Підготовка педагогів-юристів для викладання курсу правознавства у школі

двох семестрів і закінчувати прийняттям екзамену. Од­нак ради ректорів і ректори багатьох ВНЗ, незважаючи на відповідні пропозиції з боку НМК Міністерства освіти України і безпосередньо викладачів права, від розв'язан­ня цих питань ухилялися.

Важливим питанням організації навчального проце­су було створення навчальної програми з курсу право­знавства у ВНЗ, яку і розробила НМК Міносвіти Украї­ни з урахуванням як специфіки республіканського і союзного законодавства, так й окремих спеціальностей майбутніх фахівців. Приділялася значна увага ство­ренню у ВНЗ республіки кабінетів права або спеціалі­зованих аудиторій, забезпеченню їх необхідною кількі­стю нових підручників, навчальних посібників, норма­тивних актів, юридичних журналів, обчислювальною та іншою технікою. Ці проблеми вирішувалися там, де бу­ли створені кафедри права. На жаль, такі кафедри ма­ли на 1990 р. лише деякі неюридичні ВНЗ. Це, зокрема, Київський та Одеський інститути народного господарс­тва, Донецький і Львівський державні університети, Харківський інженерно-економічний інститут та інсти­тут громадського харчування, Луганський машинобуді­вний інститут (436, с 278].

Однією з важливих умов підвищення ефективності правового навчання та виховання студентської молоді було її кадрове забезпечення. Професійний рівень викла­дачів, що забезпечували викладання курсу правознавст­ва у ВНЗ республіки, внаслідок ухвалених заходів НМК Міносвіти України й адміністрацією ВНЗ дещо поліпшив­ся. На 1990 р. викладання курсу у ВНЗ республік забез­печували близько 300 викладачів, з них майже 80 % пра­цювали у штатах цих навчальних закладів. Із загальної кількості викладачів 3 % були докторами і майже ЗО % -кандидатами юридичних наук.

Слід зазначити, що стан підготовки педагогічних юри­дичних кадрів для вищої школи не відповідав вимогам

349

Огановленн^^зозвитоїш^^

часу і завданням, які були покладені на вишу школу. Особливо гостро стояло питання поліпшення системи підготовки викладачів цієї категорії. На той час курс правознавства у деяких ВНЗ республіки викладали фахі­вці, які не мали базової юридичної освіти.

Причини кадрової проблеми полягали, по-перше, у складності і недостатньому методологічному опрацюван­ні курсу правознавства; по-друге, у недооцінці його зна­чення для підготовки спеціалістів з боку керівництва ВНЗ. Спроба розв'язати зазначену проблему робилася і через підготовку викладачів аспірантурами.

З метою підвищення рівня правового виховання студе­нтської молоді в 1990 р. НМК Міносвіти України було роз­роблено і затверджено Положення про раду ВНЗ із право­вого виховання. Були створенні і регіональні методичні ко­місії з правового виховання. До їх завдань належало:

• вивчення, узагальнення і поширення передового до­свіду навчально-методичної й іншої роботи з питань пра­вового навчання і виховання студентської молоді;

• розробка рекомендацій та проведення в регіоні ін­ших заходів з їх поліпшення.

До завдань комісій входили також апробація і підгото­вка пропозицій з видання підручників, навчальних посі­бників та іншої навчально-методичної літератури. їм та­кож було надано певні повноваження для розв'язання кадрових й інших питань. Слід зазначити, що регіональні комісії на той час стали центрами організації правового навчання та виховання студентської молоді у відповід­них регіонах республіки [421, арк. 187-200].

Важливим кроком на шляху удосконалення організа­ційних форм правового навчання та виховання студент­ської молоді стало створення ще раніше, у 1989 p., Укра­їнської асоціації викладачів права, що об'єднувала ви­кладачів правових дисциплін не тільки ВНЗ і технікумів, а й серед шкіл та ПТУ. Головними завданнями цієї асоці­ації було сприяння створенню необхідних умов для акти­вної професійної та громадської діяльності викладачів

350