- •1.Філософія,її сутність та соціальна значимість.
- •2.Історичний зміст терміну «філософія». Історичні типи світогляду.
- •3.Сутність і структура світогляду
- •4.Поняття світогляду, його складові та значення у житті людини.
- •5.Типологія світогляду. Світогляд і філософія.
- •6. Характерні риси філософського мислення
- •7. Предмет та функції філософії.
- •8.Філософія Стародавньої Індії
- •9. Ідеї буддизму
- •10. Канонічні джерела, світоглядні ідеї та філософські школи Старод.Китаю
- •11.Основні ідеї філософської спадщини Конфуція
- •12.Особливості, умови виникнення та етапи розвитку Античної філософії
- •13. Етапи розвитку Античної філософії
- •14. Ідеї, провідні школи та представники античної натурфілософії
- •24.Соціально-політична думка епохи Відродження
- •25.Північне Відродження та ідеологія Реформації
- •26. Загальні особливості філософії нового часу
- •27. Методологічні ідеї ф.Бекона та р.Декарта
- •28. Раціоналізм та емпіризм у теорії пізнання Нового часу.
- •29. Ідеї Дж.Локка, Дж.Берклі, д.Юма.
- •30.Вчення б.Спінози та г.Ляйбніца про субстанцію.
- •31. Вихідні ідеї європейського Просвітництва.
- •32. Особливості та здобутки Німецької класичної філософії.
- •33. Вихідні ідеї філософії і. Канта
- •34. Вихідні ідеї філософії Гегеля
- •35. Антропологічний принцип філософія л.Фейєрбаха.
- •36. Вихідні ідеї «філософія життя» (Ніцше, Шопенгауер)
- •37. Виникнення сучасної філософії та її особливості
- •38. Екзистенціалі́зм
- •39. Напрями розроблення «наукової філософії» у хіх ст
- •40. Загальні особливості та провідні напрями філософії хх ст
- •41.Вихідні ідеї, представники та здобутки філософії екзистенціалізму
- •45.Філософія Київської Русі
- •46.Філософські ідеї у 14- 16 ст.
- •47.Філософія Києво-Могилянської академії.
- •48. Філософія Григорія Сковороди.
- •49. Українська філософія 19 ст.
- •50. Українська філософія XX ст.
- •51. Фундаментальне значення проблеми буття в філософії.
- •52. Bихідні ознаки свідомості.
- •54. Проблематичність людського буття. Життя, буття та існування як характеристики людини.
- •55. Проблема смерті безсмертя та сенсу життя в аспекті людського життєвого самоутвердження.
- •56.Основні цінності людського буття. Свобода як цінність, її характеристики та прояв
- •57. Фундаментальне значення проблеми буття для філософії. Людські виміри проблеми буття.
- •58. Основні категорії сучасної онтології.
- •59. Сучасна наука про рівні та форми виявлення буття (філософське окреслення).
- •60.Загальний зміст пізнання
- •61. Структура пізнання
- •63. Методологія пізнання
- •64.Діалектика
- •66.Закони діалектики
- •67.Принципи та категорії діалектики
- •68.Альтернативи діалектики
- •69. Наука і її роль у сучасному світі
- •70. Емпіричний та теоретичний рівні пізнання,їх методи.
52. Bихідні ознаки свідомості.
Свідомість — це особлива форма відображення, регуляції та управління ставленням людей до навколишньої дійсності, до самих себе та своїх способів спілкування, які виникають і розвиваються на основі практично-перетворювальної дійсності.Матеріалістична філософія, виходячи з принципу матеріальної єдності світу, органічної включеності людини в цілісність живої і неживої природи, розглядає свідомість як властивість високоорганізованої матерії — мозку. Тому необхідно простежити генетичні витоки свідомості саме в тих формах організації матерії, які передують людині в процесі її еволюції.Важливішою передумовою такого дослідження є аналіз відображення форми матеріальної взаємодії, на основі якої виникають психіка та свідомість.Відображення — це здатність матеріальних явищ, предметів, систем відтворювати у своїх властивостях особливості інших явищ, предметів, систем в процесі взаємодії з ними.Підхід у дослідженні відображення має бути послідовно генетичним, історичним. Слід розглядати розвиток конкретних форм та видів відображення, їх ускладнення, вдосконалення в процесі розвитку форм руху матерії.
Характер відображення залежить від:
— природи впливу;
— особливостей, якісної специфіки тіла, що відображає. Так, найбільш простим матеріальним об'єктам відповідає фізична форма відображення. З появою білкових тіл виникає біологічна форма відображення — чуттєвість.
