Дипломат ДипломантДипломник

особа, яка займається особа, відзначена автор дипломної

дипломатичною діяльністю почесним дипломом роботи

ДільницяДілянка

адміністративний об’єкт, земельна площа

виборча дільниця

Особистий Особовий

належить певній особі стосується окремої людини

(особистий підпис) (особова справа)

АдресАдреса

письмове привітання напис на конверті,

місце проживання

12. Запозичені слова та їх використання у текстах ділової української мови

Крім корінних українських слів у лексичному складі сучасної української літературної мови певне місце займають запозичення з інших мов. Запозичена лексика в сучасній українській мові становить близько 10% усього її словникового складу. Серед лексичних фактів, запозичених з інших слів, слід розрізняти: 1) ті, що з’явилися внаслідок прямого запозичення, якими є слова та вирази; 2) ті, що ввійшли за посередництвом слів; 3) ті, що потрапили внаслідок калькування.

Іншомовні слова та вирази, а разом з ними й морфеми входили в систему української лексики протягом усієї історії у зв’язку з економічними, політичними та культурними контактами між українським та іншими народами. Найдавніші іншомовні запозичення належать ще до періоду Київської Русі. Сюди входять слова тюркського походження, які потрапили до нашої лексики під час татарської навали (ХІІІ – ХІV ст.). Деякі потрапили ще раніше (ХІІ ст., “Слово о полку Ігоревім”). Тюркізми входили до нас, як правило, через усну розмовну мову, і тому не сприймаються тепер як чужомовний елемент. Вони обіймають різні галузі суспільного життя: назви одягу (башлик, бурка); назви речей домашнього вжитку (сундук, сарай); назви продуктів харчування (ізюм, балик, шашлик, кавун, баклажан, кизил); назви речей, що стосуються торгівлі (аршин, товар, базар) та ін.

Фонетичні ознаки тюркізмів – це повтори в словах одних і тих самих голосних фонем: -а- (баклажан, алмаз, барабан, батрак, каланча); -у- (сундук, урюк, чубук); наявність кінцевих -лик і -ча, початкових баш-, бах- (башлик, бахча, алича, парча, башка, башибузук).

Слова грецького і латинського походження відіграли значну роль у формуванні лексики української мови. Вони збагатили нашу науково-філософську і політичну термінологію.

Значна кількість грецизмів потрапила в наш словник через старослов’янську та європейські мови-посередники. Серед цих слів багато релігійних термінів (єпископ, ангел, євангеліє, патріарх, ікона, монах); назв наук (історія, філософія, математика, граматика, педагогіка, анатомія); наукових і політичних термінів (метод, аорта, гіпотеза, ідея, аналіз, космос, демократія, пролетаріат); термінів мистецтва, літератури (драма, комедія, епос, монолог, ода, симфонія, поет, діалог, поема).

Зовнішні ознаки грецизмів:

наявність на початку слів а (алфавіт, архів, автор), е (ебоніт, евфемізм, епос, етика, економ), ф (фаза, фраза, фтізіатрія), сполучень приголосних кс, пс, мв, мп, ск (психологія, гіпотаксис, скелет, ксеноліт, ксенон, амвон, лампа), наявність коренів атм, бібліо, дем, есте, гео, аер, біо, лог, фон, лекс (атмосфера, бібліотека, демократія, демон, естетика, географія, геофізика, аеродром, аеропорт, біографія, логопедія, фонологія, лексика), наявність суфіксів: -іс (ис), -ада, -ит, -іст, -ос (базис, декада, анархіст, гастрит, космос).

Латинські слова потрапляли в нашу мову через мови-посередники (французьку, німецьку, польську та ін.) і безпосередньо.

Серед слів латинського походження виділяється група наукових, політико-філософських термінів та ін.: еволюція, інерція, радіус, вакуум, аудиторія, ректор, колега, публікація, диктатура, конституція, республіка, клас, маніфест, аргумент.

