5. Словесно-наочно-практичні методи навчання хімії.

В їх основі лежить практична діяльність учнів, яка здійснюється за. участю керівного слова вчителя, і засобів наочності.

Кожний метод на практиці реалізується у вигляді методичних прийомів.

Методичний прийом – це частина методу, яка виражає лише окремі дії вчителя і учнів.

Головним методом даної групи є самостійна робота. Самостійна робота – це така робота, яка виконується без безпосередньої участі вчителя, але за його завданням у спеціально відведений для цього час. При цьому учні свідомо намагаються досягти поставленої у завданні мети, виявляючи зусилля і виражаючи в певній формі результати своїх дій (розумових чи фізичних).

Види самостійної роботи: робота з книгою; спостереження за демонстраційними дослідами і побудова умовиводів; учнівський хімічний експеримент (лабораторні досліди і практичні заняття); складання і розв’язування хімічних вправ і задач; робота під час прослуховування нового матеріалу (складання плану, конспектування і т.п.); творчі завдання (реферати, повідомлення, колекції); письмові роботи тренувального і контрольного характеру.

На уроках хімії самостійні роботи проводяться з різною дидактичною метою – для вивчення нового матеріалу, вдосконалення набутих знань і умінь, перевірки засвоєння їх учнями. Вивчати матеріал в процесі самостійної роботи можна в тому випадку, коли число "опорних" елементів знань перевищує число нових елементів і учні легко можуть встановити зв’язок між ними.

Форми самостійної роботи:

– фронтальна (робота з книгою, робота з роздатковим матеріалом, учнівський хімічний експеримент, розв’язування задач і т.п.);

– групова – використовується найчастіше на уроках, де передбачений учнівський експеримент. Учитель створює тимчасові групи для спільного виконання лабораторних дослідів у процесі вивчення нового матеріалу або з метою закріплення. Члени групи взаємно перевіряють один одного. Кожен може одержати допомогу. Але слід не допускати механічного списування. Перевага – виробляють в учнів уміння спільно працювати, формують упевненість у знаннях.

– індивідуальна – має особливе значення, так як дає можливість організувати навчальну роботу так, щоб кожен учень працював на такому рівні складності, який відповідає його рівневі.

Наведемо приклад використання самостійної роботи при вивченні теми: "ВОДЕНЬ. КИСЛОТИ. СОЛІ".

Взаємопередача тем.

Тема карточок, число частин тексту	Завдання
	І рівня	ІІ рівня	ІІІ рівня
Водень, його загальна характеристика, знаходження в природі, фізичні. властивості, застосування.	Дайте загальну характеристику водню (§25, абз.1.) У якому вигляді водень зустрічається в природі? (§25, абз. 2) Чому мильні бульби, наповнені воднем, піднімаються вгору? (§27, абз. 1) Де застосовується водень і які перспективи його застосування в майбутньому? (§27, ост. абз, схема 7, с.66).	Як перелити із однієї посудини в іншу: а) водень, б) кисень? Обчисліть, в якій речовині масова частка водню більша: у воді чи в метані?	Як пояснити той факт, що в повітрі, яким ми дихаємо, практично немає водню, а вище 50 км над поверхні Землі вміє водню в повітрі становить уже декілька десятків % за об’ємом

Кожний учень одержує тему, тобто текст, дидактичну карточку, певний кольоровий сигнал і першу тему проробляє самостійно. Він читає першу частину тексту теми, виділяє головну думку, може записати її в свій зошит, виясняє значення незнайомих термінів, словосполучень, використовуючи додаткову літературу, словники, довідники, енциклопедії, науково-популярні видання, підручники інших авторів, консультацію вчителя. Потім виконує завдання І рівня, обдумує пояснення цієї частини теми, конструює запитання, які задасть партнеру, і переходить до другої частини тексту і т.п.

Після вивчення всього тексту теми виконує завдання ІІ рівня. Учень вважається готовим до передачі теми, якщо її знає, тобто має план викладу в зошиті, умій пояснити і гарантує відповіді на можливі запитання партнера, виконуй завдання І й ІІ рівнів.

Два учні утворюють пару (довільно). Один учень (А) першим починає передачу теми. Він називає свою тему, час, затрачений на вивчення її, показує текст і дидактичну карточку, знайомить з вимогами її вивчення і починає передачу.

Учень А розповідає зміст І-ої частини тексту, виділяє і пояснює важкі місця і чекає, поки учень В прочитає про себе цю частину тексту. Учень А задає запитання учневі В для перевірки правильного розуміння цієї частини тексту, пропонує виконати завдання І рівня, при цьому слідкує за його діями, надає допомогу, звіряє результати його роботи зі своїми.

Організація самостійної роботи учнів повинна бути направлена на вирішення двох основних завдань: розвивати в учнів самостійність у навчальній діяльності; навчати їх користуватися набутими знаннями і вміннями. Однією з головних видів організації самостійної роботи на уроці є робота з підручником.

