- •1.Філософія,її сутність та соціальна значимість.
- •2.Історичний зміст терміну «філософія». Історичні типи світогляду.
- •3.Сутність і структура світогляду
- •4.Поняття світогляду, його складові та значення у житті людини.
- •5.Типологія світогляду. Світогляд і філософія.
- •6. Характерні риси філософського мислення
- •7. Предмет та функції філософії.
- •8.Філософія Стародавньої Індії
- •9. Ідеї буддизму
- •10. Канонічні джерела, світоглядні ідеї та філософські школи Старод.Китаю
- •11.Основні ідеї філософської спадщини Конфуція
- •12.Особливості, умови виникнення та етапи розвитку Античної філософії
- •13. Етапи розвитку Античної філософії
- •14. Ідеї, провідні школи та представники античної натурфілософії
- •24.Соціально-політична думка епохи Відродження
- •25.Північне Відродження та ідеологія Реформації
- •26. Загальні особливості філософії нового часу
- •27. Методологічні ідеї ф.Бекона та р.Декарта
- •28. Раціоналізм та емпіризм у теорії пізнання Нового часу.
- •29. Ідеї Дж.Локка, Дж.Берклі, д.Юма.
- •30.Вчення б.Спінози та г.Ляйбніца про субстанцію.
- •31. Вихідні ідеї європейського Просвітництва.
- •32. Особливості та здобутки Німецької класичної філософії.
- •33. Вихідні ідеї філософії і. Канта
- •34. Вихідні ідеї філософії Гегеля
- •35. Антропологічний принцип філософія л.Фейєрбаха.
- •36. Вихідні ідеї «філософія життя» (Ніцше, Шопенгауер)
- •37. Виникнення сучасної філософії та її особливості
- •38. Екзистенціалі́зм
- •39. Напрями розроблення «наукової філософії» у хіх ст
- •40. Загальні особливості та провідні напрями філософії хх ст
- •41.Вихідні ідеї, представники та здобутки філософії екзистенціалізму
- •45.Філософія Київської Русі
- •46.Філософські ідеї у 14- 16 ст.
- •47.Філософія Києво-Могилянської академії.
- •48. Філософія Григорія Сковороди.
- •49. Українська філософія 19 ст.
- •50. Українська філософія XX ст.
- •51. Фундаментальне значення проблеми буття в філософії.
- •52. Bихідні ознаки свідомості.
- •54. Проблематичність людського буття. Життя, буття та існування як характеристики людини.
- •55. Проблема смерті безсмертя та сенсу життя в аспекті людського життєвого самоутвердження.
- •56.Основні цінності людського буття. Свобода як цінність, її характеристики та прояв
- •57. Фундаментальне значення проблеми буття для філософії. Людські виміри проблеми буття.
- •58. Основні категорії сучасної онтології.
- •59. Сучасна наука про рівні та форми виявлення буття (філософське окреслення).
- •60.Загальний зміст пізнання
- •61. Структура пізнання
- •63. Методологія пізнання
- •64.Діалектика
- •66.Закони діалектики
- •67.Принципи та категорії діалектики
- •68.Альтернативи діалектики
- •69. Наука і її роль у сучасному світі
- •70. Емпіричний та теоретичний рівні пізнання,їх методи.
24.Соціально-політична думка епохи Відродження
У XVI ст. з початком занепаду феодалізму нав´язаний схоластикою аскетизм став поступатися культові людини, її інтересів і потреб, а божественне — природному, людському. Гуманізм тоді ще не був масовим, здебільшого він мав прихильників серед мешканців міст, представників інтелігенції, які в паростках нового ладу вбачали силу, здатну звільнити людину від середньовічного аскетизму. Нова епоха, що увійшла в історію під назвою Відродження (Ренесансу), символізувала передусім відродження і широке використання досягнень античної цивілізації.
Гуманісти-італійці слідом за Франческо Петраркою (1304—1374) засуджували політичний аскетизм, захищали ідею всебічного розвитку особистості, заперечували тиранію. Леонардо Бруні створює теорію республіканізму — найсправедливішого, на його думку, устрою суспільства, що є найголовнішою умовою реалізації свободи волі як свободи особистості. У XV ст. політичну ідеологію раннього гуманізму розвивають інші італійські мислителі, поглиблюючи поняття свободи особистості як громадянської свободи, як політичного права обирати і бути обраним до владних структур, як рівність громадян перед законом, як визнання необхідності існування представницьких органів, виконавчої системи й авторитетного суду.
Найвагоміший внесок у політичну думку зробив італієць Нікколо Макіавеллі (1469—1527), який у трактатах «Государ», «Міркування на І декаду Тіта Лівія» протиставив теологічному розумінню державної влади юридичний світогляд. Вважаючи силу основою права, визначаючи поняття «держава» як загальний політичний стан суспільства, Макіавеллі стверджував, що людина втілює в собі злобність, агресивність, властолюбство, жадобу, брехливість, боязливість, малодушність, невдячність, зрадництво, лицемірство, ненависть, нестриманість тощо. Необхідність приборкання цих її рис і покликала до життя державу. Відстоюючи пріоритет світської влади, гостро критикував духовенство, а дворянство закликав знищити зовсім. Його ідеал державного устрою — сильна, жорстко централізована республіка, де владарюють представники народу, молодої буржуазії та виборний глава держави, який, враховуючи негативні якості людини, повинен бути «лисом, щоб бачити гадів, і левом, щоб нищити вовків». Для об´єднання суспільства правитель може використовувати будь-які засоби («мета виправдовує засоби»), навіть аморальність, нечесність, жорстокість, устрашіння, демагогію, наклепи, підступність, хитрість, віроломство тощо.
25.Північне Відродження та ідеологія Реформації
Півні́чне Відро́дження — культурний рух та мистецька епоха у північноєвропейських країнах в останнє десятиріччя XV століття та першу чверть XVI століття. Поступилося місцем культурі маньєризму і бароко. Свою назву течія отримала через спільні з італійським Відродженням тенденції. Північне Відродження набуло найбільшого поширення в таких країнах як Німеччина, Нідерланди, Франція та Англія.
Особливості «Північного Відродження»
Загальна особливість Північного Відродження — гуманістична творчість розгортається у вченому, ідеологічному аспекті. Це філософські суперечки, теологічні проблеми, боротьба гуманістів із середньовічною схоластикою. Культура в цей період має яскраво виражений релігійний характер. Це Реформація, Мартін Лютер. Але це тільки частина епохи — в ту пору Німеччина була роздроблена, йшла Перша селянська війна під проводом Томаса Мюнцера. Рух селянської війни — проти Папи й феодалів. Мартін Лютер незабаром відходить від Томаса Мюнцера, той гине.
Існувало 4 напрямки теоретичних пошуків.
Перший пов'язаний з діяльністю вчених-гуманістів. Вони критикували римську католицьку церкву. Це Генріх Бебель, Йоганн Рейхлін, Еразм Ротердамський.
Другий напрямок пов'язаний з діяльністю письменників, з рухом реформації — Мартін Лютер, Ульріх фон Гуттен.
Третій — бюргерська література (міська): Себастіан Брант («Корабель дурнів») і майстерзінгери — Ганс Сакс (швець), лірик, відомий поет.
Четвертий пов'язаний з безіменною ( анонімною ) народною творчістю — німецькі народні книги «Про Тіля Ойленшпігеля», «Про рогового Зиґфріда», "Про доктора Фауста ", «Книги про Шільдбюргерів». Ці твори виражають сатиричну складову німецького Відродження. Це література про дурнів — популярний тоді жанр.