66.Закони діалектики

Перший закон: єдність і боротьба протиріч

Єдність і боротьба протилежностей - загальний закон дійсності та її пізнання людським мисленням. Кожен об'єкт містить у собі протилежності, які перебувають у нерозривній єдності, взаємопроникають один в одного і взаємовиключають одне одного не тільки в різних але і в одному і тому ж відношенні. Їх єдність щодо, їх боротьба абсолютна. Боротьба протилежностей означає, що протиріччя безперервно дозволяється і настільки ж безперервно відтворюється, а це веде до перетворення старого предмета в новий. Цей закон пояснює тим самим об'єктивний внутрішній «джерело» всякого руху (відповідає на питання «чому?»), Дозволяє зрозуміти рух як саморух.

На побутовому рівні цей закон добре ілюструється на прикладі людини, все життя якого складається з боротьби протилежностей. У кожній людині поєднуються хороші і погані якості. В одній ситуації людина буде вести себе як «людина», в іншої немає; сьогодні він один, завтра - інший; навколишнє середовище постійно змінює людину, але і він постійно її міняє Другий закон: перехід кількісних змін у якісні

Якість - це суттєва визначеність предмета, в силу якої він є даними, а не іншим предметом і відрізняється від інших. Кількість - це визначеність речі, завдяки якій (реально чи подумки) її можна розділити на однорідні частини і зібрати ці частини воєдино. Існують і інші визначення. Якість - це система певних властивостей і характеристик предметів, явищ. Кількість - це обчислювані параметри.

Міра - єдність якості і кількості. Порушення міри приводить до зміни даного предмета / явища, до перетворення його в інший предмет / явище. Це відбувається тоді, коли кількісні зміни досягають певної межі і перетворюються в якісні. Одна людина, наприклад, підпорядковується одним законам, а ось натовп існує по декілька іншим законам. Момент переходу з одного якісного стану в інший називається стрибок. Він може бути еволюційним чи революційним. До речі, сенс управління полягає в тому, щоб передбачити, в якому напрямку рухається керована система і попереджати можливі зміни. Цей закон відповідає на питання «яким чином?» Відбувається рух і розвиток.

Третій закон: заперечення заперечення.

Нове завжди заміняє старе, потім саме старіше і замінюється новим, яке, в свою чергу ... (при цьому в новій формі утримуються ціннісні якості старої форми). Тобто заперечення саме піддається запереченню.

Третій закон діалектики відповідає на запитання «Куди? По якому шляху? »Все рухається і розвивається (графічно це можна представити у вигляді спіралі). Логічна схема закону: теза (твердження), антитеза (заперечення твердження), синтез (заперечення заперечення). Зміст цього закону можна легко зрозуміти на наступному прикладі. Маркс (творець сучасної матеріалістичної діалектики), заперечував ідеалістичну діалектику Гегеля. Але діалектика Маркса навряд чи б з'явилася без діалектики Гегеля.

67.Принципи та категорії діалектики

Принцип— начало, основа, підвалина або внутрішнє переконання людини, ті практичні засади, котрими вона користується у своєму житті. Термін "принцип" набув широкого вжитку. Кажуть: "принципова людина", тобто тверда, цілеспрямована, непідкупна, непоступлива; "у нього немає ніяких принципів", тобто немає стрижня, волі, переконань тощо.

У філософському плані поняття "принцип" означає фундаментальне положення, первісне начало, найсуттєвішу основу певної концепції, теорії. Для діалектики як філософської теорії розвитку такими фундаментальними началами є принципи: загального зв'язку, розвитку, суперечності, стрибкоподібності, заперечення. Це ті найважливіші підвалини, на котрих грунтуються основні закони діалектики, діалектичне розуміння зв'язку, розвитку, руху, саморуху, заперечення, самозаперечення, форм переходу до нової якості.

У філософському розумінні цієї проблеми основні закони діалектики і виступають як основоположні, фундаментальні принципи усвідомлення об'єктивної дійсності. Є й інше розуміння цієї проблеми, коли до принципів включають причинність, цілісність, системність. У більш широкому тлумаченні — це і принципи відображення, історизму, матеріальної єдності світу, практики, невичерпності властивостей матерії тощо. В даній темі ми обмежуємося лише основоположними принципами діалектики як теорії розвитку у зв'язку з її основними законами.

Категорії діалектики

З’ясовуючи закони діалектики, ми користувались такими поняттями, як зв’язок, взаємодія, відношення, кількість, якість, властивість, міра, стрибок, відмінність, суперечність, протилежність, антагонізм, заперечення тощо. Ці поняття у діалектиці мають статус категорій. Що відображають такі категорії?

У категоріях діалектики знаходять відображення найбільш загальні суттєві ознаки, зв'язки, властивості, відношення речей, що мають місце в об'єктивній дійсності. Ці загальні ознаки виділяються людьми в процесі пізнання, їхньої предметно-практичної діяльності. Такі логічні операції мають для людини неабияке значення. По-перше, вони дають можливість розвивати мислення, що є важливим для розвитку самої людини, її пізнання; по-друге, розвивати мову, збагачуючи її загальними поняттями; а це в свою чергу дає змогу в процесі пізнання передавати його результати, утримувати в мисленні з допомогою понять найбільш важливі, найсуттєвіші ознаки речей, не перевантажуючи пам'ять переліком конкретних ознак для характеристики речі, а охоплювати її цілком через якусь загальну її властивість.

Виділення загального у речах і явищах дійсності — нелегка і складна справа. Людина має п'ять органів відчуття (зір, смак, слух, нюх, дотик). З їхньою допомогою вона пізнає лише конкретні речі. Загальне виділяється у процесі мислення, тобто воно є опосередкованим процесом мислення, а не безпосереднім. Отже, в історії філософії виділилося дві полярні точки зору на суть пізнання загального (абстрактного) і одиничного (конкретного), на природу понять, категорій.