Особливості латинських слів – це кінцеві -ум, -ус, -ція, -тор, -ент,-ура: акваріум, консиліум, конус, ляпсус, радіус; конституція, реакція; автор, ректор, директор; доцент, орнамент; цензура, диктатура.

У сучасній українській мові збереглися не тільки запозичені цілі слова з грецької і латинської мов, а й словотворчі елементи, за допомогою яких творяться нові слова, наприклад: трактор, телефон, телевізор, мікроскоп, автомобіль, інтернаціонал, матеріалізм.

З німецької мови до словника української мови увійшли слова, що стосуються військової справи: солдат, фронт, броня, котел, бруствер; техніки, ремесла та ін.: слюсар, рубанок, планка, клейстер, шахта, бутерброд, лозунг, шаблон.

Ознаки слів німецького походження: наявність звукосполучення шт- і шп-, ц- початкового і кінцевого -мейстер: штат, штаб; шпигун, шпінат, шприц, шпулька; цемент, центнер, цех, цинк; балетмейстер.

З англійської мови запозичено слова, що стосуються спортивної термінології, техніки, побуту: футбол, теніс, хокей, аут, матч, старт, тунель, фокстрот, пікап, тент, трест, трамвай, памфлет, пуловер, репортер, спінінг.

Фонетичні і морфологічні особливості слів англійського походження – це звукосполучення дж і кінцеве -инг (інг): джентльмен, джерсі, джин, джунглі, джут, джем, мітинг, пудинг, смокінг, ринг.

Слова з італійської мови стосуються лексики, пов’язаної з мистецтвом, побутом: соло, сольфеджіо, тріо, лібрето, акорд; паста, торс, салфетка, вермішель, макарони.

Слова з голландської мови в основному стосуються мореплавства: фарватер, вахтер, ватерпас, каюта, вимпел, флот, шкіпер, шлюпка, бак, буй, баркас.

Із французької мови запозичено слова на означення найрізноманітніших явищ життя суспільства – військової справи: марш, десант, партизан, арсенал, патруль; мистецтва: балет, ложа, сеанс, екран, пейзаж, жанр, партер, тембр; назви їжі, продуктів, установ, одягу, різнотемних слів: батон, соус, кафе, бра, режим, пальто, жакет, костюм, гардероб, брошура, торшер, екіпаж та інші.

Ознаки слів французького походження – кінцеві наголошені -е, -і, -о в незмінних словах: пюре, тире, кашне, пенсне, турне, купе, гофре; парі, шасі; лото, бюро, манто; наявність сполучень -ер, -ор, -аж, -анс, -уе, -уа у змінних словах: режисер, монтер, шофер, актор, тираж, гараж; сеанс, дуель, ситуація, буржуазія.

Контакти української мови з польською дуже давні. Це пояснюється, по-перше, сусідством українського й польського народів протягом усього їх історичного життя; по-друге, економічними, політичними й культурними стосунками між українським і польським народами на різних етапах їхньої історії. Із польської мови запозичено слова на позначення найрізноманітніших явищ матеріальної культури і явищ життя народу: скарб, братва, байка, полковник, рекрут, гусар, клянчити, петрушка, каштан, барвінок, повидло, жупан, ратуша.

Завдання 1.У якому варіанті є запозичені слова?

а) грошолюбство, винагорода, доходи, прибуток; б) аванс, акцент, бухгалтер, дистриб’ютор; в) безробіття, виграшний, допомога, зобов’язан-ня; г) витрати, виробничий, відшкодувати, закриття.

Завдання 2.У якому варіанті немає запозичених слів?

а) конвенція, сальдо, вексель, фіксинг; б) конкурент, олігархія, фермер; в) країна, обслуговування, недовиторг, позика; г) купюра, сертифікат, санація, фірма.

Завдання 3. Замініть відповідними українськими словами.

Репродукувати, дебати, дефект, домінувати, прерогатива, апелювати, ефективний, цивілізований, еквівалентний, адекватний, кваліфікований, конфеденційний, екстраординарний, ультимативний, симптом, контрастний.