Підготовка педагогів-юристів для викладання курсу правознавства у школі

права, зростання їх професійної майстерності, підви­щення наукового рівня, турбота про підвищення пре­стижу професії викладача права, їх соціально-правовий захист, усунення відомчого розмежування.

Таким чином, перед проголошенням Україною незале­жності спостерігаємо пожвавлення у напрямі правовихо-вної роботи серед студентської молоді, однак цього було недостатньо, адже шкільна правова освіта чекала на ви­сококваліфіковані кадри, які б могли забезпечувати на­вчальний процес школи.

Після проголошення Україною незалежності ситуація кардинальним чином спочатку не змінилася. Юридичні факультети університетів продовжували готувати юри­дичні кадри, насамперед, для народного господарства, правоохоронної діяльності, державного апарату, а не для шкільної освіти. На неюридичних факультетах універси­тетів вивчався лише курс правознавства, який сприяв правовій підготовці майбутнього фахівця, але в жодному разі не міг дати ту необхідну суму правових знань. І лише близько десяти педагогічних ВНЗ готували спеціалістів для школи за фахом "учитель історії та правознавства". Саме тому тільки одиниці висококваліфікованих фахівці-юристів потрапляли до школи.

Так, на 1995 р. в Україні 60 навчальних закладів готу­вали юристів, а за неофіційними даними 100 [397, арк. 114]. У 1998 р. вже 160 ВНЗ готували таких фахів­ців [403, арк. 88]. Однак така велика кількість навчаль­них юридичних закладів готувала юридичні кадри, які не були затребувані українським суспільством, і не прихо­дили викладати цей предмет до школи, тому і стан підго­товки викладачів правознавства для шкіл від цього не ставав кращим. З іншого боку, на 1999-2000 pp. у країні педагогічні ВНЗ випускали ЗО тис. учителів. Педагогів-юристів серед них було мало, що не задовольняло потре­би загальноосвітньої школи [403, арк. 76].

351

Становленн^^озвитокі^

Лише у Програмі правової освіти населення України у 1995 р. було заявлено про необхідність поліпшення ста­ну підготовки викладачів правових дисциплін, зокрема й учителів правознавства загальноосвітніх навчальних закладів [273].

Оскільки правова освіта в Україні належить до галузі вищої освіти, то будівництво правової держави, рефор­ми політичної і судово-правової системи постійно по­требували розвитку юридичної освіти в Україні [52, с 154-159].

Концептуально розвиток юридичної освіти розглянуто в розд. 5 нашого дослідження в контексті Конституції України, Закону України "Про вишу освіту", Програми розвитку юридичної освіти на період до 2005 р. інших законодавчих актів, що забезпечують утвердження вер­ховенства права, надійного захисту прав людини та гро­мадянина, упровадження цивілізованих форм суспільно­го життя [104, с 2].

У кінці XX на початку XXI ст. юридична професія ста­ла однією з найпрестижніших. Водночас кроки з рефор­мування юридичної сфери у державі тривалий час об­межувалися галуззю законодавства та перебудовою юри­дичної практики. Ефективність реформування як у пра­вовій сфері, так і в масштабах усього суспільства безпо­середньо залежить від рівня кваліфікації юридичного ко­рпусу держави.

Система вищої юридичної освіти є складною і взаємо­діє з політичними, економічними, культурними та соціа­льними системами. Отже, у цих умовах вища юридична освіта не може бути пасивною, а мусить істотно й дина­мічно впливати на навколишнє середовище, формуючи цивілізоване демократичне правове поле. У цьому поля­гає її позитивна роль і велика просвітницька місія.

Тенденції та проблеми в системі вищої юридичної освіти дозволили окреслити п'ять її напрямів, а саме:

> відповідність вищої юридичної освіти сучасним ви­могам;

352