58. Основні категорії сучасної онтології.

Як бачимо, філософія та наука разом дають нам досить багатобарвну картину того, що називається буттям і що осмислюється у різних його формах та проявах. Уся окреслена гама понять, позицій, аспектів буття вимагає, врешті, прояснення співвідношення категорій, що фігурують в онтології як різні якісні прояви буття або ж різні рівні його визначення. Це такі категорії: 1) Реальність - (походить від латинського слова "рес" - річ; звідси "реаліс" - речовий) - це є все те, що здатне діяти, сприймати або змінювати дію. Характеристика реальності застосовується, як правило, безвідносно до часу, тобто реальність - це не лише наявне зараз, а й те, що було, відбулось або ж має реальну тенденцію до появи; у цьому сенсі реальним постає як минуле, так і майбутнє. Реальність характеризує також як фізичні, так і ментальні процеси, а останні саме тою мірою, якою вони здатні проявлятися у впливах на вже наявну реальність. 2) Дійсність - категорія, що утворена від поняття дії, акту; вона позначає актуальну реальність, тобто те, що діє тут і зараз. Проте ми можемо казати і про колишню дійсність, але саме як про ту, що колись була дійсністю, а тепер недійсна. Категорія дійсності часто протиставляється можливості як тому, що має певні засади для переходу у дійсність, та проте поки що залишається лише у відношенні до останньої. Оскільки таке відношення може бути різного плану, то можливість позначається як: а) абстрактна (логічна), тобто така, що не суперечить стану дійсності; б) конкретна - така, що вимагає певних умов для здійснення; в) реальна - така, для якої вже наявні хоча б частково означені вище умови. 3) Існування - це категорія, що передбачає виявлення певних явищ та процесів дійсності через сукупність їх зв'язків з іншими явищами та процесами. Існувати - значить перебувати у зв'язках з явищами, умовами, засадами буття. 4) Суще - це категорія, що подає буття у його конкретному, наявному виявленні. С.Боецій вважав, що суще перебуває у подвійному відношенні: до буття взагалі як до свого кореня, та до іншого сущого, як до того, через що кожне суще набуває конкретних окреслень. 5) Сутність - це цілісність кожного сущого, кожної речі або явища, але подана як внутрішня сталість їх вихідних характеристик. Існує ще ціла низка філософських категорій, що використовуються для більш докладних окреслень певних сторін буття (наявне буття, в-собі-буття, буття-для-іншого, для-себе-буття та ін.), проте, оскільки вони не використовуються за межами спеціальних досліджень, ми обмежимося лише тими, що вже були окреслені.

59. Сучасна наука про рівні та форми виявлення буття (філософське окреслення).

До науки ми звертаємося тоді, коли хочемо з максимальною мірою достовірності стверджувати про щось, що воно є або його немає. Інформація, якою володіє сучасна наука, майже безмежна. Тому між конкретними науками та філософією існує проміжна пізнавальна ланочка - наукова картина світу (НКС). НКС є інтегральним узагальненням досягнень багатьох наук. Вирішальну роль в оформленні наукової картини світу відіграють фізика, астрономія, хімія, біологія, антропологія, соціологія та філософія. Тобто НКС - це системна єдність процесів дійсності, утворена її найважливішими законами. Звернемося до найважливіших аспектів представлення буття у сучасній науковій картині світу.

По-перше, буття постає переважно в динамічному, а не статичному вигляді. З погляду сучасної науки порядок і гармонія радше постають не як норма, а як частковий випадок у стані світу. Отже, за даними сучасної науки, світ і буття є процесуальними.

По-друге, буття постає у системних окресленнях, тобто в окресленнях зв'язку "всього з усім". Цей зв'язок не просто з'єднує окремі явища буття, але й об'єднує їх таким чином, що зміни його окремих елементів впливають як на інші елементи, так і на стан буття загалом,

По-третє, до сучасної наукової картини світу входять різні рівні проявів буття: мікро-, макро- та мегапроцеси. Мікропроцеси - це процеси субатомарного рівня (відбуваються в середині атомів), макро-процеси - це рівень тіл, мега-процеси - це рівень зоряних та галактичних процесів. На всіх рівнях діють свої особливі закони, тенденції, якісні характеристики.

По-четверте, буття демонструє себе еволюційно, що межує з оцінювальними підходами. Так, за наявності у Всесвіті безмежної кількості зірок планетні системи в ньому досить рідкісне явище. Серед відомих нам планет органічні процеси розвинені лише на Землі. Сучасна наука має підстави стверджувати, що нижчі форми світових процесів, з одного боку, постають ґрунтом для вищих, а з іншого-входять до вищих як їх складові елементи. Отже, еволюційний процес рухається у напрямі дедалі тотальнішого прояву глибинних характеристик буття. У цьому аспекті розвиненіші форми сущого є більш демонстративними щодо виявлення форм буття, ніж нижчі. Нарешті, у зв'язку з усім зазначеним буття у сучасній науковій картині світу набуває характеристик суперечливої єдності процесів ентропії (хаосу, невпорядкованості) та самоорганізації. З одного боку, будь-яка система має тенденцію до руйнування, збільшення власної невпорядкованості, з іншого - через невпорядкованість і мінливість відбувається рух у напрямі гнучкіших і складніших форм самоорганізації.

Завершують усю будову наукової картини світу філософські розвідки та узагальнення. Серед них дуже важливе значення має фіксація двох відомих нам і принципово відмінних статусів буттєвих процесів: матеріальне (або матеріально-чуттєве) та духовне буття. Матеріальне буття характеризується множинністю, подільністю, просторовістю, наявністю маси, опору матеріалу та силових взаємодій. Духовне буття позапросторове, самоконцентроване, рефлексивне, тобто прозоре для себе самого, ідеальне, цілісне, динамічне.