімії.
- •4. Структура шкільного курсу хімії.
- •5. Загальні основи процесу навчання хімії.
- •4. Основні дидактичні принципи навчання хімії.
- •2. 3Агально-логічні та загальні методи пізнання хімії.
- •3. Словесні методи навчання.
- •1 2
- •4. Словесно-наочні методи.
- •5. Словесно-наочно-практичні методи навчання хімії.
- •6. Проблемне навчання хімії.
- •7. Загальні вимоги до методів навчання хімії і діяльності вчителя.
- •1. Класифікація засобів навчання та їх викорисТання.
- •1. Загальна характеристика організаційних форм навчання хімії. Урок – основна організаційна форма навчання.
- •2. Типи і структура уроків з хімії.
- •3. Вимоги до сучасного уроку.
- •4. Планування навчальної роботи та підготовка вчителя до уроку.
- •5. Лекційно-семінарська система навчання хімії.
- •6. Сучасні освітні технології.
- •Таксономія педагогічних цілей у пізнавальній сфері
- •7. Позакласна та позашкільна робота з хімії.
- •7. Удосконалення класно-урочної системи.
Ключові групи компетентностей
Соціальні компетентності (пов’язані з оточенням, життям суспільства, соціальною діяльністю особистості) |
Мотиваційні компетентності (пов’язані з внутрішньою мотивацією, інтересами, індивідуальним вибором особистості) |
Функціональні компетентності (пов’язані з сферою знань, вмінням оперувати науковими знаннями та фактичним матеріалом) |
здатність до співпраці; вміння розв’язувати; проблеми в різних життєвих ситуаціях; навички взаєморозуміння; активна участь; соціальні й громадські цінності та вміння; комунікативні навички; мобільність (в різних соціальних умовах); вміння визначати особисті ролі в суспільстві. |
здатність до навчання; винахідливість; навички адаптуватись та бути мобільним; вміння досягти успіху в житті; бажання змінити життя на краще; інтереси та внутрішня мотивація; особисті практичні здібності; вміння робити власний вибір та встановлювати особисті цілі; |
лінгвістична компетентність; технічна та наукова; компетентність вміння оперувати знаннями в житті та навчанні вміти використовувати джерела інформації для власного розвитку вміння використовувати ІКТ тощо |
Україна тільки стає на шлях визначення ключових компетентностей, тому цей перелік можна продовжити. Але вже зараз можна сказати, що саме з орієнтацією на компетентнісний підхід має відбуватися відбір змісту освіти в старшій школі.
2. Найважливіші принципи побудови шкільного курсу хімії.
Шкільний курс хімії будується на основі дидактичних принципів.
1. Принцип гуманізму – забезпечення пріоритету загальнолюдських цінностей і здоров’я людини, вільного розвитку особистості.
2. Принцип відповідності навчального матеріалу рівню сучасної науки. Але це не значить, що в шкільному курсі повинно бути відображено теоретичний рівень сучасної науки. Шкільний курс повинен показати лише ті напрямки, в яких розвивається сучасна наука. Найбільш фундаментальні відкриття завжди входили в шкільний курс хімії. Періодичний закон, теорія будови органічних речовин залишаються одними з найважливіших законів шкільного курсу. При відкритті нових законів, положень, теорій, шкільний курс повинен розширюватись. Але кількість годин на вивчення предмету залишається сталою, а в останні роки навіть зменшується. Щоб не перевантажувати курс хімії старі теорії входять до складу нових концепцій. Так наприклад теорія О.М. Бутлерова входить як вихідний принцип у сучасну теорію будови органічних речовин. Теоретичний і фактичний матеріал повинні знаходитись у відповідності. Будь-яке теоретичне положення повинно підтверджуватися фактами. Але при нагромадженні великої кількості фактів втрачається головне, а при їх недостатній кількості навчання стає формальним. У навчанні провідна роль повинна належати теорії і теорія повинна наближатися до початку вивчення курсу.
2. Принцип розвитку понять, тобто поступового поглиблення знань. Так на початку вивчення курсу хімії учні вивчають атомно-молекулярне вчення, потім у світлі Періодичної системи і будови атома, а пізніше вивчається електронна природа хімічних зв'язків, просторові уявлення (орг. хімія).
3. Принцип розподілу труднощів – це відбір і розподіл навчального матеріалу з урахуванням вікових і психологічних особливостей його засвоєння. Складність навчального матеріалу повинна зростати поступово. Провідні теорії шкільного курсу рівномірно розподілені за роками вивчення. Після теорії розміщений матеріал, який підтверджує і розвиває теоретичні знання. Пізнавальні можливості дітей зростають. і тому вивчення матеріалу переноситься на більш ранній час.
4. Принцип історизму – це показ в навчальному матеріалі, що досягнення сучасної хімії – це результат довгого історичного шляху її розвитку. Учні ознайомлюються із закономірностями процесу пізнання з тим, як здійснюються в науці відкриття, який внесок в розвиток в науки вносять вчені і т.п. Але не завжди потрібно вести учнів тими шляхами, якими йшла наука, втрачати час на запам'ятовування помилкових тверджень. Історичний підхід доцільний там, де формування знань в науці відповідає діалектиці пізнання. Так при вивченні періодичного закону у 9 класі спочатку вивчаються перші спроби класифікації хімічних елементів, потім трактування періодичного закону за Менделєєвим, а потім – сучасне формулювання періодичного закону. Історичний матеріал застосовують для мотивації навчання, для пробудження цікавості до предмету.
5. Принцип політехнізму визначає тісний зв'язок навчального матеріалу з життям, з підготовкою учнів до праці. Для оптимального вирішення цього принципу навчальний предмет повинен включати: основи хімічних виробництв; дані, які відображають зв'язок хімії з життям, науки з виробництвом, їх досягнення і напрямки розвитку; дані про хімізацію народного господарства; дані про охорону природи.