16. Мовний етикет

У поняття культури мовлення входить і поведінка мовця, або мовний етикет. Те, що називають мовним етикетом, використовується щоденно в мовленні кожної людини. Це найбільш уживані слова і вирази, з якими люди звертаються одне до одного, виявляючи ввічливість, пошану, стриманість, такт. Нам по декілька разів на день доводиться вітатися, прощатися з людьми, бажати успіху, вибачатися, співчувати комусь, радити, просити, запрошувати.

Мовний етикет є тією сукупністю мовних засобів, які регулюють нашу поведінку в процесі мовлення. Термін “етикет”походить від французького словаetiquette, що означаєярлик, етикетка [22].

Мовна поведінка людини повинна виявляти її глибоку, справжню повагу до інших людей. Мовний етикет робить спілкування людини з іншими приємним, бажаним.

Більшість людей спілкуються для обміну інформацією, новими знаннями. Однак спілкування може мати і побутовий характер, спілкування заради спілкування. В усіх випадках спілкування діє мовний етикет, правила, норми якого повинна знати кожна людина. І суспільство виробило ці правила. У мові існує система словесних формул, за допомогою яких люди налагоджують контакт між собою, підтримують доброзичливу тональність мовлення. Наприклад: Добрий день! Щиро дякую! Вибачте, будь ласка! Дозвольте пройти!

Мовний етикет постав з живої мовної практики українського народу. Увага до мовного етикету проявилася в народних піснях, казках, прислів’ях і приказках. Наприклад:Що маєш казати, то наперед обміркуй. Краще недоговорити, ніж переговорити. У народній практиці живого спілкування вироблені чіткі правила мовного етикету: першим вітається той, хто заходить у приміщення, молодший перший вітається зі старшою людиною, чоловік – із жінкою. Гарна традиція існує в селі, де вітаються з усіма людьми, знайомими і незнайомими.

Мовний етикет – це стійкі формули, що забезпечують прийняте в певному середовищі, серед певних людей включення в мовленнєвий контакт, підтримання спілкування в обраній тональності. Мовний етикет орієнтує нас на ті правила мовлення, за якими можливе змістовне спілкування [22].

Правила мовного етикету залежать від мовних ситуацій, до яких належать знайомство, вітання, прощання, поздоровлення, вибачення, прохання, запрошення, пропозиція, порада, згода, відмова, співчуття, комплімент, схвалення.

Кожна ситуація вимагає використання характерних для неї мовних засобів. Так, згоду виражаємо формулами: Із задоволенням! З радістю! Будь ласка! Відмову –на жаль, не можу... Прохання –дайте мені, будь ласка... Коли ваша ласка, допоможіть...

Знайомство – важлива ситуація, що супроводжується особливими формулами мовного етикету: Дозвольте з Вами познайомитись! Дуже приємно з Вами познайомитись! Мене звуть Наталею. Я хочу познайомити Вас із Сергієм. При зустрічі вживаємо інші вирази:Ласкаво просимо! Доброго дня! Як Ваші справи! Що нового на роботі (у школі)? Яка приємна зустріч! Рада Вас бачити! При прощанні говоримо:Будьте здорові! До побачення! На все добре! Хай Вам щастить! Щасливої дороги!

Найголовніші вимоги мовного етикету – ввічливість, чемність, уважність і стриманість. “Ніщо не обходиться нам так дешево і не ціниться так дорого, як ввічливість”, – писав іспанський письменник Сервантес. До засобів мовного етикету належать словесні формули вираження ввічливості, особливі форми звертання до знайомих і незнайомих людей, вживання пошанної множини (займенника Ви) та інші. В українській мові є чимало засобів вираження ввічливості:дякую, на все добре, будь ласка, доброго здоров’я, щасливої дороги тощо.

Звертання до співбесідника – найяскравіший і часто вживаний етикетний знак. Такий знак може бути офіційним, загальним та індивідуальним, інтимним. Специфіка звертання полягає в тому, що воно називає співбесідника і привертає його увагу.

За допомогою звертання ми можемо назвати і покликати людину, звернутися до неї з проханням, пропозицією тощо. До близьких і знайомих звертаємося: Надю! Іване Петровичу! Тату! Мамо! Братику! Сестричко! До незнайомих людей належить звертатися словами:пані, пане, добродійко, добродію.Якщо це офіційне звертання до людей, то використовуються вирази:пане міністре, добродію Величко, пані Ольго, добродійко Кобринська.

У спілкуванні заведено вдаватися до пошанної множини (звертатися на Ви) при звертанні до одного співбесідника, якщо він незнайомий, малознайомий, старший за віком та посадою. Цим підкреслюємо повагу до співбесідника. Займенникти виражає близькі стосунки між людьми. Він передає повагу, що виникла на основі дружби, кохання, товариських відносин.Ти вживається у спілкуванні між членами сім’ї, колегами, товаришами по навчанню тощо [22].

Звертання дітей до батьків допускає дві форми звертання – на тиі Ви. Головне тут у шанобливому, ввічливому ставленні до батьків, у стосунках між рідними людьми. До чужих дітей дорослі звертаються натидо шістнадцяти років. Перехід людей натипри спілкуванні свідчить про низький рівень культури мови і вихованості.

Для мовного етикету важливими є і певні заборони, тобто те, чого не можна допускати. Таких “не можна” є декілька: голосно говорити, жестикулювати, штовхати співбесідника, смикати за одежу, плескати по плечу, нашіптувати щось одному з кількох співрозмовників, нагадувати людині про її вік, фізичні вади. Є і ряд мовних заборон: говорити суржиком, виражати своє ставлення до чогось вигуками ой, ігі, ага, угучи вживати словадідько, чорт, біс, часто повторювати словастрах, жах, Боже, називати конкретну людинувін, вона.

Пам’ятайте: якщо хтось не розуміє необхідності дотримуватися норм етикету, не поважає людей та їх час – це його проблеми, але не варто наслідувати його.

Правила мовного етикету людина засвоює з дитинства і користується ними протягом усього життя. Вони мають стати нормою поведінки кожного з нас.