Тема 2. Система планів підприємства

2.1. Поняття системи планування

2.2. Принципи планування

2.3. Різновиди планів

2.1. Поняття системи планування

Система планування згідно з теорією систем, може розглядатися із двох точок зору. Якщо елементами системи вважаються суб’єкти планування (керівники і розробники планів) та процеси обробки інформації, то система планування виступає як цілеорієнтована множинна сукупність суб’єктів планування або цілеорієнтована множинна сукупність процесів планування, між якими існують специфічні взаємозв’язки.

Якщо елементами системи розглядати результати планування, тобто інформацію, що міститься у планах, то система планування інтерпретується як цілеорієнтована множинна сукупність планів, між якими існують специфічні взаємозв’язки.

Обидва підходи не суперечать один одному, оскільки плани утворюють інформаційну складову будь-якої системи планування.

У практиці планування можна виділити три напрями планування: прогресивне, ретроградне і кругове.

Прогресивне планування (спосіб “знизу-вгору”). Планування здійснюється від нижчих рівнів підприємства до вищих.

Ретроградний метод (“зверху-донизу”). У цьому випадку процес планування здійснюється, виходячи із планування підприємства, шляхом деталізації його показників зверху донизу ієрархії. При цьому структурні підрозділи повинні перетворювати плани, що надходять, у плани своїх підрозділів.

Круговий метод (“зустрічне планування”) являє собою синтез вищерозглянутих методів. Круговий метод передбачає розробку планів у два етапи. На першому етапі здійснюється поточне планування за головними цілями (“зверху-донизу”). На другому – розробляється кінцевий план на основі деталізованих планів (“знизу-вгору”). При цьому, в плани включаються найбільш позитивні рішення.

2.2. Принципи планування

Планування повинне будуватися на визначених принципах, дотримання яких забезпечує виконання його функцій і завдань.

Принцип єдності припускає, що планування на підприємстві має системний характер. Цей принцип вимагає, щоб планування охоплювало всі сфери діяльності підприємства, тенденції, зміни й зворотні зв'язки в його системі.

Елементами планування на підприємстві є окремі його підрозділи і окремі частини процесу планування. Взаємозв'язок між підрозділами здійснюється шляхом координації їх дій на горизонтальному рівні, тобто на рівні функціональних підрозділів (планового відділу, фінансового відділу й ін.).

Єдиний напрямок планової діяльності, спільність цілей усіх елементів підприємства стає можливим у рамках вертикальної єдності підрозділів (тобто єдності в рамках управлінської ієрархії: (підприємство - цех - ділянка - бригада), їх інтеграції.

Координація планової діяльності окремих функціональних підрозділів виражається в тому, що:

• діяльність жодного структурного підрозділу підприємства не можна планувати ефективно, якщо таке планування не пов'язане з плановою діяльністю окремих одиниць даного рівня;

• будь-які зміни в планах одного з підрозділів повинні бути відображені в планах інших підрозділів.

Інтеграція планової діяльності припускає, що на підприємстві існує різноманітність щодо відособлених процесів планування і приватних планів підрозділів, тобто різноманітність підсистем планування. Але кожна з підсистем діє, виходячи із загальної стратегії фірми, а кожен окремий план - це частина плану більш високого підрозділу й підприємства в цілому Усі плани - це не просто сукупність, набір документів, а їх взаємопов'язана система.

Принцип безперервності полягає в тому що:

• процес планування на підприємствах повинен здійснюватися постійно, у рамках установленого циклу;

• розроблені плани повинні безперервно приходити на зміну один одному (план другого кварталу - на зміну першого, третього - на зміну другого і т. д.).

Процес планування має бути безперервним, виходячи з таких важливих передумов:

•  необхідність постійного коригування сподівань фірми щодо зовнішніх умов і внесення відповідних виправлень й уточнень планів у зв’язку з невизначеністю зовнішнього середовища і наявністю непередбачених його змін;

• змінюються не лише фактичні передумови, а й уявлення фірми про свої внутрішні цінності й можливості. Якщо фірма не буде враховувати такі зміни, запланований і отриманий результат може виявитися нікому не потрібний.

Принцип гнучкості взаємозалежний із принципом безперервності в наданні плану і процесу планування властивості змінювати свою спрямованість у зв'язку з виникненням непередбачених обставин.

Для здійснення принципу гнучкості плани повинні складатися так, щоб у них можна було вносити зміни, погоджуючи їх із змінами внутрішніх і зовнішніх умов.

Принцип участі означає, що кожен робітник підприємства стає учасником планової діяльності, незалежно від посади і функцій, які він виконує. Тобто в процесі планування повинні брати участь усі ті, кого воно безпосередньо стосується. Планування, засноване на принципі участі, називають партисипативним.

Вигоди реалізації принципу участі полягають у такому:

по-перше, кожен з учасників одержує більш глибоке розуміння цілей підприємства, знання різних сторін його життя, тобто обширнішу й об'єктивнішу інформацію, ніж раніше. У цілому процес обміну внутрішньофірмовою інформацією полегшується;

по-друге, особиста участь, у тому числі рядових робітників, у процесі планування приводить до того, що плани підприємства стають їх особистими планами, а участь у досягненні цілей фірми приносить задоволення власних потреб. У кожного з робітників виникають нові, яскраво виражені мотиви до ефективної праці, зміцнюється командний дух на фірмі;

по-третє, застосування принципу участі сприяє тому, що робітники, займаючись плануванням, розвивають себе як особистість, а підприємство набуває додаткові ресурси для вирішення своїх майбутніх завдань;

по-четверте, партисипативне планування поєднує дві функції менеджменту, які часто вступають у протиріччя одна з одною: оперативне управління і планування. Плани перестають бути чимось зовнішнім для керівників. Керівники самі залучаються до їх складання.

Принцип оптимальності використання застосовуваних ресурсів. Використання ресурсів підприємства повинне орієнтуватися на потреби, умови і кон'юнктуру ринку, інтенсифікацію виробництва,  впровадження досягнень науково-технічного прогресу, максимально повну реалізацію наявних резервів кращого використання предметів і знарядь праці, організації виробництва і т. ін.

Збалансованість планів - це необхідне й досягнуте кількісне співвідношення між взаємозалежними розділами і показниками планів. Збалансованість є вихідною умовою обґрунтованості планів, реальності їх виконання. Головне тут - співвідношення між потрібними ресурсами і їх наявністю. Принцип збалансованості вимагає також швидкої й адекватної реакції на зміни в умовах господарювання.