Розділ 6

ПІДГОТОВКА ПЕДАГОГІВ-ЮРИСТІВ

ДЛЯ ВИКЛАДАННЯ КУРСУ ПРАВОЗНАВСТВА У ШКОЛІ

6.1. Теоретичні засади

підготовки педагогів-юристів

у контексті вищої педагогічної освіти України

Запорукою успішної розбудови Української держави, подолання загальної кризи в суспільстві є духовне відро­дження народу. Майбутнє української нації залежить від змісту цінностей, що закладаються у світоглядні орі­єнтації молодих людей та від того, якою мірою духов­ність стане основою їхнього життя. Становлення україн­ської державності - складний і тривалий процес, важ­лива роль у якому належить професіоналам-фахівцям з різних галузей знань і практичної діяльності. Прогреси­вний поступ суспільства залежить саме від професіона­лізму фахівців, завдання підготовки яких покладається на вишу школу. Кваліфіковані спеціалісти будь-якого на­пряму - це продукт вищої школи, від якості якого залежить якість нашого виробництва і життя, морально-психологічний клімат у колективі і суспільстві, загальна су­спільна атмосфера [98, с 73; 337, с. 1].

На 1995 р. в Україні діяло 16 класичних, 45 технічних університетів, ЗО академій, 72 інститути та 740 ВНЗ І—II рівнів акредитації (училища, технікуми, коледжі), що пе-

Становлення та розвиток шкільної правової освіти (1991-2007 роки)

ребували у загальнодержавній власності, 546 закладів післядипломної освіти [398, арк. 40-56]. Крім цього, дер­жавну ліцензію отримали 123 ВНЗ, засновані на інших формах власності [417, арк. 124].

Загальний контингент студентів становив понад пів­тора мільйона чоловік. Це дозволяло забезпечувати міс­цями у ВНЗ близько 35 % випускників загальноосвітніх закладів. На кожні 10 тис. населення в Україні було 170 студентів [359, с 3-4].

Однак, незважаючи на зусилля суспільства та відпо­відних органів державної виконавчої влади, вища осві­та у середині 90-х pp. XX ст. перебувала у глибокій кризі [390; 391]. Катастрофічно не вистачало коштів. Спосте­рігався відплив педагогічних і викладацьких кадрів [392; 393]. Падала зацікавленість у набутті фундамента­льної освіти. Різко знизилися вимоги до рівня освіченос­ті, загальної культури, не вистачало підручників, посіб­ників, інших засобів навчання [387; 388].

З огляду на зазначене вища освіта потребувала глибо­кого системного реформування з метою збереження її потенціалу й обсягу підготовки фахівців, посилення дер­жавної підтримки пріоритетних напрямів освіти і науки, приведення у відповідність із найновішими світовими стандартами. Саме ці питання були представлені в "Ос­новних напрямах реформування вищої освіти в Україні 1995 р.". У цьому документі було приділено увагу й підго­товці педагогічних кадрів, потребу у яких мали загально­освітні навчальні заклади, зокрема і для викладання шкі­льного курсу правознавства [359, с 5].

Концепція загальної середньої освіти (12-річна шко­ла), затверджена Постановою Колегії МОН України та Президією АПН України від 22 листопада 2001р. № 12/5-2 визначила особливості підготовки вчителя і його професійне удосконалення у процесі переходу до 12-річної школи. Комплексного підходу потребувало розв'язання проблем підготовки вчителя, який би усві­домлював свою соціальну відповідальність, постійно

320