Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
МНХ (Шиян Н.І.) / лек № 1 - 5. Автор Шиян Н.І..doc
Скачиваний:
258
Добавлен:
06.06.2015
Размер:
691.2 Кб
Скачать

4. Словесно-наочні методи.

Це методи навчання, які передбачають використання у навчальному процесі різних засобів наочності у поєднанні зі словом учителя. До наочних посібників можна віднести:

– предметна наочність: зразки речовин, обладнання, фізичні і хімічні процеси;

– символічні (умовні) засоби наочності: діаграми, схеми, графіки, тощо;

– зображувальні наочні посібники: моделі, макети, малюнки, екранні посібники.

При використанні різної наочності вчитель повинен виховувати в учнів вміння спостерігати.

Спостереження – це метод пізнавальної діяльності, який спирається на роботу органів чуття (зору, слуху, нюху, дотику). Щоб спостереження було ефективним, слід дотримуватися таких умов:

– роз’яснювати учням його необхідність і мету;

– складати план спостережень і пояснювати техніку їх проведення;

– підготовлювати учнів до спостережень, озброювати їх необхідним запасом знань і умінь;

– забезпечувати активність спостереження, щоб учень сприймав не все підряд, що потрапляє в його поле зору, а відбирав потрібне, використовуючи запас своїх знань з хімії;

– проводити спостереження систематично, щоб вони не були випадковим сприйманням речовин і хімічних реакцій.

Для навчання учнів самостійності спостереження, необхідно на початковому етапі дати їм план. Наприклад, план спостереження фізичних властивостей:

а) агрегатний стан: твердий: (кристалічний, аморфний, крихкий, ковкий); рідкий – в’язкий, рухливий; газоподібний – легший чи важчий за повітря.

б) колір;

в) смак;

г) запах;

д) розчинність у воді.

А далі потрібно виконати тренувальні вправи з метою вироблення в учнів уміння правильно оцінювати фізичні властивості речовин під час їх демонстрування.

У процесі навчання хімії метод спостереження часто є самостійним видом навчальної роботи учнів, але нерідко він входить як окремий елемент в інші методи навчання. Особливо тісно спостереження пов’язане в хімічним експериментом.

Навчальний хімічний експеримент – це відтворення за допомогою хімічних реактивів та посуди хімічних явищ. Навчальний хімічний експеримент допомагає вчителю:

– повніше розкрити перед учнями ідею розвитку в хімії (генетичний зв’язок речовин, синтези складних речовин з простих, умови протікання хімічних процесів, тощо);

– показувати залежність хімічних властивостей речовин від їх будови та характер взаємного впливу атомів у молекулі, а учням наочно спостерігати прояв хімічних законів;

– розвивати хімічне мислення учнів, загально-навчальні уміння;

– успішно здійснювати політехнічне навчання;

– озброювати учнів практичними уміннями і навичками лабораторного характеру.

Досліди, які супроводжуються яскравими змінами, справляють велике враження на учнів, зацікавлюють їх, посилюють увагу до розповіді вчителя.

Хімічний експеримент служить і джерелом знань, і методом навчання, виховання, розвитку учнів, і головним засобом наочності.

Методика навчального хімічного експерименту нерозривно зв’язана з його технікою. Методика забезпечує вибір того чи іншого досліду та місце проведення його на уроці і оптимальне поєднання з іншими засобами наочності і методами навчання.

Техніка хімічного експерименту забезпечує наукову достовірність дослідів, їх надійність, наочність, виразність, уміння поетапно виконувати певні маніпуляції з речовинами, користуватися лабораторним обладнанням, усувати неполадки.

За співвідношенням діяльності вчителя і учнів навчальний хімічний експеримент поділяють на демонстраційний та учнівський.

Демонстраційний хімічний експеримент проводиться в класі перед усіма учнями вчителем, лаборантом, чи 1 – 2 учнями. Демонстраційні досліди на уроках хімії використовуються у таких випадках:

– на початку курсу хімії, коли учні ще не оволоділи навичками роботи з хімічними реактивами і посудом;

– коли досліди складні для самостійного виконання учнями (добування озону, синтез аміаку і т.п.);

– коли досліди небезпечні (вибух гримучої суміші, горіння заліза в хлорі, тощо);

– коли робота з великою кількістю реактивів є методично виправданою.

Експеримент не повинен перевантажувати урок, кількість демонстраційних дослідів визначена програмою. Але деякі важливі досліди, які сприяють глибшому засвоєнню матеріалу, розкриттю нових аспектів, можна і потрібно повторювати.

У процесі викладання хімії вчитель демонструє такі досліди, в яких має місце візуальне спостереження дійсності. Учні спостерігають за зміною забарвлення, випаданням осаду і т.п. На основі спостереження явищ дійсності у них виникають відчуття, на підставі відчуттів виникає сприймання, внаслідок чого в учнів формуються первинні індивідуальні образи речовин і хімічних процесів. Ці образи можуть зберігатися в пам’яті і відтворюватися навіть тоді, коли речовини і хімічні процеси не діють на органи чуття. Такі образи предметів і явищ називаються уявленням пам’яті. За допомогою експерименту учитель збільшує запас уявлень пам’яті. Для формування правильних уявлень пам’яті необхідно демонструвати досліди як з позитивним так і з негативним результатом (приклад: взаємодія оксиду натрію і оксиду міді з водою).