Робота з підручником. З перших уроків хімії у 8 класі слід навчати школярів працювати з підручникам. Для цього необхідно знати його структуру:

Основний текст – головне джерело навчальної інформації обов’язковий для вивчення (хімічні поняття, закони, теорії, основні факти, методи хімічної науки). Поділяється на розділи і параграфи.

Додатковий текст – матеріал, який залучається для посилення наукової доказовості, поглиблення переконливості положень основного тексту (опис хімічних дослідів, біографічні відомості, факти з історії хімії, статистичні дані, додаток).

Пояснювальний текст – вступ, примітки, словники, алфавіти, пояснення до рисунків, зведені таблиці й ін. Це засіб організації і здійснення самостійної навчальної діяльності.

Позатекстові компоненти:

Апарат організації засвоєння	Ілюстративний матеріал	Апарат орієнтування
запитання, завдання, вправи, пам’ятки, таблиці, підписи до ілюстрацій тощо	рисунки, діаграми, схеми, фотографії і ін.	передмова, зміст, анотації, сигнали-символи, іменний та предметний покажчики, бібліографія тощо

Можна використати алгоритм.

1. Прочитайте назву теми, заголовок параграфа;

2. Обдумайте його зміст, зв’язок з раніше вивченим матеріалом;

3. Прочитайте весь параграф. Переконайтеся, що нові терміни і вирази вам зрозумілі. Розгляньте ілюстрації до параграфа, постарайтесь зрозуміти в них головне;

4. Вивчіть визначення понять, формулювання законів і правила, які є в тексті. Підберіть у підручнику або наведіть свої приклади для їх ілюстрації;

5. Складіть план прочитаного (усно або письмово). Обдумайте, в якій послідовності краще переказати текст і як ілюструвати свою відповіді. Важкий текст прочитайте заново, уясняючи його по абзацах;

6. Перекажіть текст подумки або вголос у відповідністю із наміченою послідовністю викладу, так ви краще запам’ятаєте і уясните навчальний матеріал;

7. Перевірте, чи всі завдання в кінці параграфу чи теми ви можете виконати. Незрозуміле виясніть у товаришів чи учителя.

Робота з підручником поділяється на:

Репродуктивну діяльність: повторення тексту або відповіді на запитання, зміст яких розкритий в підручнику. Аналогічні завдання – виконання тих завдань, в яких питання розкриваються в підручнику, а учням пропонується навести подібні приклади.

Продуктивну навчально-пізнавальну діяльність забезпечується завданнями, в яких передбачається самостійне застосування знань, готової відповіді на запитання в підручнику немає, складання узагальнюючих схем, таблиць, порівняльна характеристика, і т.п.

Одним із видів навчальної діяльності, покликаним розвивати самостійність і активність учнів є програмоване навчання.

Програмоване навчання – це вид самостійної діяльності учнів, керованої вчителем за допомогою заздалегідь складеної навчальної програми. Його суть полягає в тому, що навчальний матеріал і діяльність учнів розчленовуються на порції (дози) і кроки (етапи навчання). Виконання кожного кроку контролюється. Перехід до засвоєння наступної порції залежить від якості засвоєння попередньої.

Програмоване навчання є машинне і безмашинне.

Зошит з хімії. В учнів кожного класу повинно бути по три зошити: робочий, для практичних робіт і для контрольних робіт. Зошити для практичних робіт і контрольних зберігаються в кабінеті хімії протягом року. В робочих зошитах можна запропонувати залишити дві-три сторінки для нових термінів. Робочі зошити перевіряються вибірково. Вчитель виправляє не лише хімічні помилки, а й граматичні чи математичні. Оцінка за ведення зошити ставиться в класний журнал. Після перевірки зошита учня даються вправи, які запобігають повторенню аналогічних помилок.

Зошит для практичних робіт можна вести один на протязі всього вивчення курсу хімії.

Деякі вчені, окрім вище запропонованої класифікації методів навчання, виділяють ще ситуаційний метод.

Ситуаційний метод – це скомбінований з багатьох шляхів і способів метод, який використовується педагогом тоді, коли ні один з відомих ізольованих методів не дає можливості швидко і ефективно досягти намічених цілей в наявних конкретних умовах. Тому даний метод називається ще творчим, нестандартним і визнається не всіма педагогами. Головну роль у виборі і застосуванні даного методу відіграє ситуація. Метод дозволяє приймати нестандартні рішення, використовувати нетрадиційні шляхи, які витікають з наміченої цілі. Педагог повинен уміти передбачати передбачувані наслідки, що витікають з цих рішень. Як правило, в ситуаційному методі поєднуються і переплітаються різні традиційні і нові шляхи, ідеї. Саме ситуаційним методом, як вважають, досягли видатних успіхів відомі новатори навчання Шаталов, Ільін, Гузик, Волков і інші.

Про структуру і зміст даного методу нічого визначеного сказати не можна: він змінюється від ситуації до ситуації. Даний метод – самостійна творчість педагога, його творчий почерк, що спирається на власне бачення і розуміння педагогічного процесу.