Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
03_K_G_Gorodenska_doktor_filologichnikh_nauk.doc
Скачиваний:
662
Добавлен:
16.05.2015
Размер:
1.53 Mб
Скачать

6. Усна і писемна форми літературної мови

Літературна мова, ділове мовлення реалізуються у двох формах (писемній та усній).

Писемна форма – основна форма мовлення ділових людей (листи, звіти, квитанції). Більше вимог щодо добору лексики, точності викладу. Часто вживаються складні синтаксичні конструкції: вживаються загальноприйняті структури документів, традиційні форми викладу. Писемна форма, в основному, монологічна, є вторинною у порівнянні з усним мовленням, фіксує чиюсь висловлену думку. Словесну інформацію доповнюють цифрові дані, схеми, таблиці.

Усна форма обслуговує безпосереднє спілкування людей, побутові й виробничі потреби суспільства. Зміст вислову залежить від інтонації, наголосу, жестів. Менше уваги приділяється формі вислову, вживаються незакінчені, неповні речення, допускаються повтори: доповідь, промова, повідомлення.

Мовлення буває монологічним і діалогічним.

Монолог (від грецьких слівmonos – один іlogos– слово, мовлення) – особлива форма побудови усного чи писемного мовлення, що становить розгорнуте висловлення однієї особи, звернене до себе або до глядача (у спектаклі, кінофільмі).

Монолог має певну композиційну організацію і змістову завершеність. Розрізняють внутрішній монолог – роздум уголос,драматичний монолог – поєднання мовлення з мімікою, жестами,ліричний монолог – лірична сповідь у поезії.

Діалог(від грецькогоdialogos– розмова, бесіда) – одна з форм мовлення, розмова між двома або кількома особами. Діалог характеризується короткими висловленнями, простотою синтаксичної будови його частин, використанням неповних і незакінчених речень. Особливістю діалогу є взаємозумовленість синтаксичної будови реплік співбесідників, яка об’єднує діалог в єдине ціле. Розрізняютьвнутрішній діалог – фігуру мовлення, що є зверненням мовця до самого себе.

Розмова кількох осіб називається полілогом (від грецьких слівpoli – багато,logos– слово, мовлення).

Для літературної мови, що реалізується в літературному мовленні, властиві усна і писемна форми її існування.

Усне і писемне мовлення – це форми реалізації мови як засобу спілкування. Будову літературного мовлення можна подати за такою схемою:

Літературне мовлення

усне писемне

діалогічне монологічне монологічне

(полілогічне)

рукописне друковане

Усне мовлення – це така форма реалізації мови, яка вимовляється, виражається за допомогою звуків, являє собою процес говоріння. За походженням усне мовлення – первинна форма існування мови.

Писемне мовлення – мовлення, зафіксоване на папері. Воно є вторинною формою існування мови і розраховане на зорове сприйняття. Кожна з форм мовлення має свої особливості, що видно з таблиці.

Літературне мовлення

Усне

Писемне

  1. Первинне

  1. Вторинне

  1. Діалогічне (полілогічне) і монологічне

  1. Монологічне

  1. Розраховане на певних слухачів, які виступають співрозмовниками

  1. Графічно оформлене

  1. Не підготовлене заздалегідь

  1. Пов’язане з попереднім обдумуванням

  1. Живе спілкування

  1. Старанний добір фактів та їх мовне оформлення

  1. Інтонація, міміка, жести

  1. Добір мовних засобів, чітке підпорядкування стилю і типу мовлення

  1. Імпровізоване мовлення

  1. Повний і ґрунтовний виклад думок

  1. Чітко індивідуалізоване мовлення

  1. Поглиблена робота над словом і текстом

  1. Емоційне й експресивне мовлення

  1. Редагування думки і форми її вираження

  1. Повтори, зіставлення, різні тропи, фразеологізми

10. Самоаналіз написаного

Усне і писемне мовлення широко застосовуються в різних сферах життя людей. Усне мовлення існує у формах діалогу, дискусії, диспуту, монологу, розповіді, переказування, звіту, доповіді тощо, а писемне – у формах переказу, творів (опису, розповіді, роздуму), ділових паперів, газетних жанрів, плану, тез конспекту, реферату [22].