Підготовка педагогів-юристів для викладання курсу правознавства у школі

Проблема підготовки педагогічних кадрів для викла­дання правознавства у школі мала не лише теоретичне, а Й практичне значення. З погляду теорії вона була осно­вою створення навчальних планів, програм і, взагалі, ос­новою організації всього навчального процесу. Практич­не значення цієї проблеми полягало в подальшому збага­ченні змісту роботи школи. Поліпшення освітніх і вихов­них функцій залежало передусім від учителя, рівня його професійної підготовки і педагогічної майстерності. У перше десятиріччя XXI ст. зі становленням нової націо­нальної школи зростала і роль учителя правознавства. Щоб перебудувати навчально-виховний процес потрібно було виховати вчителя нового типу, тому на всіх етапах неперервної освіти вчителів правознавства мав стати ре­альний і постійний аналіз співвідношення та взаємодії правової освіти і педагогічних знань - загальної педагогі­ки, психології, дидактики, методики.

Проблеми нормативно-правового врегулювання підго­товки педагогічних працівників у ВНЗ були також окрес­лені у Законі України "Про вишу освіту" [108]. Зрозуміло, що вони були актуальні для фахівців, які викладали шкі­льний курс правознавства. Крім того, Закон урегулював суспільні відносини галузі навчання, виховання, профе­сійної підготовки громадян України. Він встановив пра­вові, організаційні, фінансові й інші засади функціону­вання системи вищої освіти, створив умови для самореа-лізації особистості, забезпечення потреб суспільства і держави у кваліфікованих фахівцях.

У Посланні Президента до Верховної Ради також наго­лошувалося на необхідності підготовки кваліфікованих педагогічних кадрів [263].

Національна доктрина розвитку освіти підготовку пе­дагогічних і науково-педагогічних працівників, визнала однією з основних на той час. Зокрема, підготовка педа­гогічних і науково-педагогічних працівників, їх професій­не вдосконалення були важливою умовою модернізації

323

Становлення та розвиток шкільної правової освіти (1991-2007 роки)

освіти. Для підтримки педагогічних і науково-педагогічних працівників, підвищення їх відповідальності за якість професійної діяльності держава забезпечувала:

• розроблення та вдосконалення нормативно-правової бази професійної діяльності педагогічних і науково-педагогічних працівників;

• прогнозування та задоволення потреб суспільства у зазначених працівниках;

• розвиток конкурентноспроможної системи навчаль­них закладів, у яких проводилася підготовка, перепідго­товка та підвищення кваліфікації педагогічних і науко­во-педагогічних працівників;

• розроблення та запровадження державних стандар­тів педагогічної освіти різних освітньо-кваліфікаційних рівнів і державних стандартів післядипломної педагогіч­ної освіти;

• оволодіння педагогічними працівниками сучасними інформаційними технологіями;

• періодичне оновлення і взаємоузгодження змісту підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації педагогічних працівників;

• упровадження системи цільового державного фінан­сування підготовки педагогічних і науково-педагогічних працівників та їх професійного вдосконалення;

• поліпшення системи стимулювання професійного зростання педагогічних і науково-педагогічних праців­ників, можливість вивчення іноземних мов [361].

Держава забезпечувала також умови для підвищення престижу та соціального статусу педагогічних і науково-педагогічних працівників, створювала систему профе­сійного відбору молоді до вищих педагогічних навчаль­них закладів.

У Національній програмі правової освіти населення підготовці педагогічних працівників, які б могли ви­кладати правознавство у школі, також приділялася увага [362]. Зокрема, було визначено, що підготовка викладачів правових дисциплін здійснюється ВНЗ як

324