Виникнення живої речовини супроводжувалося появою ще більш складної біологічної форми відображення — подразливості.Більш складною властивістю живої речовини є відчуття, що виникає на основі ускладнення подразливості. Відчуття — це певний внутрішній стан живої речовини, який полягає в мобілізації можливостей організму, його ресурсів для здійснення реальних дій, необхідних для задоволення потреб організму. Виникнення відчуттів пов'язано з формуванням особливої матеріальної структури, що відповідає за відображення, — нервової тканини, яка поступово розвивається у складні нервові системи. Більш складною формою є сприйняття та уявлення. Сприйняття — це синтез відчуттів, отриманих від різних органів чуття. Уявлення — це здатність зберігати образ предмета в мозку не лише тоді, коли предмет безпосередньо впливає на органи чуття, а й тоді, коли цього впливу немає.
Крім відчуттів, які дають безпосереднє знання про світ, людині властива вища форма прояву свідомості — понятійне мислення. Лише людині властиві вищі психічні функції — мислення, пам'ять, воля, емоції. Свідомості відповідає специфічно людський спосіб буття в світі, взаємодія зі світом. Цим способом є практика, тобто практично-перетворювальне ставлення до дійсності, за допомогою якого людина створює своє "неорганічне тіло", "другу природу" і взагалі творить культуру. Формування культури на основі практики спричиняє виникнення свідомості. В останній з необхідністю фіксуються навички, способи, норми практичної діяльності. Оскільки ці навички, способи та норми мають суспільну природу, тобто виникають, реалізуються та відтворюються в сумісній, колективній діяльності, то і форми відображення, в яких вони закріплюються, завжди мають соціальний характер.
53. Ознаки (властивості) свідомості та її структура
Свідомість є специфічною людською формою освоєння світу, яка передбачає освоєння об´єктів спочатку без фізичної дії на них. У вигляді образів, схем, конструкцій вони ніби «пересаджуються» в голову людини, трансформуючись у ній: позбуваючись будь-яких предметних властивостей і набуваючи форми ідеального. Основними ознаками (властивостями) свідомості є: Ідеальність. Це — найзагальніша форма існування свідомості як суб´єктивної реальності. За своїм змістом свідомість — це екстракт буття, яке репрезентоване в ній в ідеальних формах. Наявність ідеального дає змогу людині стати об´єктом і суб´єктом культури. Людина не лише пасивно засвоює культуру, а й активно творить її. Тому існують два носії ідеального: розум людини і об´єктивовані форми культури та історії: мова, наука, мистецтво, релігія, мораль тощо. Опосередкованість мовою. Як ідеальна, свідомість існує тільки в матеріальній формі свого вираження — мові. Наші знання, проекти майбутньої діяльності, різноманітна творчість неодмінно пройняті мовою. Свідомість і мова діалектично поєднані. Не існує мови без мислення, як і мислення без мови.
Інтенціональність (лат. intento — прагнення). Свідомість завжди є усвідомленням чогось. Вона спрямована на певну предметність. У свідомості наявне те, що є її предметом. Тобто відображається не світ узагалі в його різноманітності, а лише те, що є предметом конкретної діяльності чи уваги людини
Здатність творити і відтворювати ідеї. Передусім свідомість виробляє осмислений план поведінки людини як у світі природи, так і в суспільстві. На основі творчості ідей вперше стало можливим вироблення елементів мови, а володіння словом, у свою чергу, створює умови для різноманітних маніпуляцій думки. Отже, основними властивостями (ознаками) свідомості є: її ідеальність, опосередкованість мовою, інтенціональність (цілеспрямована предметність), здатність творити і відтворювати ідеї. Свідомість є складним системним утворенням, а тому існують різні підходи щодо вияву її структури. Ми вважаємо найбільш оптимальною позицію В. Г. Нестеренка. У нього структура свідомості має два вияви: компонентний (змістовий) і рівневий. Компонентний. Охоплює складові, необхідні для діяльності людини: а) знання або когнітивну сферу свідомості (відчуття, сприймання, уявлення, поняття, судження тощо); б) цінності, потреби, інтереси, емоційні стани, що обґрунтовують і стимулюють активність, або мотиваційна сфера свідомості; в) програми або нормативно-проективна сфера свідомості.Рівнева структура свідомості. Охоплює складові, які засвідчують, що не все, що є змістом свідомості, реально усвідомлюється. Людина, за 3. Фрейдом, не є господарем сама собі, її інтелект безсилий перед людськими пристрастями. У рівневій структурі він виокремлює такі елементи: а) несвідоме або «Воно» — інстинкти, домінуючу роль серед яких відіграє лібідо (пристрасті, бажання, енергія сексу); б) свідоме або «Я» — своєрідний посередник між «Воно» і зовнішнім світом; в) несвідоме або «Над-Я» — сфера соціальних фільтрів, крізь які «Воно» має діяти на «Я»
Отже, структура свідомості охоплює індивідуальне і колективне несвідоме, які, поєднуючись, суттєво доповнюють одне одного. Свідомість набуває своєї завершеності та цілісності через самосвідомість, яку розглядають у двох аспектах: — як усвідомлення людиною самої себе, свого становища у світі, своїх інтересів і перспектив, тобто власного «Я»; — як спрямованість свідомості на саму себе або усвідомлення кожного акту свідомості. Ці підходи до розуміння самосвідомості є взаємодоповнюючими.