Крім уявлень пам’яті використовується уява – це створення образів, предметів, які не сприймалися безпосередньо. Наприклад, тільки за допомогою уяви можна зобразити хімічний зв’язок.

Для того, щоб хімічний експеримент був ефективним, необхідно дотримуватися певних вимог:

– підготовленість учнів (щоб учні знали мету проведення);

– наочність – щоб усі учні добре бачили усі досліди: великий посуд; на столі – нічого зайвого, освітлення, фоновий екран (переносний екран, один бік білий, а другий – чорний (білі осади), підйомний столик;

– простота – прилади максимально прості. Але не спрощені: замість пробіркотримача – папірець і т.п.;

– надійність – дослід завжди повинен вдаватися (проробляти попередньо). Якщо не вдався – продемонструвати ще раз;

– пояснюваність – кожний дослід учитель повинен детально пояснити;

– техніка виконання. Прийоми поводження з посудом і реактивами повинні бути чіткими і правильними. Неправильне виконання буде повторене учнями;

– безпека. Посуд чистий, реактиви – перевірені. Захисний екран. Аптечка, засоби протипожежної безпеки.

Отже, відповідно до вимог рекомендується така методика демонстрування дослідів:

– постановка мети досліду або проблеми, яку треба розв’язати. Учні повинні розуміти, для чого проводиться дослід, у чому вони повинні переконатися, що зрозуміти в результаті досліду;

– опис приладу, в якому проводять дослід, і умов проведення досліду. Учням потрібно показати усі реактиви і зазначити ті їхні властивості, які проявляються в цьому досліді;

– організація спостереження. Вчитель повинен зорієнтувати учнів, що і де саме спостерігати, чого очікувати (яка ознака реакції проявлятиметься – поява забарвлення, випадання осаду, виділення газу, тощо). Учні повинні помічати зміни, що відбуваються;

– висновок і теоретичне пояснення.

Учнівський хімічний експеримент – це такий експеримент, який виконується безпосередньо учнями під керівництвом учителя і в якому проявляється тісний зв’язок розумової і практичної діяльності учнів. Він поділяється на лабораторні досліди і практичні заняття, кількість яких визначається програмою, а зміст і методика проведення дані в підручнику. Дидактична мета цих видів самостійної роботи учнів різна. Лабораторні досліди проводяться в процесі пояснення вчителем нового матеріалу з метою набування учнями знань і умінь або в процесі повторення. Практичні заняття служать вдосконаленню, закріпленню і конкретизації вже набутих знань і умінь та їх перевірці. Лабораторні досліди, як правило, короткочасні, а на практичні заняття відводитися цілий урок.

До форми звіту хімічного експерименту не ставлять чітких вимог. Деякі вчителі пропонують оформляти звіт у вигляді таблиці, інші – у вигляді короткого опису.

Наприклад, практична робота на тему „Одержання і властивості кисню” може бути оформлена так:

Хід роботи. Малюнки, рівняння реакцій

Спостереження (ознаки реакцій, умови проведення

Висновки і відповіді на конкретні запитання

Дослід 1. Одержання кисню:

2КМпО4 = K2MnO4 +MnO2 + О2

Із вихідної речовини при нагріванні виділяється газ

Фізичні властивості кисню, які спостерігаються в досліді:газ без кольору, без запаху і смаку, важчий за повітря.

Дослід 2. Перевірка заповнення банки киснем тліючою скіпкою.

Скіпка на повітрі слабо тліла і яскраво спалахнула в верхній частині банки з киснем.

Кисень зібраний в банку

Дослід 3. Горіння вуглинки: С + О2 = СО2 + Q.

Попередньо розжарену вуглинку внесли в банку з киснем. Вуглинка на повітрі слабо тліла, а в кисні горить яскраво

Хімічні властивості кисню: він підтримує горіння простих і складних речовин

Дослід 4. Спалювання сірки в кисні: S + O2 = SO2

Попередньо запалена сірка на повітрі горіла ледь помітним полум’ям, а в кисні – яскравим синім полум’ям.

Роль учителя на практичній роботі не може бути пасивною. Вчитель повинен уважно стежити за дотриманням правил техніки безпеки, правильним виконанням окремих прийомів роботи і фіксувати свої спостереження в окремому зошиті. Оцінювання практичної роботи проводиться не лише на основі звіту учня, а на основі спостережень учителя. Для цього можна оформити таку таблицю:

Прізвище учня

Навчальні вміння

1

2

3

4

5

6

Іванов

+

+/–

+

+

+

Петров

Сидоров

Для цієї практичної роботи можна контролювати такі вміння: насипання в пробірку перманганату калію; вкладання вати в пробірку; перевірка приладу на герметичність; закріплення пробірки в штативі; поводження з пальником (спиртівкою); нагрівання пробірки з перманганатом; перевірка виділення кисню; збирання кисню в склянку; спалювання вуглинки в кисні; порядок і чистота на робочому місці.

Для якісного проведення експерименту необхідне обладнання кабінету хімії. Доцільно обладнати кожне робоче місце учня спеціальним набором хімічних реактивів, посуду, приладдя, деякими навчальними посібниками.

За характером пізнавальної діяльності та методами хімічний експеримент може бути репродуктивним, частково-пошуковим і дослідницьким.