3. Зміст курсу хімії.

Ми вже розглянули, що зміст навчального предмету не може являти собою скорочений варіант змісту хімії, як науки. Шкільний курс хімії утворюється двома системами знань: про речовину і про хімічну реакцію. У нашій країні за основу побудови шкільного курсу взята структурна концепція, яка виділяє в якості головної систему знань про речовину, залежність властивостей речовин від їх будови.

Основний зміст розділу неорганічної хімії становить засвоєння періодичного закону і періодичної системи хімічних елементів Д.І. Менделєєва в світлі сучасних уявлень про будову атома, вчення про хімічний зв'язок. Спочатку учні засвоюють основні поняття хімії, необхідні для розуміння періодичного закону, потім ознайомлюються з періодичним законом і періодичною системою, будовою атома, електронною природою хімічних зв'язків. Після цього вивчають типові елементи окремих груп, їхні найважливіші сполуки, знайомляться з виробництвом і н/г значенням речовин, що вивчаються.

Зміст курсу органічної хімії становить вчення теорії будови органічних речовин, найважливіших класів органічних речовин на основі їй генетичного зв'язку в порядку ускладнення будови від порівняно простих речовин до найбільш складних, які утворюють організми. Учні ознайомлюються із залежністю властивостей речовин від хімічної, електронної і просторової будови молекул, н/г значення органічних речовин.

У заключному розділі загальної хімії дається огляд вивчених теорій і законів хімії, узагальнюються відомості про речовини, хімічні процеси і виробництва на досягнутому в кінці вивчення хімії теоретичному рівні, систематизуються знання про виробництво. Вивчення розділу завершується показом місця хімії серед наук про природу, її ролі у формуванні наукової картини світу, значення для розвитку н/г.

У статті 30 Закону України „Про загальну середню освіту” вказується „Державний стандарт загальної середньої освіти – зведення норм і положень, що визначають державні вимоги до освіченості учнів і випускників шкіл на рівні початкової, базової і повної загальної середньої освіти та гарантії держави у її досягненні”. У цьому документі визначається також структура Державного стандарту загальної середньої освіти:

– базовий навчальний план загальноосвітніх навчальних закладів;

– загальна характеристика інваріантної та варіативної складових змісту освіти;

– державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів.

У базовому навчальному плані виділено державний, регіональний і шкільний компоненти. Державний компонент забезпечує єдність освітнього простору країни та є інваріантною частиною змісту загальної середньої освіти, включає навчальні курси загальнокультурного й загальнонаціонального значення. „Фактично це необхідний освітній мінімум змісту основних галузей знань і мінімальна тривалість їх вивчення, які забезпечують одержання загальної середньої освіти”.

Регіональний компонент базового навчального плану визначає ті нормативи, що належать до компетенції регіонів.

Шкільний компонент відображає специфіку і спрямованість окремого навчального закладу.

Регіональний і шкільний компоненти як варіативна частина дають можливість розширити й поглибити зміст загальноосвітньої підготовки школярів, забезпечують їх індивідуальний розвиток, пізнавальні інтереси та нахили.