6. Проблемне навчання хімії.

В основі організації проблемного навчання лежить принцип пошукової навчально-пізнавальної діяльності учня.

Проблемність може реалізуватися в залежності від змісту навчального матеріалу і рівня підготовленості учнів за різними варіантами:

1. За умов застосування пояснювально-ілюстративного методу – це проблемний виклад матеріалу вчителем. Це найскладніший вид розповіді. Вчитель сам ставить проблему і сам її розв’язує в процесі пояснення. Наприклад: Бензол належить до ненасичених вуглеводнів, але для нього не характерні реакції приєднання. Він важко вступає в такі реакції. Чому? і т.п.

2. Проблемне навчання, що здійснюється в межах частково-пошукового методу – спільне розв’язання проблеми, коли учні в процесі евристичної бесіди або практично знаходять підтвердження гіпотези. Наприклад, Х клас, тема: Спирти. Етиловий спирт. Учитель ознайомлює учнів із застосуванням етилового спирту та його фізичними властивостями. Учням пропонується за даними аналізу знайти молекулярну формулу спирту. На дошці записується умова задачі: Під час згоряння спирту масою 2,4 г утворюється карбон (ІV) оксид масою 4,4 г і вода масою 2,7 г. Відносна густина пари спирту за повітрям становить 1,59. Визначити молекулярну формулу спирту.

3. Проблемне навчання за умов дослідницького методу. Перед учнями ставиться "навчальна проблема" і учні самостійно її розв’язують.

Наприклад: дослідити фізичні властивості етанолу (фронтальний експеримент). Ставляться завдання: а) дослідити розчинність етанолу у воді і порівняти з розчинністю гасу; б) перевірити розчинність різних речовин у етанолі; в) встановити, як можна виявити наявність води в етанолі (СuSO₄ – гол.).

Учні самостійно розв’язують навчальну проблему.

Запитання або завдання вважаються проблемними лише тоді, коли вони містять певні суперечливі дані, яві вимагають роздумів і пошуків, узагальнень або аналогій, викликають пізнавальний інтерес, спираються на попередній досвід і знання учнів.

Методика розв’язання проблем на різних етапах навчання різна. Вона залежить від змісту навчального матеріалу і рівня підготовленості учнів. Спочатку – вчитель бере на себе розв’язання проблеми, а потім все більше зростає роль учнів.

7. Загальні вимоги до методів навчання хімії і діяльності вчителя.

Жоден з розглянутих нами методів не можна вважати універсальним. Умовою ефективності навчання хімії є використання різних методів навчання залежно від цілей уроку, вікових особливостей учнів та інших факторів.

Засвоєння учнями знань відбувається на трьох рівнях:

I – сприймання, усвідомлення, запам’ятовування, яке проявляється у точному або близькому відтворенні учнями.

II – застосування знань за зразком в аналогічній ситуації.

ІІІ – творче використання знань, тобто в новій незнайомій ситуації. Тому вчитель повинен підбирати методи навчання так, щоб сприймання не були лише на репродуктивному рівні. Застосування конкретних методів залежить також від особистості вчителя. Тому не можна одні методи вважати кращими, а інші – гіршими.

До методів навчання належить також метод розв’язування хімічних задач (якісних і кількісних). Розв’язувати їх не можна безсистемне, хаотично. Задачі і вправи, які будуть розв’язані на уроці чи задані учням додому повинні бути продумані наперед.

Вимоги до діяльності вчителя. Не можна недооцінювати роль живого слова вчителя і роль підручника, книги. Слово вчителя повинне бути поєднане з наочністю, з хімічним експериментом, тобто вчитель виступає і як лектор, і як демонстратор. Тому мова вчителя повинна бути точною і правильною. Неприпустимо вживати, наприклад, такі вирази: візьмемо атом елемента, запишемо хімічну реакцію, наллємо в пробірку їдкого натру і т.п. Вчитель хімії не повинен розмовляти формулами: візьмемо натрій-о-аш і приллємо до купрум-ес-о-чотири. Особливу увагу треба звертати на нові терміни, їх треба записати на дошці, правильно поставити наголос: каучук а не каучук і т.п. записи на дошці повинні бути впорядкованими, чіткими, відображати весь хід уроку, їх слід розглядати як конспект учня. Тобто, при підготовці до уроку вчитель повинен передбачити, де які записи він повинен зробити.

Вчитель хімії повинен вміти зображувати на дошці рисунки. Але не можна замінити хімічний експеримент записом рівняння відповідної реакції, тобто перейти повністю на "крейдяний" метод. На дошці, як правило, записують: тема і дата уроку; план викладу; хімічні формули і рівняння реакцій; нові терміни; прізвища вчених і дати їх життя; цифрові дані; рисунки нескладних приладів; розв’язки розрахункових задач; домашні завдання.

Лекція 4. Засоби навчання ХІМІЇ.