- •1.Філософія,її сутність та соціальна значимість.
- •2.Історичний зміст терміну «філософія». Історичні типи світогляду.
- •3.Сутність і структура світогляду
- •4.Поняття світогляду, його складові та значення у житті людини.
- •5.Типологія світогляду. Світогляд і філософія.
- •6. Характерні риси філософського мислення
- •7. Предмет та функції філософії.
- •8.Філософія Стародавньої Індії
- •9. Ідеї буддизму
- •10. Канонічні джерела, світоглядні ідеї та філософські школи Старод.Китаю
- •11.Основні ідеї філософської спадщини Конфуція
- •12.Особливості, умови виникнення та етапи розвитку Античної філософії
- •13. Етапи розвитку Античної філософії
- •14. Ідеї, провідні школи та представники античної натурфілософії
- •24.Соціально-політична думка епохи Відродження
- •25.Північне Відродження та ідеологія Реформації
- •26. Загальні особливості філософії нового часу
- •27. Методологічні ідеї ф.Бекона та р.Декарта
- •28. Раціоналізм та емпіризм у теорії пізнання Нового часу.
- •29. Ідеї Дж.Локка, Дж.Берклі, д.Юма.
- •30.Вчення б.Спінози та г.Ляйбніца про субстанцію.
- •31. Вихідні ідеї європейського Просвітництва.
- •32. Особливості та здобутки Німецької класичної філософії.
- •33. Вихідні ідеї філософії і. Канта
- •34. Вихідні ідеї філософії Гегеля
- •35. Антропологічний принцип філософія л.Фейєрбаха.
- •36. Вихідні ідеї «філософія життя» (Ніцше, Шопенгауер)
- •37. Виникнення сучасної філософії та її особливості
- •38. Екзистенціалі́зм
- •39. Напрями розроблення «наукової філософії» у хіх ст
- •40. Загальні особливості та провідні напрями філософії хх ст
- •41.Вихідні ідеї, представники та здобутки філософії екзистенціалізму
- •45.Філософія Київської Русі
- •46.Філософські ідеї у 14- 16 ст.
- •47.Філософія Києво-Могилянської академії.
- •48. Філософія Григорія Сковороди.
- •49. Українська філософія 19 ст.
- •50. Українська філософія XX ст.
- •51. Фундаментальне значення проблеми буття в філософії.
- •52. Bихідні ознаки свідомості.
- •54. Проблематичність людського буття. Життя, буття та існування як характеристики людини.
- •55. Проблема смерті безсмертя та сенсу життя в аспекті людського життєвого самоутвердження.
- •56.Основні цінності людського буття. Свобода як цінність, її характеристики та прояв
- •57. Фундаментальне значення проблеми буття для філософії. Людські виміри проблеми буття.
- •58. Основні категорії сучасної онтології.
- •59. Сучасна наука про рівні та форми виявлення буття (філософське окреслення).
- •60.Загальний зміст пізнання
- •61. Структура пізнання
- •63. Методологія пізнання
- •64.Діалектика
- •66.Закони діалектики
- •67.Принципи та категорії діалектики
- •68.Альтернативи діалектики
- •69. Наука і її роль у сучасному світі
- •70. Емпіричний та теоретичний рівні пізнання,їх методи.
68.Альтернативи діалектики
Діалектика ніколи не йшла й не йде тріумфально. В неї завжди були свої перешкоди, й антиподи. Першим серед них була й залишається метафізика, її термін уперше був застосований у зв'язку з класифікацією філософської спадщини Арістотеля (Іст. до н.е.).Згодом набув філософського значення:
а) вчення про надчуттєве (недоступні досвідові принципи і начала буття);
б) синонім філософії;
в) термін для означення абстрактного;
г) вчення про з'ясування світоглядних позицій, що не можуть з'ясовуватись з допомогою наукових методів;
д) концепція розвитку, метод пізнання, протилежний діалектиці. Гегель запровадив термін "метафізика" у значенні "антидіалектика".
Діалектика, з одного боку, відображає існуючі порядки, з іншого - виходить з абсолютної змінності та виникнення нового на базі старого. Вона обґрунтовує, що ліквідація старого не може бути абсолютною, оскільки тоді розвиток був би не можливим.На відміну від радянських філософів, які в свій час надавали перевагу стверджувальному аспекту діалектики, на Заході (Т.Адорно, Ж.-П.Сартр та ін.), навпаки, перебільшували її критичний момент. На їх думку, діалектика можлива й необхідна лише як "негативна". Основними її положеннями й принципами вважали заперечення (критику, знищення, відкидання тощо). Діалектика, яка стверджує існуюче, на їх думку є догматичною, консервативною, а тому й неприйнятною. Таким чином діалектиці приписувалась однобічність (визнання лише її одного боку - теорії розвитку і методу пізнання).
.Важливим у діалектиці Адорно і Сартра виступає положення про "нетотожність" (відмінність чогось, багатоманітність всього тощо). Перший протиставляє принципи "нетотожності" категоріям "зняття", "становлення", "заперечення заперечення", які, на його думку, не відображають негативного. Він протиставляє і "тотожність" категорії як "відмінність", яка, на його думку, заперечує багатоманітність (нетотожність речей).З усього витікає, що, так звана, "негативна" діалектика - є однобічною, суб'єктивною, яка абсолютизує заперечення (тотальний критицизм) і відкидає самозаперечення.За своєю природою софістика і еклектика мають суб'єктивістський характер, певну логіку мислення та інтерпретацію фактів.
До альтернатив діалектики відносять і догматизм та релятивізм. Догматизм (з грец. - положення, що приймаються на віру). Це антиісторичний розгляд проблем, коли при їх вирішенні не враховуються ні обставини місця, ні обставини часу.Догматизм - це характеристика консервативного мислення, яка відображає закостенілість людської думки, її нездатність до саморуху. Протилежним догматизму є релятивізм (з грец. - відносний). Це пізнавальна концепція, яка виходить з перебільшення моменту відносноті істини. Тому релятивізм виступає як метафізичне тлумачення істини.
В цілому, якщо розглядати діалектику як теорію розвитку, то її антиподами є метафізика і "негативна" діалектика. Коли розглядати ц як логіку, то альтернативами виступають софістика та еклектика. Якщо ж розглядати діалектику як теорію пізнання, то її альтернативами виступають догматизм і релятивізм.