Підготовка педагогів-юристів для викладання курсу правознавства у школі

замовлення на підготовку юристів. У державі, крім того, створено таку розгалужену мережу юридичної освіти, яка не відповідала не тільки реальним потребам держави і суспільства, а і здоровому глузду. Адже в Україні функ­ціонує 288 ВНЗ (разом з відокремленими підрозділами), які видають випускникам диплом юриста.

Для порівняння: до 1991 р. в Україні було лише п'ять ВНЗ, які готували юристів і для УРСР, і для інших дер­жав. Безумовно, потреби в юристах з розвитком демок­ратичних, ринкових інститутів зростають. Проте знову постає питання про якість підготовки, про ту розумну межу між кількістю і якістю, яку не можна переходити. І тому перед МОН України, Міністерством юстиції Украї­ни, урядом загалом ставилося питання про наведення елементарного ладу в системі юридичної освіти.

Серйозною проблемою стало забезпечення якості під­готовки фахівців. Це безпосередньо пов'язане з корегу­ванням моделі професійної підготовки, яка на початку XXI ст. практично мала "доганяючий" характер. Форму­вання змісту юридичної освіти здійснювалося "від прак­тики", що могло б бути допустимим для стабільного пра­вового суспільства, зі сталими професійними традиціями і стабільним соціальним порядком. Для суспільства і держави, які перебувають у стані реформування, такий підхід, вочевидь, не виправдовував себе. Слідування спрощеній моделі попиту на юридичну професію, з вели­кою часткою вірогідності, призведе до перепрагматиза-ції. У зв'язку із цим вважали, що базова підготовка юри­ста всіх кваліфікаційних рівнів має спиратися на підго­товку юриста широкого профілю, що дасть можливість забезпечити академічну та професійну мобільність фахі­вця. Отже, така модель, зорієнтована на певний рівень юридичної освіти, мала призвести, з одного боку, до фо­рмування широкого світогляду фахівця-юриста, а з ін­шого, мала включати в себе вимоги до обсягу знань і на­вичок у певних видах юридичної діяльності.

357

Становленн^п-^юзвитао^

глиблення міжнародних аспектів юридичної освіти, роз­робка навчальних програм, інших матеріалів, які спря­мовані на інтеграцію вищої юридичної освіти в Європей­ський і світовий освітній простір. Важливим напрямом співпраці була участь у загальних європейських проектах з провідними ВНЗ Європи, що мало допомогти подолати неконкурентноспроможність українських ВНЗ на євро­пейському і світовому ринках освітніх послуг. Тобто, слід було провести низку практичних заходів на шляху інтер­націоналізації вищої юридичної освіти. Актуальність цієї проблеми обумовлена, насамперед, інтеграцією економік різних країн, міжнародного економічного ринку, глоба­льними проблемами людської цивілізації, зобов'язаннями України щодо гармонізації національного законодавства з міжнародним, приєднанням України до Лісабонської конвенції "Про визнання кваліфікацій з вищої освіти в європейському регіоні".

Разом із цим, багато педагогічних ВНЗ країни на по­чатку XXI ст. налагодили систему підготовки педагогіч­них кадрів для шкільної правової освіти.

На вирішення проблеми щодо підготовки викладачів- правознавців були спрямовані зусилля низки ВНЗ. На 2001 р. їх мережу складали близько 20 ВНЗ: Кримський державний гуманітарний інститут (м. Ялта); Вінницький державний педагогічний університет; Дніпропетровсь­ кий державний університет; Нікопольський юридичний факультет Харківського державного педагогічного уні­ верситету ім. Г .С. Сковороди; Запорізький державний університет; Богуславський (Київська обл.) педагогічний коледж; Кіровоградський державний педагогічний уні­ верситет; Миколаївський державний педагогічний уні­ верситет; Південноукраїнський державний педагогічний університет; Ізмаїльський педагогічний інститут; Полтав­ ський державний педагогічний інститут ім.В. Г. Короленка; Рівненський державний гуманітарний університет; Сумський державний педагогічний універ-

358