Підготовка педагогів-юристів для викладання курсу правознавства у школі

правомірної поведінки у криміногенних ситуаціях. Також держава сприяла створенню громадських організацій учнівської молоді, використанню інших можливостей для її активної участі у процесі правової освіти і виховання, захисту власних прав та інтересів [331].

Як відомо, мета освіти - всебічний розвиток людини, як особистості і найвищої цінності суспільства. У той же час освіта є основою інтелектуального, культурного, ду­ховного, соціального й економічного розвитку суспільства і держави, тому формування правової свідомості грома­дян за допомогою правової освіти і виховання було голо­вним напрямом державної політики, а юридична освіта, як складова частина освіти громадян, - справа держав­ного значення. Правове виховання здійснювалося через педагогічну і правову допомогу молоді в розвитку її пра­вової культури, розумінні ролі права в суспільстві, фор­муванні навичок правомірної поведінки [357, с 15-16; 373, с. 67-73].

Становлення демократичної правової державності по­требувало значного підвищення правосвідомості грома­дян, їхньої правової культури, неухильного дотримання ними вимог законодавства, кваліфікованого його засто­сування. Головним у досягненні цієї мети стало знання права, як однієї із форм і засобів реалізації конституцій­них положень. Закони й інші нормативно-правові акти, що визначали права й обов'язки громадян, повинні бути доведеними до відома населення в порядку, встановле­ному законодавством.

Найважливішим напрямом у виконанні цього завдан­ня стала правова освіта, мета якої - виховання громадян у дусі поваги до закону і прав людини, а також небайду­же ставлення до порушень законності та правопорядку.

Правові знання - це необхідний елемент загальної культури людини, а правознавство - обов'язкова дисцип­ліна у ВНЗ [47]. XXI ст. вимагало якісно нового підходу до питань вибору змісту правової підготовки, методів і ме-

337

Становлення та розвиток шкільної правової освіти (1991-2007 роки)

тодики навчання не тільки кваліфікованих спеціалістів-юристів, але і фахівців інших галузей знань. Випускники ВНЗ, незалежно від того, яку кваліфікацію вони одержа­ли після його закінчення, разом із засвоєнням спеціаль­них дисциплін і юридичних знань мали глибоко усвідо­мити та навчитися жити відповідно до властивих демок­ратичному суспільству правових, моральних, соціальних і політичних цінностей. Якщо ж правові знання не пере­ходять у ціннісні настанови, не стають внутрішніми пе­реконаннями людини, то це може бути свідченням недо­сконалості правосвідомості суспільства загалом, і право­вої освіти зокрема [13, с 20-21].

Правові знання - це система визначеного обсягу знань людини про право і правові явища, відомостей про конкретні правові норми, їхнє розуміння, усвідом­лення сутності правових принципів, їх вимог, цілей, призначення. Ці знання здобуваються за допомогою правового навчання і виховання, соціального і правово­го досвіду [31, с 29-30]. Проте, щоб передавати правові знання, викладач має володіти і знати правову ідеоло­гію, що охоплює систематизоване виявлення правових поглядів, ідей, вимог різноманітних соціальних груп, і ґрунтується на відповідних соціальних та наукових знаннях. Формування правової ідеології відбувається як процес теоретичного усвідомлення реальних процесів і явищ навколишньої дійсності.

Коли суспільство не бачить підвищеної потреби у ви­хованні, з одного боку, законослухняних, а з іншого, ін­формованих про свої права й обов'язки й поважаючих ці права осіб, і не забезпечує це вже з дитячого садочку, то майбутнє стає небезпечним. З огляду на це на початку XXI ст. назріла необхідність у повнішому й об'єктивнішо­му інформуванні громадськості про права і їх захист.

У правовому вихованні й освіті можна умовно виділи­ти два напрями:

> навчання основам правознавства студентів неюри-дичних ВНЗ;

338