Список літератури

1. Антонюк А.О. Основи захисту інформації в автоматизованих системах. - К.: "КМ Академія", 2003.

7. Васкевич Д. Стратегии клиент/сервер. Руководство по выживанию для специалистов по реорганизации бизнеса. - Киев: Диалектика, 1996.

8. Грушо А.А., Тимонина Е.Е. Теоретические основы защиты информации. - М.: «Яхтсмен», 1996.

9. Гужва В.М., Постєвой А.Г. Інформаційні системи в міжнародному бізнесі. - К.: КНЕУ, 1999.

10. Домарев В.В. Защита информации и безопасность компьютерных систем.-К.: Издательство “ДиаСофт”, 1999.

11. Коваленко М.М. Комп’ютерні віруси і захист інформації. Навчальний посібник. – Київ, Наукова думка, 1999.

12. Щербаков А.Ю. Введение в теорию и практику компьютерной безопасности. - М.: Нолидж, 2001.

Контрольні питання

1. Що є основним критерієм у прийнятті рішень про захист інформації?

22. Що таке інформаційна безпека?

23. Які існують рівні заходів формування режиму інформаційної безпеки?

24. Яку систему називають захищеною?

25. Що таке загроза інформації?

26. Що таке дестабілізуючий фактор?

27. Хто такий порушник?

28. Які існують мотиви порушень інформаційної безпеки?

29. Наведіть міжнародні стандарти захисту інформації.

30. Що таке політика безпеки?

Розділ 6. Засоби інтелектуалізації сучасних іс Основні напрямки розвитку штучного інтелекту

На сучасному етапі розвитку суспільства більшість відносно простих, рутинних операцій з переробки інформації вже автоматизована, і тому подальше збільшення ефективності праці пов’язано з автоматизацією інтелектуальної діяльності. Інтелектуальна діяльність — це дії лю­дей, що призводять до отримання бажаного результату у ситуаціях, коли алгоритм вирішення проблеми відсутній.

Інтелектуальні задачі - задачі, для розв’язання яких невідомий алгоритм (нехай навіть і дуже складний), виконання якого завжди призводить до результату. Так, приміром, для гри у шахи, медичної діагностики або перекладу тексту іншою мовою не знайдено чітких алгоритмів, проте значна кількість людей досить успішно ці задачі виконують, використовуючи власний досвід та знання, що отримані від інших людей.

Термін “штучний інтелект” почали використовувати у 1956 році. Штучний інтелект (ШІ) - це наукова дисципліна, мета якої - автоматизувати інтелектуальну діяльність людини. Ця наука виникла у 50-х роках XX сторіччя на базі кібернетики, лінгвістики, психології та теорії програмування внаслідок загальної спрямованості наукової й інженерної думки на автоматизацію інтелектуальної діяльності, тобто на рішення складних інтелектуальних задач, що вважалися прерогативою людини, за допомогою технічних засобів.

Характерні риси задач штучного інтелекту:

• задача не визначена у числовій формі і потребує символьного подання;

• задача строго не формалізована;

• алгоритм вирішення задачі невідомий (хоч, можливо, й існує) або занадто складний (і тому не може використовуватися через обмеженість відповідних ресурсів);

• дані для задачі непевні та нечіткі;

• простір рішень має велику розмірність;

• відсутня точно визначена цільової функції для рішення, яке потрібно знайти.

Існує два основні підходи у дослідженні ШІ:

• біонічний, що розглядає проблеми штучного відтворення структур та процесів, що лежать в основі процесу рішення задач людиною та характерні для її мозку. Нейроінформатика намагається за допомогою моделювання окремих нейронів і складених із них схем відтворити психофізіологічну діяльність людського мозку з метою створення штучного розуму;

• функціональний, що полягає у відтворенні за допомогою існуючих моделей комп’ютерів окремих функцій людського інтелекту - класифікації, розпізнавання образів, логічного виведення, навчання і прийняття рішень, спілкування природними мовами.

Основні періоди історії розробок систем ШІ:

• 60-ті - спроби змоделювати основні інтелектуальні процеси, що властиві людині: вільний діалог, доказ тверджень, різноманітні інтелектуальні ігри (подібні шахам), створення віршів, музичних творів тощо;

• 70-ті роки - розроблення підходів до формального подання знань, спроби звести інтелектуальну діяльність до формальних перетворень символів;

• 80-ті роки - розроблення спеціалізованих інтелектуальних систем, що мають прикладне значення (експертних систем);

• 90-ті роки - роботи зі створення ЕОМ 5-го покоління та програмного забезпечення для них.

Основні напрямки ШІ:

I. Розпізнавання образів (pattern recognition).

2. Автоматичний доказ теорем.

3. Ігри, що характеризуються скінченною кількістю ситуацій і чіткими правилами, із самого початку досліджень з ШІ привернули до себе увагу як полігон для застосування нових методів. Інтелектуальні системи швидко досягли і перевершили рівень людини середніх здібностей, проте рівень найкращих спеціалістів не досягнуто дотепер.

4. Розв’язання задач, що зустрічаються в повсякденному житті та потребують винахідливості і здатності до узагальнення.

5. Розуміння природної мови - задача аналізу і генерації текстів, їх внутрішнього подання, виявлення знань, необхідних для розуміння текстів.

6. Виявлення і подання знань спеціалістів певної предметної області в експертних системах.

7. Машинне навчання (machine learning) ставить задачу автоматичного здобуття та формування знань на основі аналізу та узагальнення даних. Цей напрямок ШІ зараз активно розвивається. З ним тісно пов’язані системи аналізу даних (data mining) та дослідження знань (knowledge discovery).

8. Інтелектуальні роботи - електротехнічні пристрої, що призначені для автоматизації фізичної праці людини. У цьому напрямку широко використовуються теоретичні розробки, пов’язані з програмними агентами. Основна проблема робототехніки полягає в плануванні рухів та управлінні маніпуляторами з ціллю реалізації запланованих дій.