Підготовка педагогів-юристів для викладання курсу правознавства у школі

ситет ім. А. С. Макаренка; Харківський педагогічний уні­ верситет ім. Г .С. Сковороди; Херсонський державний педагогічний університет; Кам'янець-Подільський педа­ гогічний університет; Черкаський державний універси­ тет; Ніжинський педагогічний університет ім. М. В. Гоголя; Національний педагогічний університет ім. М. П. Драгоманова; Севастопольська філія Харків­ ського державного педагогічного університету ім. Г. С Сковороди. У цих навчальних закладах на той час навчалося 6 тис. 286 студентів, майбутніх викладачів правознавства [331, с. 664-665].

Проте чи достатня кількість цих студентів, коли в той самий час в Україні функціонувало 22 194 загаль­ноосвітніх навчальних закладів [345, с 455]. Зрозуміло, що недостатньо, адже якби навіть теоретично усі ці студенти прийшли до середніх шкіл, то, щоб забезпечи­ти й подолати кадрову проблему в шкільних педагогах-юристах, потрібно було б попрацювати такими темпа­ми щонайменше 3,5 роки. Однак понад половини ви­пускників не йшли викладати правознавство до школи і навряд чи будуть у повному обсязі працювати в зага­льноосвітніх навчальних закладах. З огляду на це напо­внення загальноосвітніх навчальних закладів високо­кваліфікованими педагогами-юристами було проблема­тичним й у 2004-2005 pp.

Крім того, не велася підготовка таких кадрів у Волин­ській (раніше вони готувалися у Луцькому педінституті), Донецькій, Житомирській, Закарпатській, Івано-Франківській, Луганській, Львівській, Тернопільській та Чернівецькій областях. У 2006-2007 pp. ситуація дещо змінилася, ці університети відновили підготовку фахівців за спеціальністю "учитель історії та правознавства".

Проведене у 2001-2002 навчальному році досліджен­ня підтвердило проблему підготовки педагогів-юристів для загальноосвітніх навчальних закладів. Викладання правознавства забезпечували 19 994 викладачі, з них:

359

Становлення та розвиток шкільної правової освіти (1991-2007 роки)

19 114 мали кваліфікацію вчителя історії та правознав­ства, ЗО 1 - юриста, 579 - іншу (психологи, філологи, ви­кладачі математики, географії, початкових класів, біблі­отекарі). У 2003 р. за матеріалами Міністерства юстиції ця кількість практично була незмінною, тобто 3 % ви­кладачів правознавства в навчальних загальноосвітніх закладах України не були фахівцями права. 605 з 18 277 шкільних викладачів правових дисциплін в Україні за фахом були вчителями фізкультури, математики, гео­графії, початкових класів, а також бібліотекарі, філоло­ги та психологи. В інших навчальних закладах право­знавство викладали переважно вчителі, які пройшли перепідготовку в Київському обласному інституті після-дипломної освіти, але за фахом є викладачами історії, біології, хімії. У деяких областях, зокрема Сумській, Че­рнігівській та Черкаській, були непоодинокі випадки, коли години, відведені на вивчення правознавства, ви­користовувалися не за призначенням [161].

Очевидно, що стан підготовки фахівців для загально­освітніх навчальних закладів необхідно було змінювати.

У центрі підготовки висококваліфікованих педагогі­чних кадрів для шкільної правової освіти в 90-х pp. XX ст. - на початку XXI ст., починаючи з жовтня 1992 p., стояв соціально-гуманітарний факультет Наці­онального педагогічного університету ім. М. П. Дра-гоманова. Його заснування було пов'язане з реоргані­зацією освітньої сфери, коли завдяки кардинальним змінам у суспільно-політичному житті на карті світу з'явилася незалежна Україна.

Головне завдання факультету відображено у наказі ре­ктора, а це підготовка "для різних типів шкіл, вищих і середніх навчальних закладів України спеціалістів соціа­льно-гуманітарного напряму соціологія, політологія, соці­альна та інженерна психологія, правознавство, менедж­мент тощо, а також з метою удосконалення соціальної і гуманітарної підготовки випускників інституту". Соціа-

360