Лекція 1. МЕТОДИКА ВИКЛАДАННЯ ХІМІЇ ЯК НАУКА І ЯК НАВЧАЛЬНИЙ ПРЕДМЕТ В ПЕДАГОГІЧНОМУ ЗАКЛАДІ ОСВІТИ. МЕТА І ЗАВДАННЯ НАВЧАННЯ ХІМІЇ

1. Предмет і завдання методики викладання хімії.

Методика (від грецького methodike) – це сукупність способів доцільного здійснення будь-якої роботи, завдання.

Методика навчання хімії – педагогічна наука, яка вивчав зміст шкільного курсу хімії і закономірності його засвоєння учнями. Методика навчання хімії як наука вивчає і розв’язує три найважливіші групи проблем: 1) навчання, 2) виховання З) розвитку учнів. Кожна з цих груп є предметом вивчення окремих наук. Проблеми навчання і виховання вивчає педагогіка. Проблеми розвитку – психологія. Складною системою понять є й хімія.

Функції методики хімії – знаходження оптимальних шляхів засвоєння учнями середньої школи основних фактів, понять, законів і теорій, їх вираження у специфічній для хімії термінології.

Методика навчання хімії вирішує три основні завдання: чому вчити, як учити і як учитися. Перше завдання: чому учити визначається відбором матеріалу для шкільного курсу хімії. По суті це навчальний предмет. При його побудові враховується, що під час навчання учні оволодівають змістом хімічної науки не повністю, а засвоюють лише її основи. Вони вивчають хімію не в історичній послідовності наукових відкриттів, а в послідовності, зумовленій дидактичними вимогами. Друге завдання: як учити (тобто викладання) – це діяльність учителя, направлена на передачу хімічної інформації учням, організацію навчального процесу, керівництво їх пізнавальною діяльністю, прививання практичних навичок, розвиток творчих здібностей. Третє завдання: як найбільш ефективно допомогти учням учитися. Це завдання зв'язане з розвитком мислення учнів і заключається в навчанні їх оптимальним методам переробки хімічної інформації, яка поступає від учителя або іншого джерела знань (книга, кіно, радіо, телебачення). Управління пізнавальною діяльністю учнів – складний процес, який вимагає від учителя хімії використання всіх засобів навчальної дії на учнів.

Методика навчання хімії знаходиться на стикові психолого-педагогічних і хімічних наук, будучи з ними тісно зв’язана. Не можна навчати, не знаючи закономірностей процесу навчання і психології засвоєння. Хімічні дисципліни створюють базу для розробки змісту шкільного предмету хімії. Пирогов писав: "Отделить учебное от научного нельзя. Но научное без учебного все-таки светит и греет, а учебное без научного – как бы ни была приманчива его внешность – только блестит”.

2. Методи дослідження, які застосовуються в методиці викладання хімії.

У науковій роботі з методики навчання хімії використовують різні методи досліджень:

– специфічні (характерні тільки для методики хімії) – це відбір навчального матеріалу і методичне перетворення змісту науки хімії для реалізації шкільної хімічної освіти. Використовуючи ці методи, дослідник вирішує, який матеріал необхідно включити в зміст шкільного предмету, знаходить шляхи формування знань, умінь і навичок у процесі навчання хімії. Специфічні методи дозволяють розробити нові і модернізувати існуючі шкільні демонстраційні і лабораторні досліди з хімії, сприяють створенню і вдосконаленню наочних посібників, матеріалів для самостійної роботи учнів.

– загальнопедагогічні:

– педагогічні спостереження,

– бесіди з учителями і учнями;

– анкетування;

– моделювання експериментальної системи навчання;

– педагогічний експеримент.

Педагогічний експеримент – метод навмисного внесення змін у навчально-виховний процес, щоб досягти певного освітнього і виховного ефекту.

1-й етап – констатуючий (попередній). Вивчення стану викладання, зрізи знань.

2-й етап – формуючий експеримент (навчальний). Дослідник уточнює свою гіпотезу і формує її. Потім він перевіряє її, побудувавши навчання хімії по-новому. Виявлена особливість перевіряється на великій кількості класів. Дослідження необхідно проводити одночасно в кількох класах (експериментальних і контрольних). Умови однакові (кваліфікація вчителів, підбір учнів, матеріально-технічна база). Прийом перехресних груп.

Здобуті наукові факти, наслідки спостережень і експериментальної роботи аналізуються й узагальнюються з метою встановлення закономірностей, підтвердження гіпотез, розробки наукових теорій, які далі використовуються для формулювання практичних пропозицій і методичних рекомендацій з методики навчання хімії.

Проте зазначені методи не завжди достатні для розв'язання всіх тих проблем, що виникають перед методичною наукою. Широко застосовують у методиці математичні методи дослідження, що ґрунтуються на досягненнях теорії ймовірності, математичної статистики, кібернетики, теорії інформації і комунікацій, теорії дослідження операцій, а також на обчислювальних і моделюючих засобах сучасної техніки.

3. Вимоги до методичної підготовки вчителя хімії.

У педагогічному закладі освіти методика навчання хімії - один із важливих предметів. Він забезпечує професійну підготовку вчителя хімії. Курс методики навчання хімії завершує професійну підготовку майбутнього вчителя і перед ним стоять такі завдання:

– підготувати майбутнього вчителя до практичної діяльності в загальноосвітній школі та інших навчальних закладах;

– озброїти його системою методичних знань, умінь і навичок, передбачених професіограмою вчителя хімії;

– підготувати майбутнього вчителя до самостійної педагогічної творчості: навчити його доступним для шкільних умов прийомам педагогічного дослідження, озброїти вмінням організовувати навчання в паралельних класах за різними методичними варіантами і перевіряти ефективність різних методичних підходів до навчання хімії.

Вимоги щодо методичної підготовки вчителя хімії визначено у професіограмі.

Професіограма вчителя хімії вміщує різні параметри кваліфікаційної характеристики даної професії. Назвемо лише окремі вимоги до методичної підготовки вчителя хімії, які зумовлені тим, що основними функціями вчителя є інформаційна, розвиваюча, орієнтаційна, мобілізаційна, конструктивна, організаторська, комунікативна й дослідницька діяльність. Для реалізації цих функцій учитель хімії повинен:

– бездоганно знайти шкільний курс хімії, вміти критично оцінювати його науковий рівень відповідно до стану хімічної науки і сучасного виробництва, давати чітку і обґрунтовану методичну характеристику діючої програми і підручників;

– бездоганно володіти хімічною мовою, знати сучасну хімічну номенклатуру й класифікацію речовин, методи й прийоми навчання учнів хімічної мови й вироблення в них уміння користуватися нею в навчальному процесі;

– упевнено володіти методикою і технікою хімічного експерименту, вміти організовувати робочі місця учнів, формувати в них експериментальні вміння і навички;

– володіти методикою розв'язування і правильного оформлення розв'язків розрахункових та експериментальних задач;

– вміти відбирати відомості про сучасні досягнення хімічної науки і промисловості для кожного етапу навчання і дидактичного адаптування їх з урахуванням принципів науковості й доступності, вікових особливостей учнів відносно різних типів середніх навчальних закладів (денні, вечірні школи, школи-гімназії, школи-ліцеї, СПТУ, технікуми);

– вміти розмежовувати в навчальному матеріалі основний і другорядний, визначати важкі для засвоєння питання і шляхи подолання труднощів;

– вміти організовувати на рівні сучасних дидактичних вимог усі види навчальної роботи учнів, формувати в них інтелектуальні, предметні та організаційно-пізнавальні уміння і навички;

– вміти широко використовувати уроки різних типів, лекції і семінарські заняття, визначати мету і завдання уроку, складати його план, відбирати й розташовувати в певній послідовності навчальний матеріал, доцільно обирати прийоми, форми і методи діяльності вчителя і учнів, оптимально поєднувати слово вчителя з хімічним експериментом та ілюстративним матеріалом;

– вміти здійснювати політехнічну освіту, трудове виховання і профорієнтацію учнів;

– вміти виявляти, встановлювати і розкривати внутрішньопреметні та міжпредметні зв'язки, оцінювати їх пізнавальне значення у процесі формування наукового світогляду і розвитку хімічного мислення учнів;

– вміти здійснювати тематичне і поурочне планування навчального матеріалу, усіх видів позакласної роботи з хімії;

– вміти складати і розробляти дидактичні матеріали; тексти контрольним робіт і хімічних диктантів, вправи і завдання, інструкції для лабораторних дослідів і практичних занять, розрахункові й експериментальні задачі за темами шкільного курсу, комбіновані кількісні та якісні задачі для шкільних хімічних олімпіад;

– бездоганно володіти технічними засобами навчання, вміти відбирати екранні посібники до різних тем програми у поєднанні з хімічним експериментом, та іншими засобами наочності, використовувати комп'ютери в навчальному процесі (для обробки результатів лаборатор­них дослідів і практичних робіт, розв'язування розрахункових задач, тестової перевірки знань учнів тощо);

– вміти володіти основними прийомами педагогічної графіки, вміти зарисовувати хімічний посуд, прилади та їх деталі, зображувати схеми виробничих процесів, пояснювати учням правила зарисовування хімічних дослідів;

– вміти самостійно готувати наочні посібники для кабінету хімії і допомагати учням у їх виготовленні;

– вміти цілеспрямовано спостерігати за діяльністю учнів, слухати, аналізувати й оцінювати їх відповіді, здійснювати диференційований підхід до навчання, проводити нескладний педагогічний експеримент, обробляти його результати доступними методами і робити висновки з одержаних даних;

– знати основні методичні посібники й періодичну літературу з методики навчання хімії;

– володіти літературною мовою і добре поставленим голосом.